Портрет ката
Слово кат було частіше використано в румунській мові після грудневої революції 1989 року. Комуністичні в'язниці були середовищем, де цей персонаж з'явився в історії Румунії.
Steliu Lambru, 27.02.2017, 05:05
Слово кат було частіше використано в румунській мові після грудневої революції 1989 року. Комуністичні в’язниці були середовищем, де цей персонаж з’явився в історії Румунії, і він був ще одним характерним прикладом того, що означав комуністичний режим в Румунії в період з 1945 по 1989 роки.
Катом був той ув’язнений, що піддавав тортурам своїх колег аби перевиховати їх в дусі комуністичної ідеології, але не тільки він. У більш широкому сенсі, катом став і той, хто піддавав інших тортурам, і ним міг бути звичайний працівник в’язниці або керівник в’язниці або трудового концтабору. Процедура була аналогічна промивці мозків, однак часто вона виходила за рамки деперсоналізації аж до створення хибних соціальних реалій. При комунізмі, цю процедуру називали Пітештський експеримент за назвою міста, де знаходилася в’язниця.
Румуни бачили навіть обличчя такого персонажа. На перший погляд, це була звичайна людина, навіть з сім’єю, суспільним життям, поглядами і переконаннями. Такі ім’я як Александру Ніколські, Александру Дрегіч, Георге Кречун, Алескандру Вішінеску, Іон Фічор, поряд з іншими менш відомими, складають панель жаху, сорому і деградації, якої може досягнути людська істота.Професор Сорін Боттез був членом ліберальної молоді та відбув 15 років позбавлення волі в комуністичних в’язницях. В 2001 році, в інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіомовлення Сорін Боттез спробував пригадати ті роки: Не дивлячись на те, що я один з небагатьох, що залишилися в живих, що не впали під час процесу перевиховання і не зробив жодного відступання від честі і принципів, однак, знаючи, яким страхітним був той період, вагаюсь засуджувати інших, за винятком тих, хто займався катуванням без того, щоб бути змушений або катований, а просто з підлості або боягузтва. Цих я хотів би бачити прикованими до ганебного стовпу. Те, що не відбудеться ніколи. Ми повинні зробити чітке розмежування між тими, хто впав жертвою під час процесу перевиховання, хто був підданий катуванню до тієї межі, де його мозок не міг опиратися, тому що це питання мозку, а не м’язів або сухожиль.
Жах – це почуття було викликане розповідями тих, хто увійшов в контакт з катом, садистським представником комуністичного режиму концтаборів. Професор Сорін Боттез: Я завжди боюся, коли розповідаю про речі, які перевищують межі достовірності. Я завжди боюся того, що хтось міг би подумати, що я перебільшую чи вигадую. Тому що досвід, який я пережив, містить не тільки мої муки, але й муки інших, які я бачив. Це абсолютно неймовірно, немислимо! Побої від працівників колишньої служби безпеки Секурітатя були дитячою грою, бо вони тривали півгодини, три чверті години, а потім двадцять чотири години ти був вільним, і міг відновити свої нерви. Тобто ти був вільним у тюремній камері, я маю на увазі, щоб не зрозуміти щось інше. Однак, у період перевиховання били тебе без перерви. Між в’язницями Пітешть і Герла є важлива відмінність. За ці кілька місяців досвіду, справжні кати навчилися як можна вдаряти без того, щоб знищити життєво важливі органи. Навчилися не вбивати відразу, за два удари, щоб ув’язнений впав і врятувався від бійок. Бо ув’язнений не міг хотіти нічого більше, ніж врятуватися через смерть, тому що не було у нього ніякої іншої надії. Жахливо було те, що у тебе не було хвилини спокою протягом днів, тижнів, місяців. Якщо вони розбивали тобі праву руку, починали вдаряти у ліву. Вони стали фахівцями катування, будучи кращими ніж кати доби Середньовіччя. І вони робили це з такою радістю! Коли бачили занепалі люди, стоячи на колінах, просячи про пощаду, були такими щасливими. Вони були такими лиходіями, виродками, що мені цікаво знати, як міг Бог створити їх за своїм образом і подобою.
Сорін Боттез має пояснення його виживанню в цих умовах: У моєму розумі застрягло слово ні, точно так же, як могло застрягти і слово так. Бог хотів, щоб я не здався, у мене немає іншого пояснення! Насправді, я коли потрапив у тюрму був скептиком, щоб не сказати невіруючим, і вийшов звідти глибоко віруючим. Тільки тому, що я впевнений, що є сила, яку я не можу визначити, але яка мені допомогла не стати лиходієм, не стати звіром, а залишитися тим, ким я завжди був. Я пам’ятаю, що одного разу, у першій фазі мого перевиховання, я був так сильно побитий по долонях, що частина моєї долоні опухла і почорніла, а з протилежної сторони долоні сочилася рідина. Потім були побої по голові. Я не знаю, як я не збожеволів там протягом 10 років.
Портрет ката подібний, уявно, на портрет нормальної людини. Але його психологічний портрет показує розміри зла, якого він досягає у найбільш несприятливих умовах.
