Сталін та сталінізм
5 березня 1953 року помер Йосип Віссаріонович Сталін, найкривавіший вбивця в історії людства.
Steliu Lambru, 18.03.2013, 16:48
5 березня 1953 року помер Йосип Віссаріонович Сталін, найкривавіший вбивця в історії людства. “Титул” цей не дали йому супротивники, але неспростовні докази злочинів, скоєних його режимом. Про таку людину відомо все. Через 60 років після його смерті важко сказати чогось нового, лише слова, які тримають неспання памяті. Незважаючи на те, що частина історії Радянського Союзу, шляхом загального впливу того що він означав у період між 1945 і 1991 роки, Сталін є частиною історії багатьох народів. На жаль, історії румунів так само.
Сталінізм це слово, під яким усе політичне мислення в історії людства називали тиранію: найгірша форма політичного управління, в якій основними елементами є примха однієї людини і терор. Сталінізм призвів до найвищих піків практику тиранії, користуючись, утім, дозволом індивідів та суспільства, дозволом, що означав осліплення перед ідеологією. Лівіу Ротман, професор Національної школи політичних і адміністративних досліджень в Бухаресті, сказав, що прихильність до ідеології та самої особи керівника, тобто її втілення, є поясненням виникнення та виживання сталінізму: ”Хочу сказати, що для визначення типу комуністичного режиму є декілька підходів. Маємо підхід з часів Сталіна, а саме, що це була вищою формою комуністичної ідеології. Про сталінізм говорили сталінські письменники, історики, сталінські актори, художники, партійні активісти, які хвалили його, віддавали данину. Це загалом, означає, що вони були найрішучішими комуністами. Жорсткими, але енергійними. Сталінізм починається прямо від Сталіна, він узяв собі цей псевдонім, що російською мовою означає “сталь”. Ідея полягала в тому, що ця політика була жорсткою як сталь, але правильною і тільки для задоволення комуністичних ідеалів”.
Сприймання сталінізму в народі, однак, може бути обманливим. Скільки б не працювала примха певного правителя, тиран повинен бути переконливим для всіх тих, хто його підтримує. Іншими словами, його політичне мислення повинно здаватися логічним для тих, хто його слухає. Крістіан Васіле, історик Бухарестського Інституту історії імені Ніколає Йорга пояснює в чому полягало політичне мислення Сталіна: ”Ерік Ван Ре, фахівець з радянської політичної системи, опублікував дуже важливу книгу, під назвою “Політичне мислення Сталіна”. Чому це так важливо? Тому що Ерік Ван Ре мав нагоду досліджувати в російських архівах певні історичні джерела, певні документи, а саме нотатки на книгах, що погодили з особистої бібліотеки Сталіна, навіть особисті примітки Сталіна, які були численними. Це виняткове джерело інформації і Ерік Ван Ре використав його дуже добре. Це джерело трохи змінило сприймання і уявлення про Сталіна і сталінізм, особливо в плані джерел натхнення. Утім якими були джерела натхнення Сталіна, якими були джерела натхнення для його політичного мислення? Ван Ре вважає, що ми можемо говорити про думки твердої консистенції Сталіна. Що знайшов Ван Ре? У західній історіографії багато говорилося про головне джерело ідей Сталіна: про російську самодержавну традицію, від Івана Грозного до Петра Великого як реформатора, перейняту і Сталіним як модель, або про західний марксизм, революційне повстання на Заході. Ван Ре виявив, що найпоширенішим джерелом Сталіна, здається, є західна революційна традиція, якобінська традиція. І Ван Ре знайшов анотації Сталіна у цьому відношенні, які звичайно пройшли через фільтр ленінського мислення.”
Чимало думок, висловлених після повалення комунізму поклали цю катастрофу за рахунок неспроможності радянських лідерів вжити на практику твори Маркса. Лівіу Ротман підкреслив сутність сталінського комуністичного режиму та його неспроможність діяти при інших умовах, ніж умови тиранії: “Я думаю, що сталінізм шляхом терору та його системи політик, був, можливо, найчистішим комунізмом. Загалом, коли були зроблені перші намагання вийти з кліше сталінського комунізму, під час Хрущова, система почала скрипіти, не будучи в змозі виконати свою місію. Таким чином, самі радянці роблять повернення до сталінізму в брежнєвський період, який без публічного оголошення намагається відновити, але не по-російськи, сталінську практику. У країнах-супутниках, в тому числі в Румунії, імідж Сталіна постраждав, був підданий критиці, зникли його пам’ятники. Але це тільки фасад, безперервність комунізму вимагало збереження сталінізму, у тій чи іншій формі і по різному від країни до країни.”
Сталін і сталінізм послужили моделями не тільки для суспільств з дефіцитом демократії. І в демократичних країнах проявлено деякі симпатії до його методу керування державою, а це показало, що демократія не є природною даниною, яка б функціонувала без проблем. В історії були малі чи більші Сталіни, які не поступилися оригіналу. Але істина, яка не є тільки філософським поняттям, а й історичним, вийшла на поверхню, як завжди.
