Еуджен Крістеску (1895-1950 рр.)
Однією з ключових фігур режиму маршала Йона Антонеску був Еуджен Крістеску, наступник одіозного Міхаїла Морузова на посаді директора Спеціальної розвідувальної служби.
Стеліу Ламбру і Василь Каптару, 02.06.2025, 06:42
Однією з ключових фігур режиму маршала Йона Антонеску був Еуджен Крістеску, наступник одіозного Міхаїла Морузова на посаді директора Спеціальної розвідувальної служби. Крістеску був призначений головою після того, як Морузов, довірена особа колишнього короля Кароля II, був заарештований і ув’язнений у в’язниці Жілава 6 вересня 1940 року.
Еуджен Крістеску народився в 1895 році в Ойтузі Бакеуського повіту, на сході Румунії, де в 1917 році відбулися три інтенсивні битви між румунською та німецько-австро-угорською арміями. У сім’ї шкільного вчителя та домогосподарки було дев’ятеро дітей. У 1916 році, коли Румунія вступила у Першу світову війну, Крістеску поступив на Юридичний факультет Ясського університету. Молодий студент брав участь у бойових діях і отримав звання сержанта.
Після війни вступив на службу до Міністерства внутрішніх справ, потім перевівся у службу розвідки. За свою службу був нагороджений шістьма орденами і двома медалями. У вересні 1940 року, після зміни режиму, Крістеску вважався природним наступником Морузова на посаді голови розвідки через свою лояльність до Антонеску. У роки свого керівництва Крістеску наказав підлеглим стежити за всіма іноземними агентами в Румунії, не роблячи різниці між союзниками і супротивниками. Спеціальна розвідувальна служба не підпорядковувалася Німеччині, прикладом чого є захоплення трьох британських парашутистів у Румунії в 1943 році, допитаних Крістеску, який відмовився передати їх Берліну. Очільник СРС також знав про таємні переговори румунської опозиції з американцями та британцями щодо виходу Румунії з союзу з Німеччиною і відмовився заарештувати учасників переговорів на вимогу Берліна.
Найогиднішим періодом його кар’єри була участь у Голокості. Роль очолюваної ним служби в ясському погромі у червні 1941 року доведена архівними документами та джерелами усної історії. Історик Раду Йоанід у своїй книзі “Ясський погром”, виданій у 2014 році, стверджує, що кількість євреїв, вбитих в Яссах у 1941 році, становила від 3 000 до 12 000.
Коли Румунія вийшла з союзу з Німеччиною 23 серпня 1944 року, відділ контррозвідки СРС очолював підполковник Траян Борческу. У 1994 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо Траян Борческу згадав момент, коли члени уряду Антонеску були викликані королем Міхаєм I для підписання умов перемир’я з СРСР. Відчувши щось недобре, Крістеску прийняв інше рішення. «Замість того, щоб іти до королівського палацу, він пішов до німецького дипломатичного представництва. О 22:00 годині була оприлюднена королівська прокламація . Після цього, о 23.30, зсередини представництва Еуджен Крістеску, де він був з двома підлеглими, подзвонив мені і сказав: “Ми просили притулок у посольстві. Поруч зі мною Кіллінгер, який хоче знати реальну ситуацію в столиці і в країні. Його цікавить, чи можна звільнити двох Антонеску, чи можуть німецькі війська, які перебувають у столиці, заарештувати палацових змовниківі чи можна відновити ситуацію. Я відповів, що було вжито всіх заходів і що будь-яка німецька спроба буде розгромлена. Менш ніж за годину ніхто не залишиться в живих і від посольства не залишиться жодної цеглини, якщо вони чинитимуть опір. Старому стану речей точно прийшов кінець. Негайно залиште диппредставництво, інакше вас буде оголошено зрадниками!” Я сказав це і поклав слухавку.»
У 1946 році Еуджен Крістеску був засуджений до смертної кари, але його вирок був замінений на довічне ув’язнення, і він був ув’язнений у Векерешть. Учень Ніколає Даскалу був членом Національної селянської партії з 1946 року і входив до складу антикомуністичної організації «6-а колона». Він був заарештований у 1947 році і ув’язнений у Векерешть, де познайомився з колишнім начальником румунської розвідки, про що він розповів у 2000 році. «Я зустрів чоловіка, який виглядав презентабельно. Я представився, сказав йому: “Мене звуть Даскелу”, а він відповів: “Мене звуть Еуджен Крістеску”. Я тоді не знав, хто такий Еуджен Крістеску. Ми не встигли поговорити, тому що нам кинули на підлогу дві миски з так званою їжею, борщем – абсолютно прозорою водою, з капустяним листом, який зазвичай викидають. Я запитав Еуджена Крістеску: “Що це?”, а він відповів, що це наш обід. Я штовхнув ногою свою порцію до туалету в камері і кинув в унітаз. Що було далі? Мене побили до втрати свідомості. Я знаю, що прокинувся мокрим у камері, Еуджен Крістеску побачив мене і сказав більше не робити цього. “Ти маєш бути слухняним, не можна топтати їжу!»
У 1950 році Еуджен Крістеску помер у в’язниці Векерешть у віці 55 років. Офіційний розтин показав, що в’язень помер від ішемічної хвороби серця. Але умови життя в комуністичних в’язницях сприяли погіршенню здоров’я будь-якого в’язня.
