Росіяни в Румунії в Першій світовій війні

На підставі договору між Румунією та Антантою укладеного в серпні 1916 року, російська армія взяла на себе зобов'язання підтримати фронт на південь і схід від Карпат

Steliu Lambru, 16.01.2017, 03:34

На підставі договору між Румунією та Антантою укладеного в серпні 1916 року, російська армія взяла на себе зобов’язання підтримати фронт на південь і схід від Карпат. У кампанії 1916 російські військові командири не дотримались свого слова, і війна була катастрофою. Російський корпус під командуванням генерала Андрія Медардовича Зайончковського прийшов на підтримку румунської армії у битві, яка була спрямована на захист Бухареста, 30 листопада 1916 року. Але його нерішучість не може допомогти зупинити наступ Центральних держав і зайняття столиці. Інший російський військовий корпус з Добруджі був відправлений пізніше на фронт, але не міг справитись з німецько-болгарськими атаками з півдня.

Внаслідок підтримки в 1917 році, що надійшла від французької армії, румунська армія підкріпилась і змогла зупинити німецький наступ. Присутність східного військового союзника в Молдові, де перебувала влада Румунії, збільшилась. Якщо в 1916 році в Румунії було 50 000 військовослужбовців, в 1917 році росіяни відправили 1 мільйон військових, які воювали пліч-о-пліч з 400.000 румунськими військовими. З вагомою російською допомогою, що покривала близько 80% фронту, наступ армій Центральних держав було зупинено.

Російська військова присутність в Румунії, яка, нарешті, була помітна та з позитивними наслідками, була така, якою важко було управляти. Вона перетворилась, після більшовицької революції, восени 1917 року, на одну з головних причин розвалу всього східного фронту. Також вона була найнебезпечнішим джерелом нестабільності для Румунії. Імідж росіян в Румунії, однак, був негативним, чому сприяла і війна 1877-1878 рр. Присутність російських військ у період з 1916 по 1918 рр. підтвердила румунам, те що вони знали з розповідей своїх предків.

Константіну Мойчану було 5 років, в 1917 році. В інтерв’ю записаному Центром усної історії Румунського радіо, у 2000 році, він розповів про поведінку деяких російських солдатів, коли вони прибули в його село: У певний момент прийшли в наше село російські війська. Розповсюдилась чутка, що російські військовослужбовці п’яниці та скандальники. Мої батьки були багаті люди, мали льох з бочками вина та горілки зі слив. І в один прекрасний день, я пам’ятаю, що мої батьки, з іншими людьми, через повідомлення, що прийдуть росіяни, вони винесли винні бочки у подвір’я і вилили вино. Вони вилили вино бо не було ніде його сховати. Вилили і горілку. І коли прийшли росіяни і провели обшук в льоху вони не знайшли нічого. Все було порожньо, і шукали за запахом, тому що у дворі пахло алкоголем.

Але 1917 рік приніс велике лихо. Більшовицька революція охопила і російську армію і все могло перетворитись в хаос. Батько Іона Одокіана був румунським військовослужбовцем в австро-угорській армії, і через свої націоналістичні переконання не хотів боротись в її рядах. В інтерв’ю записаному в 2001 році Одокіан переповів спогади свого батька про більшовизацію російських військ: Коли революція надійшла з Росії, і фронт був у Галичині, мій батько був дезертиром. Він втік з австро-угорської армії, саме через революцію. Неподалік були дислоковані російські війська. І розповідав батько, що одного ранку зібрались військовослужбовці для свого роду зустрічі. Армія була дислокована недалеко в полі, і один з офіцерів виліз на стіл і почав промову російською мовою. Росіяни були вірні. Мали з собо молитовники, і на першій сторінці була фотографія царя. І після промови російського офіцера всі порвали фотографію царя з молитовника. Про це розповідав мій батько, він все це бачив. І саме тому він нам весь час говорив, що росіяни безбожники.

Професор Пан Візіреску, в 1996 році, згадав епізод з російськими солдатами, дислокованими в Румунії, охоплені більшовицькою лихоманкою: Я бачив дезертирів на вулиці, п’яниць і бешкетників. Це я бачив. Я навіть поговорив з бессарабським поетом Буздуганом. Він добре знав російську мову, і розповів мені, що одного вечора він був в корчмі в місті Ясси. І там була група російських солдатів та офіцерів, і він чув, що вони говорили, як вони планували вбити нашого короля Фердинанда. Вони там все це планували, і він слухав їхні розмови. Вони планували вбити короля Фердинанда, вони були вбивцями. І тоді, Буздуган, пішов до пана Ніколає Йорга, і сказав йому, що він чув. Йорга пішов до Палацу і сказав все королеви. Були прийняті заходи, щоб запобігти нападу. В інших місцях вони вбили свого генерала, мені здається, що в місті Бакеу або П’ятра Нямц. Було відомо, що робили безпорядок і намагались вплинути більшовизмом на нашу армію, але це було неможливо. Наша армія була вірна країні.

Російська присутність в Румунії під час Першої світової війни була суперечливою. Була позитивною, оскільки сприяла істотному військовому успіху, і негативною, тому що поставила під загрозу все, що було досягнуто з великими втратами.