Татуювання в Румунії
Розпис по тілу або бодіпейнтінг є магічною практикою, що зустрічається у всіх примітивних культурах. Вона проіснувала протягом довгого часу, злободенне татуювання будучи мистецьким проявом, ставши ознакою елегантності і особистої оригінальності.
Steliu Lambru, 28.10.2013, 01:28
Розпис по тілу або бодіпейнтінг є магічною практикою, що зустрічається у всіх примітивних культурах. Вона проіснувала протягом довгого часу, злободенне татуювання будучи мистецьким проявом, ставши ознакою елегантності і особистої оригінальності. З давніх часів малюнки на шкірі людини мали ритуальне значення. Їх використовували як талісман: наносили для захисту, лікування, підкреслення свого статусу. Фантастичні тварини, екзотичні і езотеричні символи, квіткові мотиви, пейзажі, людські обличчя і т.д. присутні на тілах любителів татуювань.
Історія татуювання є історією розвідування внутрішнього виміру людини. У Румунії, прихильники татуювання переживали спеціальні досвіди, відчували сильні бажання. Історик Адріан Мажуру допоможе нам визначити значення татуювання, як воно виглядало на початку ХХ століття: “Якщо говорити про перші документальні згадки про татуювання, то ми повинні, перш за все, згадати про лікаря Ніколая Міновича. Він опублікував першу монографію про “Моду татуювання в Румунії”. Очевидно, він написав про все те, що спостеріг на терені, перш за все. Він завідував Службою антропометрії при Інституті судової медицини. Там здійснювали всі види антропометричного вимірювання. Його цікавили татуювання, і тому він сфотографував усіх носіїв татуювання. Чимало з тих татуювань були описані в його книзі, будучи намальовані ним самим в масштабі 1:1 і, зрозуміло, класифіковані з наукової точки зору за темами. Книга була видана, водночас, у Парижі та Бухаресті, в 1905 році. Ніколає Мінович антропологічно дослідив цю культуру татуювання, але не приділив уваги минулому. Безперечно, в історії Румунії, навіть в Середньовіччі, були такі персонажі з татуюваннями, повязаними із їхнім соціальним статусом або приналежністю до певної професійної гільдії чи касти. У румунських давніх документах не згадують про це, але ні середньовічне законодавство не забороняло практику татуювання, і тому люди не були обурені наявністю татуювання в румунському середньовічному суспільстві”.
Середовище, в якому проживали люди, впливало на розвиток татуювання. Одно з них було військове середовище. Адріан Мажуру: “В цілому, татуювання здійснювали у військовому середовищі, бо обовязкова військова служба тривала три роки. Це не означає, що усі ті, хто служив в армії, вдавалися до практики татуювання. Це було добровільним рішенням. Але чимало з тих, хто проходив обовязкову військову службу, поверталися у суспільство із татуюванням. Дуже цікавим є приклад столичного хлопця, кравця за фахом, який після Першої світової війни, протягом багатьох років прослужив у Іноземному легіоні в Північній Африці. Його дослідив лікар Франциск Райнер і маємо його фотографії. Цей молодий чоловік, віком до 30 років, мав 3 татуїровки зроблені в країнах Магрибу, в горах Альтас, якимось чехом, який теж служив в Іноземному легіоні. Перший з них був портрет красивої жінки на грудях. На плечах у нього було татуювано дві зірки. Ці татуювання зберігаються в колекції Інституту судової медицини Міни Мінович. Це єдиний виявлений до тепер випадок в плані колекції татуювань, де нам відомо імя носія татуювання, місце і метод нанесення малюнка під шкіру носія.”
Маргінали наносили татуювання їз сильним емоційним впливом, тут йдеться про повії або позбавлені волі особи: “Повії використовували татуювання для доповнення їхньої краси. Вони наносили собі родимки або невеликі квіткові візерунки. Дуже рідко деякі повії хотіли запамятати обличчя певного персонажу чоловічої статі, який відіграв важливу роль у їхньому житті. Це були татуюваннями, які, як правило, представляли еротичні сцени. У своїй книзі Ніколай Мінович описує татуювання, що належало увязненому, який викурює свою останню сигаретку, в той час як охоронець веде його на страчення. Загалом, це були татуювання, що описували важливий момент життя про який люди не хотіли забути”.
Основна складова татуювання була сентиментальна складова. Адріан Мажуру: “Багато чоловіків татуювали імена своїх коханок, дружин, іноді своїх дітей. В архівах Інституту судової медицини зберігається цікаве татуювання з 1873 року, найдавнішого в колекції цієї установи. Це малюнок, що зображує даму одягнену у сукню з криноліном, яку звали Гергіна, і яка тримала за руку хлопчика. Це були прояви любові. На Заході, однак, прикрасою були рельєфні татуювання. Це були, як правило, татуювання браслетів на руці, кільця на пальцях або тату у зоні передпліччя. Мінович описує їх у своїй книзі, зазначивши що їх використовували представники європейської аристократії початку ХХ століття.”
Мода татуювання поширилась у наші дні, коли захоплення цими малюнками під шкірою перейшло від маргіналів до цілком поважних людей. Бо те, що робить людину відчувати себе добре у своїй шкірі, в кінцевому рахунку, є найголовнішим у житті.
