Волощина за часів Влада Цепеша
Цепеш був людиною свого часу. Став вдруге господарем Волощини у 1456 році, на 25 році життя, за допомогою Янку Хунедорського, трансільванського князя, в спробі призупинити османську експансію в Європі.
Steliu Lambru, 16.05.2016, 06:58
Князь Влад Цепеш, на прізвисько Дракула, правив Волощиною вперше у 1448 році, на короткий час. Друге його правління, найголовніше, тривало між 1456 і 1462 рр., а наступне з 1476 року було й останнім. Через лише два місяці, Цепеш втратив своє життя, у 45-річному віці, убитий в результаті змови дворян.
Цепеш був людиною свого часу. Став вдруге господарем Волощини у 1456 році, на 25 році життя, за допомогою Янку Хунедорського, трансільванського князя, в спробі призупинити османську експансію в Європі. Історик Штефан Андреєску докладно описав обставини його сходження на трон свого батька, Влада Дракули: У 1456 році готувалася ще одна велика конфронтація між ісламом і християнською Європою, яка закінчилася невдалою облогою турками Белграда. Минуло понад півстоліття до коли туркам вдалося підкорити Белград. Готуючись для майбутнього, Янку Хунедорський відновив свою політику перестрахування оборонної лінії уздовж Дунаю, а це означало, що на престолі Волощини повинен бути надійний союзник. Влад Цепеш приходить з Трансільванії, але користується внутрішньою політичною базою, тобто групою дворян, які підтримували його.
Авторитарний і запеклий ворог турків, після того, як він провів як заручник свою юність при дворі султана, Цепеш хотів скасувати анархію, що опанувала князівством Волощини. Штефан Андрееску: Він зійшов на княжий престол після кількох десятиліть протистояння і турбулентності. Це був, можна сказати, період, коли анархія була домінуючою і тому він намагався забезпечити собі внутрішню базу і знищити будь-яке опозиційне ядро, яке могло загрожувати його правлінню. Є кілька згадок, як у слов’янській версії розповідей про князя Дракулу, так і в німецькій версії, в яких розповідається про вжиті ним рішучі заходи, одним з них будучи проти важливого боярина, який осмілився напасти на Влада. Це був бунт боярина під назвою Албу, який хотів дістатися княжого трону. І теж група бояр пізніше поскаржилася на нього Високій Порті, тоді коли він перестав платити данину і збирався вступити в християнський союз під покровительством Папи Пія II.
Цепеш покладався на декількох союзників. Перш за все на Янку Хунедорського, на угорського короля Матея Корвіна і молдовського князя Штефана Великого. Але із Штефаном Великим, як і з Матеєм Корвіном, у Цепеша були суперечки. Штефан Андрееску: Штефан Великий і Влад Цепеш були двоюрідними братами. Штефан Великий зійшов на трон князівства Молдови навесні 1457 року за допомогою Цепеша. Останній акт життя Влада Цепеша було спожито в 1476 році, коли йому вдалося повернутися, втретє, на трон Волощини за допомогою Штефана Великого. Між ними були два моменти співпраці. Але в 1462 році між ними двома виник конфлікт, коли Штефан Великий намагався підкорити невдало фортецю Кілія, яка була виходом Волощини до моря, через гирла Дунаю. Румунський історик Ніколає Йорга писав, що це був обов’язком Штефана Великого запобігти тому, щоб цей стратегічний пункт був окупований турками. Конфлікт мав стратегічну причину, хоча кровні зв’язки, нарешті, спрацювали.
У боях, що він вів з турками, армія яких у багато разів перевершувала молдовську армію, Цепеш уникав відкритих зіткнень. Найважливішим його успіхом, скоріше психологічним, був знаменитий нічний напад в 1461 році. Штефан Андреєску: Він вдався до тактик, з якими домігся успіху, випалена земля, отруєні колодязі, не говорячи вже про візуальні прояви, так би мовити. Я маю на увазі поле з палями, поруч Тирговіште, на яких були насаджені турецькі солдати і лиходії. Один з найпопулярніших нападів був нічний напад. Є багато описів про цей напад, існує навіть Османська хроніка, в якій розповідається про паніку, що викликала атака спрямована на намет султана Мехмета II, з метою його ліквідації. Єпископ Нікколо де Модрусса, спеціальний легат Папи Пія II, відвідав Цепеша, коли останній був ув’язнений Матеєм Корвіном у Буді і, який описав йому цей напад. Інший командир, який повинен був атакувати османський табір з протилежного боку, злякався, і не підтримав напад. Тільки група очолена Цепешом, під світлом факелів, проникла у турецький табір, але не попала на намет султана, яничари оточили намет і Цепеш змушений був відступити.
Той же єпископ Нікколо де Модрусса, спеціальний легат Папи Пія II, залишив у спадок написаний ним портрет Влада Цепеша, який досить схожий на відому картину, що зображує волоського князя в замку Амбрас в Тіролі: Влад Цепеш був людиною не дуже високого зросту, але дуже жилавий і потужний, із жорстоким і моторошним зовнішнім виглядом. Його ніс був орлиним, товстим і розпухлим, обличчя було червоним і тонким, довгі вії оточували зелені і широко відкриті очі, а його густі та чорні брови виглядали загрозливими. Не носив бороду, тільки вуса. Бичача шия зв’язувала потилицю з широкими плечима, на яких впадало кучеряве чорне волосся.
