Румунська армія на Східному фронті
Румунія вступила в Другу світову війну в 1941 році поряд з Німеччиною, коли всі зусилля по досягненню миру провалилися.
Steliu Lambru, 26.08.2013, 01:18
Румунія вступила в Другу світову війну в 1941 році поряд з Німеччиною, коли всі зусилля по досягненню миру провалилися. 22 червня 1941, коли румунська армія, разом з німецькою перетнули річку Прут, щоб звільнити Бессарабію, анексовану СРСР на рік раніше, держави-переможниці у Першій світовій війні були самі в безвихідних ситуаціях. Франція була окупована в червні 1940 року, в той час як Англія з труднощами оборонялась від повітряних нападів Вермахту.
Румунія вступила в Другу світову війну в 1941 році поряд з Німеччиною, коли всі зусилля по досягненню миру провалилися. 22 червня 1941, коли румунська армія, разом з німецькою перетнули річку Прут, щоб звільнити Бессарабію, анексовану СРСР на рік раніше, держави-переможниці у Першій світовій війні були самі в безвихідних ситуаціях. Франція була окупована в червні 1940 року, в той час як Англія з труднощами оборонялась від повітряних нападів Вермахту. Румунія, покарана Гітлером за її франкофільну і англофільну політику, приєдналась до нового німецького порядку в Європі.
Румунська армія почала наступ проти радянської армії на фронті, що простягався від Чорного моря до Карпат Буковини. Після невеликого тритижневого опору радянців румунські війська повністю звільнили Бессарабію і Північну Буковину. 27 липня Гітлер направив вітальну телеграму маршалу Антонеску з приводу визволення румунських територій і закликав його перетнути Дністер і окупувати Придністровя. Румунські війська поряд з німецькими продовжили антирадянський наступ на півдні України і прибули, нарешті, до Сталінграду.
Молодший лейтенант Ахіле Сарі розповів у 1993 році Центру усні історії Румунського радіо, що проходячи через південь Радянського Союзу побачив такі жахи, які перевищили його уяву: “Я вперше побачив поїзд з радянськими депортованими. Вони не були увязненими, це були мирні громадяни, яких, ймовірно, депортували до Німеччини. Тоді я вперше зіткнувся з цим життям і драматичною ситуацією в якій знаходились ці люди, які просили нас дати їм що-небудь поїсти. Це була сумна картина для мене. Наші солдати і офіцери дали їм те, що могли.”
У Сталінграді почався крах румунської армії на сході. 19 листопада 1942 року, у ході операції Уран радянська армія завдала ніщивного удару по північному флангу німецьких військ у Сталінграді, який обороняли угорські та румунські війська, що не були так добре озброєні, як німецькі війська. Але румуни довідались про наступ і просили допомоги від німецьких військ, яка не була надана. Молодший лейтенант Ахіле Сарі розповів про те, що відбулось за кілька днів до радянського наступу: “До бункера командуючого батальйоном привели воєннополоненого радянського солдата, який сказав нам, що через день або два почнеться великий радянський наступ, і щоб ми були обережними та вжили відповідних заходів. Наші війська добре озброєні сказав росіянин. Я повідомив про це наших командирів, але ніхто не хотів повірити, що після тривалих боїв серед зими, ще може щось статися. Це було 17 листопада. 19 листопада 1942, о 4 годині ранку, почався великий наступ у Сталінграді.”
На закруті Дону румунська армія втратила 300 000 солдатів. Нотаріус Мірча Мунтяну, в 1998 році, розповів про свою участь у війні. Він був поранений, змушений відступити і отримати медичну допомогу в екстремальних умовах. Його свідчення підтверджують і інші докази, що і тоді, коли хтось був поранений і, теоретично знаходився в тилу поза небезпекою, страждання не завершувались: ”На березі Дону, атака почалася 29 листопада. Там мене було поранено. І після того як я був поранений, я відступив з німцями на німецькому танку. І я зустрівся з двома майорами, які побачивши мене на таку покликали мене до себе. Я сказав їм, що командира взводу забили росіяни. Мене почали перев’язувати. Опісля ми прийшли в колгосп. Я зустрів там сержанта, який дав мені буханець хліба і м’ясну консерву і сказав, що я повинен піти в інше село де знаходився 16-ий піхотний полк. Я відправився туди верхи на коні і знайшов полк. Було дуже холодно. Кров почала текти крізь бинт. Більше я не міг їздити на коні, оскільки було дуже холодно. Я пішки подався через безкрає поле. У мене не було компаса, не було нічого, я орієнтувався на місяць, я нічого не бачив. Йдучи так полем я побачив вдалині поселення. Мене зупинив вартовий румунської армії. Я запитав його це можу знайти тут санітара, щоб перев’язав мені рану. Він відповів мені, що є тільки ветеринар. Відтак разом з іншими пораненими я подався приблизно 30 км в тил. Там ми знайшли лікарню, а німці дали нам одяг. Потім ми сіли в поїзд, який відвіз нас до Польщі.”
Оскільки вважається військовими істориками найкривавішою битвою в історії, Сталінградська битва була переломним моментом у ході воєнних дій на Східному фронті. Але це те, що ми знаємо з упевненістю сьогодні. Тоді сподівались на інший результат історії, яку ніколи не можна повністю передбачити.
