Князь Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмарінген
Друга половина ХІХ-го століття, вважається в історії Румунії, по праву, періодом блискучого правління короля Кароля I-го Гогенцоллерн-Зігмарінгена. Але одним із тих, хто допоміг Каролю І-му у королівських справах був його батько Карл Антон.
Steliu Lambru, 24.11.2014, 06:04
Друга половина ХІХ-го століття, вважається в історії Румунії, по праву, періодом блискучого правління короля Кароля I-го Гогенцоллерн-Зігмарінгена. Але одним із тих, хто допоміг Каролю І-му у королівських справах був його батько Карл Антон. Без перебільшення можна стверджувати, що Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмарінген був другим Каролєм І-им.
Карл Антон Цифірін Йоахім Фрідріх фон Гогенцоллерн-Зігмарінген народився 7 вересня 1811 року у Краухенвісі Баден-Вюртембергського регіону і помер 2 червня 1885 року. Він був одружений на Жозефіні Фредеріці Луїзі Баденській, дочці великого герцога Бадена Карла і мав шістьох дітей, третій з яких – Кароль I-ий – став королем Румунії. Його четверта дитина, Антон, помер у 1866 році, у віці 25 років, у найбільшій битві австро-пруської війни при Кеніггреці. Карл-Антон, прихильник ідей лібералізму, був главою старшої (католицької) гілки Дому Гогенцоллернів-Зігмарінгенів і премєр-міністром Прусії з 6 листопада 1858 р. по 12 березня 1862 року.
Карл Антон зіграв визначну роль у всій політичній карєри короля Румунії Кароля I-го. Він був наставником для свого сина з самого початку правління, був поряд з ним у найважчі моменти: династична криза 1870 року, війна за незалежність Румунії 1877-78 рр., міжнародне визнання Румунії як суверенної держави.
Саме він захистив справу Румунії у Німеччині, він порадив своєму синові як захистити інтереси Румунії у відносинах з великими держав, такими як Німеччина, Росія, Османська імперія та Англія. У звязку з цим, князь Карл Антон у листі своєму синові від 15/27 серпня 1878 року закликав його мати мудру політику по відношенню до Росії: «Примирення з Росією має бути найбільш нагальною темою. Тривалі напружені відносини з цією сусідньою державою будуть постійною загрозою і перешкодою на шляху внутрішнього розвитку. Незалежно від ставлення до Росії, щирі друзі Румунії не можуть не порадити їй знайти терпимий Модус Вівенді.»
Історик Сорін Крістеску, редактор і перекладач особистих листів короля Кароля I-го до членів його родини й австро-угорських та німецьких дипломатичних звітів, безпосередньо повязаних з роботою короля, відзначив величезну роль Карла Антона під час перебування його сина на чолі Румунії. «З самого початку, коли постало питання очолення Обєднаних румунських князівств Карл Антон фон Гогенцоллерн допомагав синові впоратися з труднощами. Він був премєр-міністром Прусії, очолював Ліберальну партію, котра мріяла про єдину Німеччину, але яким чином? Прусія мала стати країною демократичних свобод і науково-технічного прогресу, унаслідок чого інші німецькі держави благали б її приєднати їх до неї. Це було нереальною мрією, доказом цього будучи й нетривале урядування Карла Антона. Прийшов Бісмарк і знайшов рішення “залізом і кровю”. Карл Антон був радником Кароля І-го протягом усіх 15 років, фактично до його смерті в 1885 році, підказавши важливий елемент управління: дати владу по черзі кожному боярському клану. Це був головний секрет правління румунського короля. Коли про це дізналися члени румунського парламенту одразу ж удостоїли Карла Антона звання почесного громадянина Румунії в січні 1867 року. Це був виклик Великим державам, які стверджували, що румунський правитель мусить мати румунських батьків. І ось так він мав батька румуна. Після цього Крал Антон правив Румунією разом з сином, це незаперечний факт. Але це не було чимось несподіваним в ті часи. У 1887 році у Болгарію прийшов князь Фердинанд Саксен-Кобург-Заальфельдский, мати якого була Клементина Орлеанська. Вона супроводжувала і допомагала своєму синові до смерті у 1910 році. Батьки завжди були дуже привязані до своїх дітей, а обидва приклади як румунський, так і болгарський були успішними.»
Коли 4/16 серпня 1880 року батько і син зустрілися вперше після довгих 14 років розлуки, секретар короля писав у своїх Спогадах: «Князь Карл Антон чекав у кріслі на колесах на свого сина. Багато часу обидва не могли знайти слів, аби висловити почуття. Принц Кароль помітив з радістю, що його батько не змінився, роки минули майже безслідно!»
А на відкритому засіданні 10/22 серпня, присвяченому румунському королю секретар зафіксував у Спогадах спокійну, але теплу атмосферу прийому Кароля I-го в рідних місцях: «Рідне місто не схотіло оминути радість висловити тепле “Ласкаво просимо!” князю, який після стількох років повернувся з далекої країни, яку повів крізь вогонь війни до перемоги та незалежності… На площі Кароля зустріли теплими промовами, а біля воріт замку принц Карл Антон у вишуканій парадній уніформі, уперше прикріпивши на мундир румунський орден, чекає свого сина, який здалека приніс славу своєму Дому. Кароль І-й, від такої зустрічі, схвильований тим, що батько встав з колісного крісла, втратив дар мови.»
Кароль І-й став провіденціальною фігурою Румунії. Але й його батько Карл Антон фон Гогенцоллерн-Зігмарінген, був не менш провіденціальною постаттю в румунській історії, без якої країна не добилася б того, чого добилася.
