Століття бухарестському футбольному клубу “Рапід”
Бухарестський Рапід - найстаріший футбольний клуб першої ліги Румунії. Заснована в 1923 році, 100 років тому, команда була найпопулярнішою з кількох причин...
Steliu Lambru, 04.09.2023, 06:13
Бухарестський
Рапід – найстаріший футбольний
клуб першої ліги Румунії. Заснована
в 1923 році, 100 років тому, команда була
найпопулярнішою з кількох причин: це
була команда робітників,
вона зібрала
навколо себе прихильників інших команд,
розпущених після 1945 року комуністичним
режимом, вона зазнала переслідувань за
часів комуністичного режиму очоленого
Ніколаєм
Чаушеску між 1965 та 1989 роками. За 100 років
свого існування Бухарестський
Рапід
3 рази вигравав національний титул, 13
разів Кубок Румунії та 4 рази Суперкубок
Румунії, а на міжнародному рівні грав
у чвертьфіналі Кубка УЄФА у 2005-2006 р. та
двічі вигравав Балканський кубок.
У
червні 1923 року кільком групам робітників
з майстерень Грівіци після кількох
спроб вдалося переконати керівництво
Румунської залізниці створити футбольну
команду. Існує дві дати народження
команди, 11 і 25 червня 1923 року, згідно з
істориком Помпіліу Константіном, автором
книги Рапід і рапідизм. Так
народилася команда
CFR București, команда
залізничників і кварталу
Джулешть, а з середини 1930-х років команда
стала серйозним конкурентом могутнім
Venus București
і Ripensia Timișoara. У середині 1930-х CFR
București змінив назву на Рапід
Бухарест, а кольори – з фіолетового
на біло-вишневий.
Команда грала матчі на стадіоні ОНЕФ,
пізніше Республіка, а з 1936 року
– на власному стадіоні Джулешть.
У 1944 році, під політичним тиском
комуністичної партії, її було перейменовано на CFR, а потім на Локомотив. Лише
в 1958 році команда повернулася до своєї
старої назви Рапід.
Команда
залишалася популярною протягом багатьох
років, з дуже хорошим іміджем для кількох
поколінь прихильників. Помпілій
Константін пояснив причини цієї
популярності:
По суті, це сталося в другій половині
1930-х років, але в основному після того,
як були ліквідовані міжвоєнні клуби
Кармен, Макабі, Венус.
Багато вболівальників цих команд у
40-50-х роках дали перевагу Рапіду,
тому що це був чи не єдиний клуб, який
залишився з міжвоєнного періоду. Я
навіть знаходив статті про приблизну
кількість прихильників Рапіда,
десь у 50-х роках це був явно найпопулярніший
клуб. Але в міжвоєнний період він не був
найпопулярнішим клубом, Венус і
Ріпенсія були більш популярними.
У 50-х роках преса підрахувала, що у
команди було майже 1 мільйон прихильників.
Після
1945 року і встановлення комуністичного
режиму Рапід
став фаворитом останнього.
Помпілій Костянтин: Без
сумніву, він
був фаворитом.
Це тому, що, перш за все, режиму потрібно
було просувати цей імідж робітничого
клубу та робітника, який був не лише
хорошим працівником, але й хорошим
спортсменом. З
документів
і свідчень, які я зібрав, зрозумів,
що Георге Георгіу-Деж (тодішній лідер
Комуністичної партії) насправді
не був задіяний, я можу сказати, що
взагалі він
не
впливав
на долю команди.
З іншого боку, Георге Апостол (колишній
заступник голови Ради міністрів
комуністичної Румунії) був уболівальником
Рапіду і докладає
серйозних зусиль, щоб допомогти клубу
в 50-х роках. Апостол написав
тоді листа,
в якому просив
Союз фізичного виховання і спорту,
лідерів румунського спорту, схвалити
залишення
команди в
першій лізі, оскільки це була найпопулярніша
команда. Очевидно, це не прийнято, Рапід
йде у 2-у лігу і знову починає
росте.
Колишні
суперники Рапіда – Venus București
і Ripensia Timișoara – зникли або стали
анонімними, так
само й
Прогресул Бухарест та Петролул
Плоєшть. Але поява наприкінці 1940-х
років інших команд, які активно
підтримувалися силовими структурами
комуністичної держави – Стяуа,
армійська
команди, та Динамо, команди МВС,
– змінила суперництво. Нові суперники
створюють нову ідентичність рапідиста,
антисистемну ідентичність. Найбільш
відверті форми рапідизму проявлялися
на стадіоні і полягали у скандуваннях.
Одним з найбільш прямих було Хто
відправив
нас у
Б Чаушеску РКП!,
але Помпілій
Константін каже, що вони були епізодичними,
спровокованими також настроєм моменту,
зумовленим тим, що команда вигравала
або програвала. Рапідизм, однак, також
означав тісніші стосунки і більшу
солідарність між людьми. Помпілій Константін:
Приблизно у
той період,
на
мій погляд,
зароджується рапідизм, особливо цей
антисистемний настрій. Вже тоді команда
починає програвати
матчі
і залишається на довгі роки у другій
лізі. Вболівальники відчувають це як
покарання з
боку
режиму. Було
багато
договірних матчів, і це також знаходимо
ми в
архівах. Ці речі доходили
до вух прихильників, які збиралися
в парку Чішміджіу.
Було неважко з’ясувати, що
йшлося про
домовленості. Крім
того
люди, які зустрічалися на трибунах
Рапіду, вже знали
добре один одного і
створили щось на кшталт підпільної
товарної мафії, особливо з часів дефіциту
у 80-х роках, коли можна було звернутися
до рапідивця,
який був надійним. Доходило до епізодичних
скандувань на матчах із
Динамо
та
Стяуа.
Зараз
Рапід Бухарест відзначає
своє сторіччя. Це багато для організації,
яка пережила стільки складних моментів
в історії. Як і будь-яка організація, що
дивиться в майбутнє, вона прагне зробити
ще більше.
