135 років від сіоністського Конгресу в місті Фокшань
Однією з найбільш важливих подій в історії євреїв з Румунії був Конгрес, що пройшов у місті Фокшань з 30 по 31 грудня 1881 року.
Steliu Lambru, 02.01.2017, 03:59
Однією з найбільш важливих подій в історії євреїв з Румунії був Конгрес, що пройшов у місті Фокшань з 30 по 31 грудня 1881 року. Відома також під назвою сіоністський конгрес з міста Фокшань або Великий конгрес з Фокшань, зустріч лідерів єврейських громад знаменувала появу альтернативи до зростаючої антисемітської політики, а саме рішення від’їзду до Палестини і створення колоній.
Історик і політолог Лівіу Ротман з Національної школи політичних та адміністративних наук в Бухаресті уникає використовувати поняття «сіоніст» коли йдеться про конгрес, що пройшов 135 років тому: Поняття, яке я пропоную використати, це поняття до-сіоністський конгрес. Щоб краще зрозуміти про що йдеться, і чому я не назвав його сіонітським конгресом, я опишу дуже коротко історичний контекст того часу. Це кінець 1881 року, позначеного початком сильної хвилі антисемітизму в Європі, особливо в Східній Європі. Це атмосфера погрому в царській Росії і коли були прийняті ряд антисемітських заходів в Румунії. У цьому контексті, течія повернення до того, що називається Ерец Ісраель в Палестині набирає обертів серед євреїв. Не забудьмо, що в другій половині ХІХ століття, цей рух консолідується, ми могли б сказати, що він замінив інтеграціоністські тенденції євреїв в європейські спільноти. Інтеграціонізм почався в ХУІІІ столітті шляхом Мойсея Мендельсона, але фіаско Мендельсона підвищило бажання євреїв повернутися до Палестини. Особливо в Східній Європі все частіше це розглядається як рішення для екстремальних ситуацій, рішення для тяжкого становища єврейського населення, навіть для фізичної небезпеки євреїв зі Східної Європи, особливо з Росії.
Виникнення серед євреїв Румунії імміграціоністської течії призвело до поширення організацій, які розробили конкретні плани по реалізації цієї ідеї. Лівіу Ротман: Відбулися ряд заходів, появилися різні організації, в тому числі в Румунії, особливо в молдовському регіоні, організації, що виступали за повернення до Палестини і створення сільськогосподарських поселень. Це було новиною, тому що це заняття не було специфічним для єврейських громад. Єврейські громади існували і на півдні, особливо в Бухаресті і в портових містах, таких як Галац, що знаходиться в історичному регіоні Молдова, у Бреїлі, у Турну Северін. Зрозуміло що у Молдові їх було найбільше, найсильнішими були у Бирлад та Моїнешть. У цих єврейських поселеннях, в штетлах (ідиш: містечках), шукалося рішення. Процес інтеграції зазнав фіаско. Між іншим, в 1866 році, євреям відмовили в громадянстві відповідно до Конституції. Про сіоністський рух можна говорити лише в останнє десятиліття ХІХ століття, внаслідок Базельського конгресу і текстів Теодора Герцля, найвідоміший будучи текст про нову стару державу. Однак у чому полягала різниця між ними, оскільки як Герцль, так і старі організації виступали за одно і те ж саме. Герцль був першим, який говорив про політичне рішення, а саме про державу. Він назвав це національним домом коли мова йшла про державу. На конгресі у Фокшань, який був винятковим успіхом цих організацій, вимагали одну річ: прибуття євреїв до Палестини і сільськогосподарські роботи, не говорячи про політичну структуру.
Історики вважають участь в конгресі чисельною. Делегати представляли близько 70.000 активістів, що означало третину загального числа румунських євреїв. Лівіу Ротман зазначив, що слова були перетворені на дії: Про Фокшанський конгрес можу сказати, що він користувався чисельною участю делегатів, а саме 56 з 29 населених пунктів, які представляли 50 організації, що вимагали імміграцію до Палестини. Конкретно, була організована еміграція в 1882 році, тобто через кілька місяців після цього конгресу. Це було судно під назвою Тетіс, на якому знаходилися 228 євреїв емігрантів, в основному з міста Мойнешть (схід Румунії). Вони прибули в Палестину і заснували два поселення, Рош Піна і Зихрон Яаков, два населені пункти, які існують і сьогодні в Ізраїлі. Це показує, що це не була просто теоретичною дискусією типу колоквіуму, але рішенням яке було реалізовано на практиці. Ми повинні зрозуміти, що це не було щось дуже простим. Дорога була дуже важкою, вони поїхали до країни, що ніяк не була схожа на сучасний Ізраїль, з високими економічними показниками, але це була пустеля. Так само, ці емігранти зіткнулися із недоліком фінансових ресурсів, я хотів би підкреслити, що ці мігранти були дуже бідними людьми.
Ми запитали Лівіу Ротмана, якою була політична орієнтація учасників конгресу: В основному вони були лівого спрямування, деякі з них були навіть соціалістами. Інші були лібералами. Але тоді вони були менш стурбовані політичною фізіономією поселень, які вони мали створити. Вони хотіли відбути в Палестину, оселитися і почати працювати землю. Те, що вони й зробили.
Великий конгрес євреїв у місті Фокшань з 30 по 31 грудня 1881 року був одним з перших відвертих проявів цієї громади повернути собі втрачену колись батьківщину. В історії сіонізму, румунські євреї по праву вважаються піонерами теперішньої держави Ізраїль.
