Війна в Україні
Агресія, стійкість, санкції та солідарність - це слова, якими можна описати реальність цих днів. Я вирішив розпочати спеціальну військову операцію! - виголошені на світанку 24 лютого слова кремлівського лідера перегорнули нову сторінку історії...
Corina Cristea, 04.03.2022, 08:02
Я
вирішив розпочати
спеціальну військову операцію! -
виголошені
на світанку
24 лютого слова кремлівського
лідера перегорнули
нову сторінку
історії
та просунули ситуацію в Україні
на перший план глобальних проблем,
дискусій
та дій. Агресія, стійкість, санкції та
солідарність – це слова,
якими можна
описати реальність цих днів. Зображення
на терені
жахнули демократичний
світ. Російська
сторона стверджує, що бомбові удари були спрямовані на військові об’єкти,
але мирні жителі гинули від ракет навіть
під час мирних переговорів, кажуть
українці.
Сотні тисяч жінок та дітей були змушені
полишити свої домівки через війну, а загальна кількість
біженців оцінюється в сім мільйонів.
Проте
з першого дня вторгнення,
російська армія стикнулася
із запеклим опором
українців, на що
Росія не
очікувала.
Підбадьорювані
мобілізаційними
спонуканнями президента Володимира
Зеленського, не лише військовим, а й
усім, хто вимагав зброї для участі в
боях, вдалося те, що багато хто не вважав
можливим на початку нападу:
протистояти російській армії. Що стоїть
за діями Кремля? Політолог Костін Чобану
в інтер’ю
Радіо Румунія:
Путін продовжує те, що він практично
робив протягом 22 років, намагаючись
оскаржити порядок безпеки та домовленості,
досягнутих після закінчення холодної
війни. Цей міжнародний ліберальний
порядок, який був створений після
розпуску Радянського Союзу, оскаржується
діями Володимира Путіна. Що у нього на
думці, важко сказати, але ми бачимо, що
він намагається відродити цю ідею
Радянського Союзу. Мова не йде тільки
про дві області Східної України, мова
йде про визнання суверенітету та
існування країни. Він не визнає документи,
що Росія в кінцевому підсумку підписала.
Це важко пояснити, але подумайте, якою
може бути демократична Україна, Україна,
яка економічно росте по мірі розвитку,
скажімо, країн Балтії чи країн Східної
Європи, які приєдналися до ЄС чи НАТО.
Сильна, демократична Україна є серйозною
загрозою для тоталітарного режиму, який
зазнає економічного фіаско. У Росії, з
2014 року, ВВП на душу населення знизився
на 30%. Тож Україна є загрозою для
авторитарного лідера, який, в принципі,
базується на силі. І водночас йдеться
про спадок авторитарного лідера, який
перебуває при владі вже 22 роки і просуває
цей проєкт відновлення в тій чи іншій
формі Радянського Союзу, імперської
Росії. У них є цей дискурс про те, як
Росію принижували з 1990-х років, і тому
вони хочуть повернути ту славу, яку
Росія мала у минулому столітті.
Російське
вторгнення – найбільший напад на
європейську державу з часів Другої
світової війни – поглибило політичну
та економічну ізоляцію Москви. «Його
розповідь не правдива,
бо про
ніякий
геноцид
на Донбасі та Луганську
не можна говорити.
Це сфабрикована історія, яка зараз,
можливо, користується
успіхом лише
у
російській внутрішній публіці.
Бо
міжнародна спільнота розумна і бачить
далі російської пропаганди», – ствердив
для
агентства
Agerpres
політолог Раду Магдін.
Підтримка демократичної спільноти для
України прийшла у вигляді санкцій,
введених проти Росії, що
йдуть переважно у фінансовому напрямку.
Відключення російських банків від
системи SWIFT, додаткові обмеження для
Центробанку Росії, індивідуальні списки
олігархів – це деякі із заходів, які
сильно впливають на Москву, поряд із
закриттям повітряного простору для
російських літаків або рішенням
використовувати Європейський фонд миру
для фінансування військової допомоги
Україні.
Наслідки
відчуваються в Російській Федерації і
вже зачіпають населення. Проте в
результаті цієї війни постраждають не
лише Росія та Україна. Політолог Петрішор
Пейу говорив в інтерв’ю Радіо
Румунія про
деякі
з можливих економічних наслідків,
зокрема для Румунії:
«Слідує серйозна глобальна криза
сировини на світовому плані. Тому що як
Росія, так і Україна були великими
виробниками сировини. Наведу конкретний
приклад: цього року у нас буде неймовірно
висока ціна на пшеницю. Ціну в Чорноморському
басейні, де ми розташовані, практично
давала російська та українська пшениця,
бо вони експортували набагато більше
ніж ми. Експортна ціна буде високою,
румунські виробники бажатимуть
експортувати, тим більше, що на величезних
ринках, таких як Єгипет чи Туреччина,
буде величезний дефіцит, і тоді ми
зітнкемося в Румунії з дуже високими
цінами на пшеницю. І це лише одна з
проблем. Потім, на Україну та Росію разом
припадає 80% світового експорту соняшнику.
Багато видів сировини стануть дорожчими,
багато продуктів, не тільки в харчовій
сфері».
Наприклад,
каже Петрішор
Пейу, – ми говоримо про Росію та Україну
як про великих виробників сталі
та
багатьох рідкісних металів.
Так само Росія
є найбільшим у світі виробником діамантів
і третім за величиною виробником золота,
і
тоді
ми повинні
подумати про
промислові застосування цих металів.
