Романтизм та національна ідея
Романтизм був тією літературно-художньою течією, що розмістила в центрі людського існування етнічну приналежність та мову певного народу. Румунський романтизм не був винятком, він будучи першою синхронізацією румунського простору із західними ідеями...
Steliu Lambru, 07.08.2017, 06:01
Романтизм був тією літературно-художньою течією, що розмістила в центрі людського існування етнічну приналежність та мову певного народу. Продукт західного мислення, романтизм часто розглядався як реакція на універсалізм класицизму, космополітизму. Традиції, історія та мова громади, яких поділяли всі її члени, розглядалися романтиками як основи світу. А національна держава була політичною формою вираження ідей романтизму. Румунський романтизм не був винятком, він будучи першою синхронізацією румунського простору із західними ідеями. У трьох румунських князівствах, вплив романтизму настав з двох напрямків: у Молдові і Волощині з французького світу, а в Трансільванії – з німецького.
Ми запитали історикознавця Іоана Станоміра в чому полягав романтичний проект і як його сприйняли у румунському просторі: Романтизм у європейському та румунському просторах створює нове зображення етнічних громад. Це зображення є, фактично, переосмисленням їхньої ідентичності. Початковим пунктом є дослідження археологічної та культурної спадщин, а наступним є створення пантеону, в якому згадуються батьки нації та її моделі. Така модель рушила із Західної Європи і дійшла, зі значною затримкою, в румунський простір. Якщо розглянути це питання з точки зору естетичної чистоти, румунський романтизм є композитним і еклектичним. Певне число наших романтиків писали і класичні твори, якщо нагадати тільки про Грігоре Александреску. Інші романтики є романтиками, але в кінцевому підсумку пишуть більше класичних творів, які наприклад поет Васіле Александрі. А чисто романтичних поетів та письменників не дуже багато в румунській літературі. Їх романтизм іноді пронизливий і нечитабельний сьогодні, яким є приклад К. А. Росетті. Румунський романтизм дотримується європейського рецепту що стосується самовиявлення. Щодо цього збереглося у нас багато зображень, від руїн до предків, і закінчуючи висвітленням бойових дій минулого.
Рішенням еліт у Волощині і Молдові щодо модернізації та державності було французьким романтизмом, в той час як для румунів з Австрійської імперії німецька романтична модель була домінуючи: Основна проблема різниці між двома моделями романтизму є результатом визначення нації. Німецький романтизм був консервативним і ксенофобським романтизмом. Його вплив проявляється не тільки у творах пашоптистів, але і в творах Емінеску. На твори останнього вплинув найбільше німецький романтизм. У Трансільванії відчувається вплив просвітництва йозефіністського впливу та зараження революційною ідеологією. Але революція в Трансільванії є парадоксальною, тому що вона є, на думку європейців, контр-революцією, як відповідь на ксенофобські надмірності європейської революції, якою була наприклад угорська революція.
Революція 1848 року стала кульмінацією подій румунського романтизму. Це було початком реформ і модернізації в румунському просторі. Іоан Станомір: Румунським романтизмом є пашоптизм (попоранизм), і до цього були причетні майже всі, створюючи культурно-літературні спілки, таємні товариства на вигнанні, а потім після повернення в країну продовжили діяти тут до 1860-1870 рр, коли це покоління практично зникло. Це залежить дуже багато від довговічності романтиків. Маємо романтиків, що входять у період затемнення, як наприклад Грігоре Александреску, літні романтики, які переживають періоди мутацій і метаморфоз, яким є приклад Хеліаде Редулеску, романтики маніпульовані комунізмом, яким був приклад Ніколая Белческу, що увійшли в канон героїчною смертю. Це романтики, що відмовляються від своєї літературної кар’єри і цілком присвячують себе політиці, як наприклад К. А. Росетті. Також були й такі романтики як Болліак, який був журналістом більше ніж поетом.
Романтизм став, з плином часу, культурною еталонною моделлю. Так народилася стандартизована культура або канон: Коли мова йде про певне механічне сприймання, я хотів би зупинитися на Димитрія Болінтіняна. Він відомий, зокрема, своїми історичними легендами, що є свого роду невеликим підручником патріотизму. Історичні легенди стали гідом поведінки в літературі і міфологічно увічнили певні фігури. Однак, канонічна проекція пропустила глибоку та енергійну романтичну поему Болінтіняну «Конрад», що є свого роду невеликим румунським еквівалентом «Паломництва Чайльд Гарольда», написаної Байроном. Байронізм був модною тенденцією, що румунські романтики не змогли пропустити.
Національна єдність є ключем до модернізації та національної емансипації запропонованої романтизмом, каже Іоан Станомір: Національна єдність є виразом, що виник на ґрунті пашоптистської течії. Те, що ми розглядаємо як канонічним, тобто наприклад князь Міхай Хоробрий є винаходом історика Флоріана Аарона, а також революціонера Ніколая Белческу, а зокрема Георге Бібеску, який навіть використав його плащ під час офіційних церемоній. Національна свідомість є анахронічним виразом, який ми використовуємо аби пояснити поведінку, що не має ніякого зв’язку з тим періодом. Романтики пашоптисти (сорок восьмих років) хотіли бачити об’єднаними румунські князівства. Що стосується Трансільванії і Банату ситуація була трохи складнішою, бо там панувала федералістська течія, яка була спрямована скоріше до Центральної Європи і менше до Карпат. Ми не повинні забути, що відносини трансільванських і банатських романтиків з австрійською імперією були складними, багато хто з них ховалися під знаком імперії аби протистояти угорському республиканству.
Романтизм був мистецькою течією, політичною моделлю і соціальною тенденцією, основаною на емоціях. А це зберегло йому хороший імідж і позитивний контекст, незважаючи на плин часу.
