Євроскептицизм – виклик для архітекторів єдиної Європи
Дефіцит демократії, недостатня прозорість, негнучкість або бюрократія налічується серед основних дорікань Європейському Союзу, що поливають олію у вогонь євроскептиків, тобто осіб, які виступають проти проекту єдиної Європи.
Corina Cristea, 05.08.2016, 08:18
Дефіцит демократії, недостатня прозорість, негнучкість або бюрократія налічується серед основних дорікань Європейському Союзу, що підливають олію у вогонь євроскептиків, тобто осіб, які виступають проти проекту єдиної Європи. Аналітики нагадують, що на початку євроскептицизм був сприйнятий як британський синдром, що охопив пізніше інші країни, зокрема Францію, Німеччину, Італію, Іспанію, Польщу. А останні опитування громадської думки свідчать про зростання євроскептичних настроїв.
Румунський аналітик Юліан Кіфу озвучив проблеми, що викликали цю ситуацію: «Тут є багато елементів, і я хотів би почати з першого – це відсутність бажання надати нового імпульсу європейському проекту, відсутність довіри до нинішніх лідерів, які виглядають застарілими і запиленими, не мають нових ідей. З іншого боку, я мушу сказати, що і на національному рівні спостерігається відсутність ініціативи щодо європейського проекту. Я не бачив, наприклад, на референдумі в Нідерландах в зв’язку з угодою про асоціацію з Україною, серйозних заяв проєвропейських партій щодо відстоювання європейських проектів і вже узгоджених європейських політик, в тому числі за участі представника нідерландського уряду. З іншого боку, залишається проблема дефіциту демократії, є навіть ціла теорія про вплив необраних осіб, відповідно брюссельських бюрократів, які приймають рішення від імені держав, нехтуючи державами, і це не обрані населенням особи, які б відповідали безпосередньо перед європейськими громадянами.»
За словами Юліана Кіфу до вищезазначеного слід ще додати побічні ефекти, такі як виникнення популістських, ксенофобських, ісламофобських, антиміграційних рухів, а всі категорії реакцій на нові проблеми європейської безпеки, збільшуються і накладаються. «У цілому, ЄС та європейська бюрократія вміють вирішувати кризи по черзі, одна за одною, але коли ці кризи накладаються одна на одну на рівні європейської адміністрації спостерігається своєрідна напівзбентеженість. Так само слід додати й схильність великих держав, зокрема Франції та Німеччини, брати на себе європейську відповідальність, змінювати правила демократії навіть усередині європейських держав, не за формулою, скажімо 28 разом, а за формулою рішення у двох, можливо – п’ятьох основних європейських країн, а потім експортується решті, іноді навіть нав’язується іншим європейським країнам. Цей тип поведінки не допомагає зміцнити європейську згуртованість і особливо усунути побоювання населення ЄС, що відразу переходить в антиєвропейський популізм.»
Референдум у Великобританії знов виніс на перший план теми, пов’язані з євроскептицизмом. У Нідерландах, перша реакція після британського референдуму прийшла від правого євроскептика Герта Вілдерса, який закликав до проведення подібного референдуму, але цю пропозицію відхилили в національному парламенті, де прем’єр-міністр Марк Рютте, чия країна до 30 червня головувала в ЄС, закликав до збереження європейської єдності. Після референдуму про вихід Великобританії з ЄС Європа має зрозуміти необхідність вирішення ряду нагальних питань – має зосередити свою увагу на безпеці і створенні нових робочих місць, – сказав Марк Рютте, згідно з яким, всі ці сфери потребують спрощення європейського законодавства.
Референдум у Великобританії створив прецедент. Чи може він викликати «ефект доміно»? Чи розуміють ті, хто також думає про вихід з ЄС, все те, що відбувається у Великобританії. Чи вирішить brexit економічні проблеми Великобританії? Чи стане вона сильнішою або ні? Говорить Юліан Кіфу: «Незалежно від того, що станеться врешті-решт з виходом або невиходом Великобританії, країни, які аналізують подібний варіант будуть змушені подумати двічі перед тим як приймати рішення. Речі, не розвиватимуться надалі за принципом доміно тому, що всі винесуть уроки з цієї ситуації, і, на мій погляд, навіть ті, хто прагне виходу або зміни балансу сил між Брюсселем і національними державами, чекатимуть, щоб побачити, що відбудеться з Великою Британією, однією з найсильніших економік світу та другою на європейському рівні, і лише потім вирішать чи варто ризикнути, щоб побачити, чи дійсно вихід з ЄС приносить якісь вигоди.»
За словами Юліана Кіфу малі держави не можуть дозволити собі вийти з ЄС, вони залежать від спільного ринку і двигунів, що підтримують його функціональність. Ані Німеччина не може дозволити собі покинути ЄС, тому що більша частина її експорту фактично є експортом в країни ЄС, вона є основним бенефіціаром спільного ринку і, в кінцевому рахунку, з цієї точки зору має серйозну проблему. Є також інші великі країни, такі як Франція, Іспанія або Італія, які мають настільки великі дефіцити, що вихід з ЄС може означати значно більші витрати та дуже великі економічні проблеми.
