НАТО 3.0 – наступний логічний крок у розвитку Альянсу

У сучасному світі, де безпекове середовище стрімко змінюється під впливом війни в Україні, технологічного суперництва між великими державами, кібератак та нових глобальних викликів, Північноатлантичний альянс вступає в новий етап свого розвитку - НАТО 3.0.

Коріна Крістя і Василь Каптару, 22.05.2026, 08:17

Створений у 1949 році з метою стримування радянської експансії та захисту Західної Європи, Північноатлантичний альянс після завершення «холодної війни» перетворився на один із ключових чинників регіональної та глобальної стабільності. Упродовж десятиліть НАТО зазнало глибоких трансформацій, адаптуючись до нових міжнародних реалій, однак його фундаментальна місія залишалася незмінною – забезпечення колективної оборони.

Якщо НАТО 1.0 було антирадянським військово-політичним союзом епохи Холодної війни, а НАТО 2.0 – структурою, орієнтованою на міжнародні інтервенції та боротьбу з тероризмом після 1991 року, то сучасний світ, позначений війною в Україні, технологічним суперництвом між великими державами, кібератаками, розвитком штучного інтелекту та економічним тиском, підштовхує Альянс до нового етапу – НАТО 3.0. Йдеться не просто про чергову адаптацію, а про масштабне стратегічне переосмислення ролі та функцій Альянсу.

Протягом багатьох років значна частина західних держав виходила з припущення, що епоха великомасштабних конвенційних воєн у Європі залишилася в минулому. Військові бюджети поступово скорочувалися, а енергетична залежність від Росії, навпаки, зростала. Однак безпідставне та неспровоковане вторгнення Росії в Україну, яке триває вже понад чотири роки, кардинально змінило уявлення про європейську безпеку.

Війна продемонструвала, що танки, артилерія, боєприпаси та традиційна військова логістика залишаються критично важливими елементами оборони. Водночас вона показала, що сучасні конфлікти більше не ведуться виключно на полі бою. Супутникові системи, дрони, кібератаки, онлайн-пропаганда, інформаційні маніпуляції та цифровий контроль стали невід’ємними складовими сучасної війни.

Саме тому Північноатлантичний альянс вступає в новий етап адаптації в умовах докорінно зміненої безпекової ситуації. Від Північного полярного кола до Чорного моря держави-члени НАТО дедалі більше розглядають оборону в інтегрованій логіці – без поділу на окремі фронти чи локальні загрози. Така стратегічна безперервність є життєво необхідною для ефективного моніторингу, стримування та протидії діям Росії.

У цьому контексті особливу увагу у фінальній декларації нещодавнього саміту «Бухарестської дев’ятки» у столиці Румунії привернула концепція НАТО 3.0 – Альянсу, який і надалі спирається на стратегічні гарантії Сполучених Штатів, але водночас значно більше покладається на посилення європейського стовпа безпеки.

Чи є ми свідками історичного переосмислення відносин між Європою та США в межах Альянсу?

Професор університету Клаудіу Деджерату, експерт із питань військової безпеки, зазначає: «Я вважаю, що ми перебуваємо на початку глибокої трансформації, а кожен початок означає насамперед стратегічне уточнення того, якою саме є європейська візія, здатна привести Альянс до етапу 3.0. Це надзвичайно складний процес, оскільки йдеться не лише про військовий потенціал чи присутність на східному фланзі. Ми чітко бачимо, що формат Б9 упродовж багатьох років, починаючи з 2015 року, фактично означав утвердження солідарності. Водночас формування європейського стовпа безпеки має відбуватися без шкоди для трансатлантичних відносин.

Отже, ключове питання полягає в тому, яким чином можна гармонізувати посилення європейського компонента з трансатлантичним партнерством. Саме в цьому й полягає суть нинішніх змін – поряд із механізмом гарантування стратегічної безпеки та стабільності, який забезпечують Сполучені Штати в Європі. Насправді ми маємо з’ясувати, чи новий рівень європейського внеску означатиме поглиблення солідарності, чи стане початком складного переходу до моделі, у якій європейці матимуть рівноправний голос зі Сполученими Штатами у стратегічних питаннях».

Нова стратегічна рівновага передбачає значно більшу відповідальність європейських держав, збільшення інвестицій у збройні сили, виробництво озброєння, розвиток військової інфраструктури та формування потенціалу швидкого реагування. Для країн східного флангу – таких як Польща, Румунія та держави Балтії – ці зміни мають особливе значення. Вони більше не є лише бенефіціарами безпеки НАТО, а дедалі більше стають центральними елементами європейської системи стримування та оборони.

Під час спільної пресконференції після завершення саміту в Бухаресті президент Румунії Нікушор Дан та генеральний секретар НАТО Марк Рютте надали додаткові пояснення щодо концепції НАТО 3.0.

«НАТО було створене в період Холодної війни, коли Радянський Союз становив основну загрозу для Європи. Після 1990 року Росія перестала сприйматися як безпосередня загроза, і Альянс переосмислив свою роль. Сьогодні Росія знову стала загрозою, а отже НАТО змушене переглядати свої стратегічні пріоритети», – заявив Нікушор Дан.

Він також наголосив, що збільшення оборонних внесків не означає, що Європа захищатиме лише Європу, а США – самих себе. За його словами, НАТО функціонує на основі спільних протоколів і механізмів, а їх оновлення означає, що внесок кожного союзника розглядається як частина єдиної системи колективної оборони.

«Зобов’язання на рівні 3,5% вже означає, що ми є частиною НАТО 3.0», – додав глава румунської держави.

Своєю чергою, генеральний секретар НАТО Марк Рютте пояснив: «НАТО 3.0 означає сильнішу Європу та сильніше НАТО, але разом зі Сполученими Штатами – як у ядерній, так і в конвенційній сфері. Водночас європейці беруть на себе більшу відповідальність за власну конвенційну оборону».

Він також зазначив, що одним із найважливіших рішень останніх років стало досягнення домовленостей щодо збільшення оборонних витрат союзників.

«Спочатку йшлося про 2%, сьогодні ми вже говоримо про 3,5%, а в перспективі – про 5%, щоб зрівноважити витрати зі Сполученими Штатами та гарантувати здатність кожної держави ефективно себе захищати. НАТО 3.0 – це наступний логічний крок, у межах якого Європа бере на себе більше відповідальності за власну конвенційну оборону. Це дозволяє нашому найбільшому союзнику – Сполученим Штатам – приділяти більше уваги іншим стратегічним регіонам, зокрема Азії. Ми прагнемо колективно, разом із США, не допустити появи прогалин у системі оборони Альянсу. Якщо європейці братимуть на себе більше зобов’язань, Сполучені Штати зможуть ефективніше концентруватися на інших глобальних пріоритетах», – підкреслив генеральний  секретар НАТО Марк Рютте.