Популярність радіостанції “Радіо Свобода”
В історії радіомовлення, радіостанція Радіо Свобода була віхою демократичного розвитку, громадянських прав та захисту прав людини.
Steliu Lambru, 18.05.2015, 12:29
В історії радіомовлення, радіостанція Радіо Свобода була віхою демократичного розвитку, громадянських прав та захисту прав людини. Це була дійсно популярна радіостанція, ця її популярність будучи результатом професіоналізму її редакторів та критичного ставлення до комунізму.
У Румунії 1970-1980 років, Радіо Свобода була однією з небагатьох довірливих джерел зв’язку із вільним світом, можливістю для прагнучих до свободи людей вийти із страшної в’язниці, в якій комуністичний режим тримав мільйони румунів. Ця радіостанція була, для молодого покоління, яке зробило революцію 1989 року, школою в повному розумінні цього слова: свободи, політики, суспільства, культури. Одним із доказів того що радіостанція користувалася великою популярністю було те, що імена тих, хто працював тут, були більш популярними, ніж імена тих, хто працював у пресі в Румунії.
Ноель Бернард, Влад Джорджеску, Мірча Карп, Костянтин Некулай Мунтяну, Ралука Петруліан, Дойна Александру були і є лише кілька з цих імен, до яких мільйони румунських слухачів відчували себе пов’язаними, за правду, яку вони там казали від їх імені. Популярність таких передач, як «Політична програма» Мірча Карпа, що транслювалася щовечора, починаючи з 18.10, але особливо Румунська злободенність та З комуністичного світу», які виходили в ефір з 19.10 по 20.00 годину, перевершували будь-які аналогічні передачі з комуністичної Румунії, де працювала цензура і залякування.
Мірча Карп був одним з журналістів, який ототожнюється з історією румунської служби Радіо Свободи. Він працював тут з 1951 року, після того, як він втік з комуністичної Румунії, після чого перейшов працювати до Голосу Америки. З 1978 року повернувся до Радіо Свободи, де готував передачу зовнішньої політики під назвою Політична програма, що користувалася великою популярністю серед слухачів.
В інтерв’ю від 1997 року Центру усної історії Румунського Радіомовлення, Мірча Карп говорив про його внесок у збільшенні аудиторії і, отже, популярності радіостанції Радіо Свобода: До того як мені довелося почати працювати в Радіо Свободі, передачі були менш динамічними. Вибачте мою нескромність, але я приніс із собою американську динаміку, короткі новини, короткі інтерв’ю з особистостями з різних куточків світу, в тому числі румунськими діячами, які проживали тоді на вигнанні, у вільному світі. Сама радіостанція Радіо Свобода можливо відчула, що повалення залізної завіси наближується, і почала активізувати свій наступ, так би мовити. Зрозуміло, і румунська редакція приділяла більшої уваги тим програмам, в яких йшлося про нестерпну ситуацію з Румунії. Я маю на увазі все те, що не виходило на поверхню, про що можливо не всі знали в Румунії. Те, що іноземна радіостанція розповідала подробиці справжнього політичного, економічного, культурного, військового життя з Румунії, хвилювало багатьох наших слухачів, які не могли говорити, не могли вільно висловлюватися про те, що вони думають або що вони чують, але знаходили всі ці інформації у передачах Радіо Свободи. Так що я можу сказати, що десь на початку 80-х років, динаміка передач Радіо Свободи, і я маю на увазі наші передачі румунською мовою, прискорила свої темпи, стала більш агресивною, не будучи, однак, жорстокою, але агресивною в кращому сенсі цього слова. Політична програма набула інших розмірів. Вона не відносилася тільки до того, що відбувається за кордоном, але тоді коли це було можливо, торкалася і румунських тем.
Популярність радіостанції Радіо Свобода була результатом точності джерел документації журналістів та американського управління. Документальні джерела про ситуацію в Румунії були західні ЗМІ, румуни, яким вдалося покинути країну і оселитися на Заході, культурні діячі з країни, які брали участь у різних конференціях за кордоном, румуни з країни, які відправляли інформацію шляхом листів, відправлених незаконно і Центр документації та дослідження радіостанції Радіо Свобода.
Мірча Карп розповів про цілі рубрик Румунська злободенність та З комуністичного світу, які збільшили аудиторію радіостанції: Потому була заснована рубрика Румунська злободенність, яку спочатку готував Еміль Джорджеску, а потім Некулай Костянтин Мунтяну. Ця рубрика Румунська злободенність стала одним з ключових елементів наших програм. Потім зародилася інша рубрика З комуністичного світу, рубрика складена Дойною Александру, в якій так само йшлося про ситуацію в країнах з комуністичними режимами Східної Європи, навіть у Радянському Союзі, на Кубі, але не в Румунії. Мета полягала в інформуванні наших слухачів про ситуацію з інших країн з комуністичними режимами, щоб слухачі зрозуміли, що те, що відбувається в Румунії є частиною комплексу ситуацій, комплексу ставлень правлячих там режимів, які були дуже схожі на те, що відбувалося у Варшаві, у Софії, або в Будапешті. Слухачі з країни, таким чином, мали можливість спостерігати за ситуацією з інших комуністичних країн. Кінцевою метою динаміки передач радіостанції Радіо Свобода в 80-х роках були події 1989 року. А повстання в Брашові, 15 листопада 1987 року, було першим сигналом очевидної ситуації того що, румуни більше не готові погодитися із ситуацією, яка стала абсолютно нестерпною з усіх точок зору.
Радіо свобода є прикладом про те, як істину ніколи не можна скорити. Вона завжди перемагає, тому що її завжди допомагає популярність.
