Грошова реформа у міжвоєнній Румунії
Після Першої світової війни, Мала Румунія стала Великою Румунією. Перемога Антанти приносить союзницькій Румунії приєднання Бессарабії, Буковини, Банату і Трансільванії до Старого Королівства.
Monica Chiorpec, 23.02.2015, 10:55
Після Першої світової війни, Мала Румунія стала Великою Румунією. Перемога Антанти приносить союзницькій Румунії приєднання Бессарабії, Буковини, Банату і Трансільванії до Старого Королівства. Але Велика Румунія стикається з нестабільною економічною і фінансовою ситуацією та повинна інтегрувати нові провінції. Незбалансований бюджет, девальвація лея та несплата зовнішніх боргів призвели до дезорганізації всієї адміністративної системи. Під керівництвом Вінтіле Бретіану, Міністерство фінансів Румунії буде продовжувати план економічної консолідації, розпочатий попереднім міністром Ніколає Тітулеську.
Історик Іон Скурту торкнувся основних етапів податкової реформи 1920 року: “Ніколає Тітулеску був першим міністром фінансів, який розробив проект закону – досить комплексний- що було головним мотивом його неприйняття- який запроваджував принцип прогресивного податку, тобто в залежності від розміру доходу, але й податок на глобальний прибуток. Ті, хто отримував дохід з кількох джерел платили сукупний податок для всієї суми. В принципі, Вінтіле Бретіану відновив основну ідею Ніколає Тітулеску. З його ініціативи був прийнятий у лютому 1923 року новий закон, який ,по суті, мав той же зміст, за винятком того, що там було менше видів доходів.”
Фінансова політика Вінтіле Бретіану була спрямована на модернізацію румунської податкової системи та дотримання принципу бюджетної збалансованості. Законопроект про прямі внески, підготовлений під його безпосереднім наглядом і прийнятий у парламенті в 1923 році, відповідав вимогам модернізації податкової системи в Румунії. Він матиме позитивний вплив на кількість і структуру доходів. Нова система розподілу витрат була важливим кроком у зміцненні фінансового становища у міжвоєнній Румунії.
Подає деталі історик Іон Скурту: “Водночас, цей закон вводить спеціальний захист для доходів від виробничої діяльності. Вінтіле Бретіану був прихильником політики “самі повинні зробити”, яка б сприяла економічному розвитку і, зокрема промисловості. Він стверджував, що внаслідок війни Румунія об’єдналась і здобула політичну незалежність, але була потреба в економічній незалежності. Вінтіле Бретіану вважав, що політична незалежність неможлива без економічної незалежності. Метою реформи про яку йде мова було підтримка економічного розвитку Румунії, особливо промисловості. Умови були, чотири роки при владі знаходився ліберальний уряд, з січня 1922 року до кінця березня 1926 року. Крім того, упродовж цього періоду була прийнята нова Конституція, яка передбачала націоналізацію мінерально-сировинних ресурсів, Виходячи з цього, було прийняте законодавство, що дозволяє прийняття ліберальної концепції «самі повинні зробити» забезпечуючи відновлення і прискорений розвиток економіки країни. Я хотів би згадати, що в 1928 році, через десять років після об’єднання рівень промислового розвитку Румунії був майже в два з половиною рази вищим, ніж до Першої світової війни “.
Виклики для посади міністра фінансів мали велике економічне значення для Румунії. Вінтіле Бретіану визнається заслуга у виявленні труднощів з якими стикалась національна економіка у звязку з наявністю значного іноземного капіталу в нафтовій промисловості Румунії. Бретіану є політиком, який встановив основні координати національної енергетичної політики. Згідно ліберальному принципу »самі повинні зробити”, Вінтіле Бретіану наполягав на кращому використанні нафтових ресурсів Румунії, в умовах підвищення попиту на енергоносії не тільки всередині країни, а й в усьому світі.
Іон Скурту: “Реформа Ніколає Тітулеску була важливою, тому що вона встановила певний напрямок. Вінтіле Бретіану дав зміст цій реформі, в тому смислі, що було встановлено, що робити з надходженнями до державного бюджету, крім виплати заробітної плати та пенсій, хоча було дуже мало тих, хто отримував у той час, державну пенсію.. Він не робив ставку на погашення боргу румунської держави, а й на забезпечення інвестицій, зокрема, шляхом кредитування для тих, хто зважувався розпочати промислове виробництво для виготовлення товарів, які ще не вироблялися в Румунії. Тут ми говоримо в основному про машинобудівну промисловість. Так було створене підприємство Malaxa та були закладені основи румунської авіаційної промисловості та інших великих компаній у міжвоєнний період.”
Використання природних ресурсів було на думку міністра фінансів Вінтіле Бретіану важливим елементом для створення економіки, яка б не залежала так багато від іноземного капіталу. Заходи економічної політики, підтримувані урядом лібералів між 1918 і 1940 рр. сприяли стабілізації румунської валюти.
