Військова промисловість в комуністичній Румунії
Зброя завжди була джерелом доходу для виробників стільки часу скільки люди відчували необхідність вести війни.
Steliu Lambru, 28.09.2015, 10:56
Зброя завжди була джерелом доходу для виробників стільки часу скільки люди відчували необхідність вести війни. Поява держави означала захист і заохочення виробництва зброї як з міркувань національної безпеки, так і отримання грошей. Це не секрет, що війни були значними можливостями для бізнесу і технологічного прогресу. Хоча це цинічна і погана реальність, війна сприяє економічному розивтку країн та виходу з кризи, як була і Друга світова війна.
Наприкінці Другої світової війни, Румунія вважалася переможеною країною. Таким чином, їй наклали обмеження що стосується кількості військ, які могла мати і зброї, яку виробляла. Але комуністичний уряд в Бухаресті не міг повністю відмовитися від виробництва зброї і боєприпасів, оскільки групи партизанів у горах були постійною проблемою, на яку він повинен був відповісти. Румунська збройна промисловість після війни і в 1950-і роки виробляла легке озброєння, як пістолети, гвинтівки і гранатомети. З військової точки зору, Румунія приєдналася до Варшавського договору, альянс заснований в 1955 році, з ініціативи радянського лідера Микити Хрущова, членами якого були Албанія, Болгарія, Чехословаччина, НДР, Польща, Угорщина та СРСР. Приналежність до алянсу очоленого Радянським Союзом, означала спільне узгодження стандартів військового обладнання.
На початку 1960-их років, політика дистанціювання Румунії від Радянського Союзу, мала як наслідок розробку стратегії національної оборонної промисловості. Хоча член військового альянсу, Варшавського договору, Румунія відчула необхідність розвитку такої промисловості. В інтерв’ю, в 2002 році, Центру усної історії Румунського радіомовлення Максим Бергяну, голова Комітету з Держплану, показав причини, які призвели до ідеї національної військової промисловості: Оборонна промисловість сильно розвинулась з двох причин: по-перше, щоб ми не залежали тільки від росіян. По-друге, крім оснащення армії, йшлося про експорт. Тому що експортуючи ми отримували валюту. Ми не експортували танки. Ми експортували бронемашини, індивідуальну стрілецьку зброю, автомати AKG та гранатомети. Ми виробляли багато боєприпасів до гармат і навіть гармати. У нас була 150 мм гармата. Ми виготовляли і вибухівку.
Велика частина оснащення для румунської армії і військової техніки були імпортовані, головним чином з СРСР. Після вторгнення в Чехословаччину в 1968 році, Румунія прискорила процес створення національної військової промисловості, як з точки зору наукових досліджень і проектування, а також виробництва. Інститут з дослідження і проектування зброї, боєприпасів займався наземним обладнанням, в той час як інша установа займалась авіацією. Румунія почала виробляти важке озброєння, як наприклад, танки, бронетранспортери, гаубиці, гармати, літаки, пускові установки, кулемети і краще легке озброєння, як автомати і снайперські гвинтівки. Також почали виробляти військові транспортні засоби .
Максим Бергяну зазначив, що весь проект військової промисловості був ініціативою нового лідера Ніколає Чаушеску, який прийшов до влади після Дежа, Сталіна Румунії: Плани надходили від Чаушеску. Як правило, були вперше стратегічно обговорені військовими експертами, а потім потрапляли до нас. У Румунії розвивались галузь машинобудування, але й галузь оборонної промисловості. Віце-президент Комісії з держплану Чандру, офіцер авіації, спільно з фахівцями аналізували ці пропозиції, але остаточний вибір належав верховному головнокомандувачу, який керував всім. Ми в Комітеті держпланування оцінювали, якщо можливо таке, чи ефективний такий проект, які заводи слід побудувати і де. Але вони знали, що саме треба виробляти, тому що у нас не було так багато фахівців, які б знали військової тактики і стратегії .
Авіація вважалася одним з пріоритетів національної збройної промисловості, особливо з огляду на те, що в Румунії ця галузь була розвинена у міжвоєнний період, але від якої була змушена Радянським Союзом відмовитися. Максим Бергяну: Ми відродили авіаційну промисловість. Було побудоване велике підприємство у місті Бакеу. У Бухаресті вироблялись двигуни. Ще один завод був побудований у місті Крайова (південь). Чаушеску зрозумів, що авіація є важливою. Хто розбудовує авіаційну промисловість, той має сучасну промисловість, оскільки авіації потрібні, зокрема, передові прилади та апаратура для вимірювання та контролю. Паралельно з розвитком машинобудування ми повинні були розвивати електронну та електротехнічну промисловість. І ми збудували завод Електропутере, сучасний завод, де вироблялись комплектні розподільні пристрої високої напруги, а пристрої низької напруги ми виробляли в Бухаресті, на заводах Електромагнетика та Електроапаратаж. Ми повинні були розвинути електроніку та оптику на платформі Піпера в Бухаресті.
Румунська збройна промисловість була проектом виконаним до початку 1980-х, але погані економічні результати комуністичного режиму довели її до межі краху в 1989 році.
