Румунія та Празька весна
Окремі фотографії стали своєрідними універсальними символами-зображеннями важливих події в історії світу, долаючи історичний час та передаючи достовірне послання.
Steliu Lambru, 30.12.2013, 13:36
Окремі фотографії стали своєрідними універсальними символами-зображеннями важливих події в історії світу, долаючи історичний час та передаючи достовірне послання. Фотографії чеха Йозефа Куделки залишаються найбільш виразними, оскільки вони ототожнюються зокрема з Празькою весною, коли у 1968 році Чехословаччина намагалася вийти з-під впливу Радянського союзу. Йозеф Куделка був присутнім на вулицях Праги в серпні 1968 року. Маючи з собою фотоапарат він зробив чимало знімок і таким чином показав людству варварство, з яким прагнення його співвітчизників до свободи було придушене Радянським Союзом та його союзниками. Він тільки, що повернувся з Румунії, два дні перед вторгненням військ країн Варшавського договору (окрім Румунії). Йозеф Куделка відобразив закінчення “Празької весни”, коли танки з’явилися на вулицях Праги. Його фотографії були таємно вивезені з країни і надруковані у Франції, в 1969 році.
Відкрита фотовиставка Йозифа Куделки у жовтні в Музеї сучасного мистецтва в Бухаресті триває до 2 січня 2014 року. Полковник Александру Ошка, військовий історик, який написав кілька книг про вторгнення військ країн Варшавського договору в Чехословаччину, зазначив: “Це було найбільшим вторгненням в якусь країну після Другої світової війни. Чаушеску не був запрошений брати участь, навіть не був інформований у зв’язку з цим вторгненням. Лідери держав-членів Варшавського договору зустрілися на найвищому рівні шість разів. Ми не можемо тепер знати, як був поступив Чаушеску, коли його були запитали про участь Румунії. Що він думав, коли знав, що всі його друзі зустрічаються, і знав про ці зустрічі, а його не запрошують, особливо в комуністичний конклав, де був добре відомий той факт, що у разі не запрошення, ти не є за столом і повинен уходити. А якщо не хочеш цього, тоді тобі допоможуть піти.”
Історик Петру Оту, директор Інституту політичних досліджень та військової історії досліджував розсекречені документи, які показують, що Чаушеску знав про підтовку вторгнення військ країн Варшавського договору у Чехословаччину: “Згідно документам, до яких ми мали доступу, здається, що він знав про вторгнення. Одними з найточніших джерел були дані польського офіцера, чия сімя, в 1939 році, прибула до Румунії й жила тут до 1944 року. Він завершив військову школу в Румунії. Він був у команді Варшавського договору. Радник Посольства Румунії в Варшаві був колегою у військовій школі з цим польським офіцером. Завдяки цьому звязку існував доступ до точної інформації про радянську підготовку. Іон Стенеску поінформував Чаушеску у зв’язку з цим. Перед візитом Чаушеску до Праги він наказав, щоб дані від польського офіцера були перекладені й на чеську мову. У Празі, дав ці інформації Дубчеку. Після повернення, Стенеску запитав Чаушеску, чи сказав Дубчеку. Чаушеску відповів: “Так, але він мабуть нічого не знає або не хоче нічого знати. Чаушеску був незадоволений відповіддю Дубчека.”
Відносини між Румунією та Чехословаччиною не були дуже дружніми до 1968 року. У 1964 році, з нагоди розробки плану Валева, згідно якому Румунія мала роль аграрної економіки в соціалістичному таборі, Чехословаччина користувалась своїм впливом, щоб цей план був застосований. Петре Оту розповідає, як розвивалися румунсько-чехословацькі відносини у залежності від розгортання подій: “До липня, керівники Чехословаччини були дуже стриманими щодо співпраці з Чаушеску. Вони намагалися уникати його, тому що асоціювання з Чаушеску могло бути мотивом для радянського вторгнення. Коли вони дізналися, що ситуація ускладнюється та, що Радянський Союз готує вторгнення, тоді покращилися відносини з Румунією. Чаушеску поїхав до Праги, де підписав Договір про взаємну допомогу. Це призвело до теорії, що відновлювалась Мала Антанта міжвоєнного періоду. Інформації з мемуарів підтверджують той факт, що радянці уважно спостерігали за цією “дунайською дружбою.” На основі цих інформацій таємно були підготовлені бойові групи молоді та групи патріотичних охоронців, які 23 серпня взяли участь у параді. Були докладені надзвичайні зусилля, а Чаушеску, знаючи про вторгнення, робив цю підготовку таємно.”
У 1968 році, в Румунії знаходилися 8000 громадян з Чехословаччини, а інші 400 в Болгарії, звідки приїхали до Румунії. І оскільки вже не могли повернутись до Чехословаччини, вони були розміщені в готелях Національного туристичного управління. Їм дали грошей, а коли все заспокоїлося, вони повернулися додому. Томаш Вострі, заступник посла Чехії в Бухаресті провів літні канікули у 1968 році на узбережжі Чорного моря. Ось, що він пригадує: “Я бажаю пригадати моє дитинство. На жаль, я втратив ті сім днів, коли Йозеф Куделка робив вже відомі фотографії. Я був одним з тих чехів, які провели свої літні канікули в Румунії, на курорті Мамая, і не міг повернутися на літаку додому 22 серпня. Я пропустив важливий відрізок історії, але можу підтвердити, що до чеських туристів ставилися дуже добре. Мені було 10 років в 1968 році, і я зміг дещо зрозуміти і бачити, що відбувалося. На початку вересня ще можна було бачити чимало радянських військ в Празі, тоді коли я йшов до школи. Вони були в парках Праги та навколишніх лісах міста, а люди були дуже обурені. На початку осені, радянські війська поволі почали відступати з Праги. “
Незважаючи на нюанси обставин, нинішнє покоління запам’ятало невеликий жест, який призвів до народження певного зближення, яке може бути настільки ж важливим як великий жест.
