Велика Румунія та самовідданість заради цієї мети

Тріумфальна арка, під якою Фердинанд I і Марія повернулися до своєї столиці як монархи Королівства Великої Румунії, була споруджена в 1922 році з дерева. А рішення про зведення кам'яної тріумфальної арки було прийнято того ж року.

Steliu Lambru, 14.11.2022, 06:31

16 жовтня 1922 року після великої церемонії в
кафедральному соборі Алба-Юлії коронації короля Фердинанда I і королеви Марії
як суверенів Великої Румунії, у Бухаресті була урочисто відкрита Тріумфальна
арка. Потім під нею проїхала королівська процесія, представники деяких
європейських держав, військові частини, алегоричні вози. У 2022 році сторіччя
коронації монаршого подружжя Великої Румунії, також є сторіччям Тріумфальної
арки, першого постійного пам’ятника такого роду у Румунії.

Пам’ятники громадського форуму римської античності,
які визначають архітектуру Римської імперії, тріумфальні арки і раніше були зведені
в Бухаресті на честь перемог і великих державних досягнень. Попередні
тріумфальні арки в столиці Румунії, які мали тимчасовий характер, були
споруджені в 1848, 1859, 1878, 1906 і 1918 роках і відзначали славетні події: перемогу
Революції 1848 року, Об’єднання румунських князівств, незалежність Румунії, 40
років правління короля Кароля І, перемогу в Першій світовій війні. Тріумфальна
арка, під якою Фердинанд I і Марія повернулися до своєї столиці як монархи
Королівства Великої Румунії, була споруджена в 1922 році з дерева. А рішення
про зведення кам’яної тріумфальної арки було прийнято того ж року. Нинішня Тріумфальна
арка, споруда заввишки 27 метрів, спроєктована румунським архітектором Петром
Антонеску і була урочисто відкрита в 1936 році.

Тріумфальна арка відзначила події 100-річної
давнини спеціальною виставкою, присвяченою тим, в пам’ять про кого вона була
зведена, а саме румунських солдатів Першої світової війни. Центром експозиції
всередині Арки були листи, надіслані солдатами родичам, а також листи, отримані
солдатами від родичів та друзів. Драматизм і ліризм, так у двох словах можна
охарактеризувати уривки з безлічі представлених листів. Це найрізноманітніший
людський досвід, сама війна – нісенітниця, навіть якщо всі, хто пише, розуміють
її політичні причини. Докладніше про цю виставку розповідає Тітус Базак,
спеціаліст Головного управління ландшафтної архітектури та пам’ятників мерії
Бухареста. «Тріумфальна арка, всередині двох опор, має два приміщення. В обох
залах і на двох майданчиках є різні реконструкції. У першій опорі, по якій
відвідувачі піднімаються вгору знаходиться реконструкція селянського інтер’єру,
де заплакана мати в’яже шкарпетки синові на фронт, не розуміючи навіщо її син
мусив йти на фронт. Вона шукає відповідь на питання навіщо був перерваний природний
цикл життя, а саме чому її син був змушений йти воювати. Потім є інтер’єр
помешкання, це може бути міське або сільське помешкання, зі столиком і лампою на ньому. Там
сидить заплакана мати, яка не розуміє чому їй довелося пережити усі ці
проблеми, на її обличчі можна побачити її внутрішню боротьбу з рішенням
відпустити свого сина, чому він пішов – справжня драма.»

Стіни Арки обклеєні хвилюючими колажами з
фотографій і факсиміле листів з архівів. І відвідувачі, які піднімаються
сходами на Тріумфальну арку, мають змогу пережити емоції тих часів. «Мати хвора
від тривоги і злості за твою долю», – пише сестра солдату. «Мій коханий, я і
дитина тужимо за тобою вдома», – пише дружина офіцера. «Мій хлопчику, будь
чоловіком, виконуй свій обов’язок і повертайся додому живим», – пише батько
іншого солдата.

Опинившись на горищі, відвідувачі проходять під
величезним сувоєм паперу, розгорнутим по стелі від однієї опори
арки та продовжується вниз по іншій. Титус Базак розповів про важливі аспекти
виставки, що знаходиться в її другій частині, якою відвідувачі спускаються з
оглядового майданчика, організованого на вершині архітектурної будови. «Там
можна побачити реконструкцію траншеї, де солдат був просто знищений ситуацією, в
яку його поставила війна, в якій він брав участь. Є збожеволілий солдат, який
несвідомо вирізає кіл в окопі. Є ще один солдат, який хоче написати кілька слів
тим, хто вдома і не знає як почати лист. Останнє зображення, трохи моторошне,
це гробниця. На моніторі ми бачимо розстрільну команду, яка символізує
жорстокість, з якою зіткнулися всі солдати Першої світової війни. Воно також нагадує епізод із життя Ребряну, який був перенесений в його твір: драму
румуна, змушеного воювати проти своїх братів. Зрештою він вирішив стати на бік
своїх братів, а пізніше був спійманий і страчений. Саме цей найхвилюючий момент завершує цю виставу.»

Коронація Фердинанда I і Марії в 1922 році, котрі
стали монархами Великої Румунії була б неможливою без пожертви всього
румунського суспільства. І Тріумфальна арка, найсильніше матеріальне свідчення
з тих пір, щодня нагадує нам про ці жертви.