Франція та Велика Румунія

У дослідженнях історії та міжнародних відносин сказано, що Центральна та Східна Європа після 1918 року є творінням Франції...

Steliu Lambru, 01.10.2018, 07:34

У дослідженнях історії та міжнародних відносин сказано,
що Центральна та Східна Європа після 1918 року є творінням Франції. І, в значній
мірі, це дійсно так. Держави, які з’явилися на карті Європи наприкінці Першої світової
війни завдячують своє
існування Франції. Польща, Румунія, Чехословаччина та
Югославія – це нові держави,
що виникли після того як переможна Антанта визначила умови
закінчення Великої Війни, яка тривала чотири роки.

Наприкінці 1918 року
ситуація в Європі все ще була неясною. Австро-угорські території, населені
румунами та іншими етнічними групами, були суперечливими, а контроль над ними
залежав від здатності кожного політичного гравця наводити переконливі аргументі
на підтримку своїх переконань. Франція зіграла роль миротворця на заході
сучасної Румунії та вирішально вплинула на визначення кордонів Королівства
Румунія. А генерала Анрі Матіас Бертло став запеклим захисником румунської
справи.

Аурел Арделян, викладач
історії Західного університету ім. Василя Голдіша в місті Араді описав дуже
складну ситуацію у регіоні в 1918 році. «Під кінець 1918 року та на початку
1919-го ситуація в західній частині Великої Румунії була зовсім неспокійною. Якщо
до вступу Румунії у війну їй пообіцяли звільнити західні території, після
війни їх значна частина й особливо Банат де-факто перебували під сербською
військовою окупацією. Тодішній прем’єр-міністр і міністр закордонних справ
Румунії Йон Бретіану написав Послу Франції Сент-Олеру телеграму 22 грудня, в якій
пише про те, що сербська армія, що перебувала в Банаті заарештувала та
ув’язнила в Белграді сотні банатських румунів. У місті Араді було багато біженців,
які втекли від терору сербських солдатів у Банаті. Сербський комендант Тимішоари
розпустив Румунську національну раду в повіті Тіміш та всі румунські
національні гвардії. «Румунський народ дуже вороже ставиться до сербської
армії, якою захоплювався і поряд з якою потерпав під час страшних випробувань»,
– писав Бретіану.»

Генерал Бертло очолив військову місію Франції в Румунії в жовтні 1916
року і був змушений піти у березні 1918 року після того, як Румунія, після поразки, підписала мирний договір в Буфті. Однак у жовтні 1918
року він знову очолив французьку військову місію і особисто відвідав
Багат і Західну Трансильванію, щоб на власні очі побачити тамтешні реалії. Говорить Аурел Арделян. «Мучеництво румунів Трансільванії добре відоме мені. Особлива любов пов’язує мене з вами і запевняю Вас у моїй повній підтримці
та готовності посприяти остаточному закріпленню Великої Румунії». Це слова, які генерал Анрі Матіас Бертло, командувач союзних
військ на Дунаї і глава французької військової місії в Румунії, виголосив під час зустрічі з делегацією на чолі з Василем Голдішем, що прибула до Бухареста, щоб вручити
королю Фердинанду документи
об’єднання. У цьому ж дусі відбувся й візит французького генерала
до Арада і на захід Румунії в 1918-1919 роках. Арадська преса тих часів,
зокрема газета «Românul/Румун»
широко висвітлювала деталі візиту на тлі складного процесу, з численними перебоями, встановлення румунського управління в Араді, Трансільванії і Банаті.»

Візит генерала Бертло мав
умиротворити регіон, що в роки війни потерпав від накопичених ненависті та несповнень, прояви яких
були помітні всюди. «Напередодні прибуття генерала Бертло до Араду на румунів,
які хотіли побачити французького генерала напали угорські провокатори, які
відкрили по них вогонь, розтоптали прапори, було багато жертв. «Хай знають угорці,
що не прояви кількох божевільних осіб визначатимуть політичну долю румунів і
угорців, а Загальний мирний конгрес. До того часу і ті, й інші мають проявити
холоднокровність. Міжнародний трибунал здійснить справедливість», такою була
офіційна пацифістська позиція румунів, представлена в газеті «Românul/Румун». До речі,
сам французький генерал назвав свою поїздку «Миротворче турне», спрямоване на
уникнення міжетнічної напруженості шляхом дислокації в регіоні французьких
військ.»

Роль французьких військ
полягала в тому, щоб заспокоїти обстановку, а генерал Бертло успішно впорався з
цим завданням. Розповідає історик Аурел Арделян. «З преси тих часів ми
дізнаємося, що генерал Бертло підкріплював свої слова діями, спрямовані на виконання
обіцянок. У журналі «Biserica și școala/Церква і школа» від 23 грудня 1918 р. у рубриці
«Інформація» написано: «Французькі війська
в Банаті. Після кривавих демонстрацій уночі, за наказом генерала Бертло до Араду
прибули французькі війська для забезпечення громадського порядку та безпеки. Редакцію
газети «Românul/Румун» в Араді охороняють французькі солдати.» А наступні новини звучать
так: «Румунські війська займуть міста Орадя-Маре, Арад і Сігетул Мармацієй. Французький
полковник передав угорському уряду ноту від генерала Бертло, в якій зазначається,
що румунська армія має право перетнути демаркаційну лінію і зайняти наступні
міста: Клуж, Деж, Сату Маре, Орадя, Арад, Маргіта і Сігету Мармаціей.» Ця
операція триватиме до прибуття французьких військ.»

Мирні договори встановили
кордони з урахуванням етнічної мозаїки, а також тодішніх принципів та прагнень націй.
А Румунія, за підтримки великого союзника Франції, здобула свій сучасний західний
кордон.