Модернізація румунського простору на початку ХІХ-го сторіччя

На початку ХІХ-го століття румунський простір зазнав стрімкої модернізації. Швидко поширювалися нові погляди на світ, згідно з якими кожна особа мала основні права і свободи, які нікому не було дозволено порушувати.

Steliu Lambru, 21.01.2019, 06:22

На початку ХІХ-го століття румунський простір зазнав стрімкої модернізації. Швидко поширювалися нові погляди на світ, згідно з якими кожна особа мала основні права і свободи, які нікому не було дозволено порушувати. У суспільстві все більше поширювалися секуляризація і принципи верховенства права, на противагу деспотизму держави чи Церкви.
Усе це відбувалося під сильним французьким впливом, а політико-військові
потрясіння сприяли народженню нової епохи.

У румунських князівствах, що
перебували під османським контролем відчувалася гостра потреба в реформах.
Османська політико-економічна модель зазнала невдачі і стала перешкодою для
нових тенденцій і прагнень. Нові ідеї сприяли проростанню насіння національного
руху, а в румунському просторі зустрілися грецький та румунський національні
повстанські рухи 1821 року.

Вплив французької революції
був вирішальним у народженні національних рухів, – каже історик Джорджета
Пенеля-Філіті. «Французька революція заклала основи для того, що мало відбутися
протягом наступних двох десятиліть і завершитися подіями 1821 року. Ми повинні
розрізнити у 1821 році, на румунських землях між національним рухом, що виник
під керівництвом Тудора Владіміреску, і спробою, трохи божевільною, греків на
чолі з Александром Іпсіланті, який був ад’ютантом царя. Я відважуюся говорити про «Румунію»,
тому що грек на ім’я Філіппіде у 1816 році вперше використовує назву «Румунія»,
говорячи про ці території, на якій жили переважно румуни. Іпсіланті прибув до
румунських князівств з Росії, спочатку в Молдову, а потім у Бухарест (ред. -
Волощину), сподіваючись на те, що піднявши християнський народ навколо своїх
греків, Росія втрутиться і допоможе йому. Але цього не сталося, його рух зазнав
невдачі, так само як, на жаль, і рух Тудора Владіміреску. Між цими двома лідерами
щось пішло не так і Тудор був убитий людьми Іпсіланті.»

Модернізація румунського
простору відбувалася в дусі тих часів і, в ретроспективі, не могла бути зупинена
жодним іншим фактором і не була плодом жодного плану. Це був, насамперед, загальний
духовний стан, який поширився у румунських князівствах під впливом французьких
ідей. Говорить історик Джорджета Пенеля-Філіті. «Ці настрої, які викликали
глибокі зміни, справжні розколи в суспільстві, нелегко піддаються кількісній
оцінці та кількісному визначенню. Люди отримували інформацію, отримували товари
із Заходу, говорили про моду, про їжу. Але мовою, якою користуються люди,
відбуваються зміни, французька мова швидко поширюється серед румунів і мало-помалу
витісняє грецьку мову. Ні грецька мова, ні французька мова не були нав’язані
або поширені примусово, це була мова тих часів, це була мова культури, якою все
більше користувалися у румунському просторі. Але, водночас, заохочувалася й
румунська мова. Ідеї ​​поширювалися цими «агентами», незалежно від того, чи вони
були економічними: торговці, перцептори або інші, чи культурними. Треба також
сказати, що не всі французи, які приїжджають до румунських князівств є
революціонерами, було й багато біженців. Французька революція, можливо, одна з
найбільш кривавих, змусила багатьох людей тікати і шукати роботу в інших місцях.
Багато французів стають секретарями, вчителями, дрібними службовцями, або
чиновниками, як їх називали, але особливо їх брали приватними вчителями багаті
родини. Однак інші французи були революціонерами, це були різні люди, які покинули
Францію та прихистилися в Бухаресті.»

Сучасні ідеї поширилися з
Франції всією Європою, завдяки військовим походам імператора Наполеона I-го,
який зруйнував старий політичний порядок. До Англії на захід, проходячи через
німецький простір, та на схід, у Росію й Османську імперію, Європа була охоплена
хвилюванням, яке Франція несамовито поширювала. Джорджета Пенеля-Філіті вважає,
що поширенню французького політичного прагнення до зміни фундаментів Європи сприяли
нові покоління молодих студентів, які, як правило, були ініціаторами перетворень.
«Можна говорити, що в свідомості багатьох із них була ідея створити тут, у
Бухаресті, центр перетворень, здатний генерувати революцію, але це було важко
зробити. Наполеон безсумнівно мав свою роль, але дуже важливим тут є те, що
багато румунських студентів починають вчитися за кордоном. І вони роблять все
можливе, щоб звернутися до імператора, в якому вбачали рятівника. У 1813 році, наприклад,
в Галле вчилося багато румунів і грекомовних молодих людей, що оселилися в
румунському просторі, серед яких були й арумуни. Багато лікарів вчилися в Галле,
Геттінгені, Відні, а одним з них був Апостол Арсакі. Він мав можливість, коли імператор
відвідав Галле, звернутися до нього. Це була дуже гарна, гаряча промова, в якій
він каже: «Ваша Величносте, врятуйте християн Османської імперії!». Були десятки
і сотні закликів до Наполеона, який, звичайно, був хорошим християнином, але
він був і диктатором, який мав власну політику.»

Румунська модерність
сформувалася в перші два десятиліття XIX століття. Але до реалізації своїх
ідеалів румунам довелося подовжити боротьбу і багато чекати.