Румунські села
Сьогодні здійснимо уявну подорож до кількох з найвідоміших румунських сіл, місць, де народні звичаї строго зберігаються і проводяться багато заходів.
Daniel Onea, 29.10.2015, 11:23
Сьогодні здійснимо уявну подорож до кількох з найвідоміших румунських сіл, місць, де народні звичаї строго зберігаються і проводяться багато заходів. Нам відомі люди і традиції з різних частин Румунії, ми знаємо багато про ремесела, архітектуру та традиційні страви. Румунські села, до яких ми завітаємо сьогодні, залишились щороку гостинними для туристів.
Ніколає Маргйол, президент Асоціації найкрасивіші села в Румунії, запрошує нас у подорож до найкрасивіших сіл в кожному повіті Румунії, в кожному регіоні: Таким чином, ми знайдемо традиційні хати, звичаї і традиції, ми потрапимо в кухню бабусі. Все почалося в 1980-х роках у Франції. Там була створена Асоціація найкрасивіших сіл Франції. Потім інші країни Європи, Італія, Іспанія, Бельгія зробили це, і ось Румунія, створила цю асоціацію, щоб просувати традиційне румунське село. Найкрасивіші села в кожному регіоні Румунії визначені на підставі: традиції, звичаїв, гастрономії. Ці села слід просувати, Ми повинні залучувати туристів і розвивати агротуризм, а також сільськогосподарську та несільськогосподарську діяльність. Ми хочемо, щоб молоді люди залишились в селах, щоб вони не зникли.
Село не треба модернізувати, стверджує Ніколає Маргйол, президент Асоціації найкрасивіші села в Румунії. Прибувають іноземні туристи, навіть принц Чарльз, до наших сіл. Вони зачаровані біорізноманіттям природи, традиціями і звичаями, які знаходять в Румунії. Але з чого повинна б початись така туристична поїздка до румунських сіл: По-перше, з аеропорту я б повіз туристів на возі і навчив їх вести віз. Вони можуть отримати дозвіл на право керування возом. Ми подорожуватимемо з Волощини до Трансільванії і Буковини до Марамурешу, щоб ознайомитись з селами. Ми побачимо традиційні хати і звичаї, разом приготовимо форель або добруджанський салат. Ми піднімемось в гори і збиратимемо гриби, ягоди, чорниці. Коли прибуває до Румунії, турист хоче прямого контакту з місцевими жителями, селянами. Іноземні туристи шукають простоти.
У даний час розгортаються кілька проектів на підтримку музеїв. Це дуже важливо, говорить Ніколає Маргйол, щоб зберегти традиційну архітектуру, і пам’ять про місце: Просуваємо музейний туризм. Туристи, контактуються з нами через інтернет та посольства. Враження різноманітні. Однак, як відомо, туристичну подорож, щоб була успішною, слід пов’язати з історію або легендою. У нас легенда жива. Ми не повинні нічого вигадувати. Маємо екологічні продукти. Туристи приходять з досить поганими іміджем про нас, але, коли бачать багатство традицій, звичаїв і пейзажі залишаються дуже враженими. Через десять років, ми можемо стати найважливішим місцем агротуризму в Європі. У нас є кілька сіл: Керлібаба, Дрегуш і Полорврадж, в трьох повітах, які визнані Єврокомісією як виняткові туристичні призначення. Є села, які зберегли традиції, мають пансіонати, звичаї, традиційну архітектуру, танці, народний одяг. Вони живуть через спадщину минулого.
Одне із сіл, яке займає перші місця в рейтингу найкрасивіших це Чокинешть, Сучавського повіту. Воно оголошене селом-музеєм, стверджує Марілена Нікуліце, директор Національного музею розпису яєць. Таких сіл небагато: Воно унікальне в Румунії, і навіть в Європі своїми хатами на яких розмальовані традиційні мотиви. Ці мотиви розписані не тільки на хатах, але й на костюмах, і зокрема на писанках. Село Чокинешть посіло перше місце на конкурсі найкрасивіших сіл. У нас є красиві місця, як гора Сугард. Якщо туристи приїжджають в зимовий період, ми маємо каток, лижню трасу, організовуємо багаття, катання на санках та багато інших заходів. У нашому селі є 15 пансіонатів. Є більш 300 місць розміщення, але й навколо села є багато пансіонатів в Керлібаба, Ватра-Дорней, Кампулунг. Розміщення достатньо для всіх.
Біля підніжжя гір, в Трансільванії, розташоване село Сібієл, яке відоме колекцією ікон на склі, що зберігається в музеї влаштованому в колишньому парафіальному будинку церкви Святої Трійці, яка вважається, у свою чергу, символом. Валерія Ніцеску, куратор музею розповідає: Церква була побудована в 1765 році і розмальована десять років по тому. Упродовж часу дим від свічок та порох очорнили розпис. Жителі Сібієла хотіли світлої церкви і подумали покрити розпис п’ятьма шарами вапна. Розпис залишився під вапном до 1965 року, коли два фахівці видалили вапно. Залишився оригінальний розпис.Вапно захистило розпис. Церква села Сібієл, присвячена Св Трійці, її будівниками були жителі села. Після очищення вапна, парафіяльний священик Онча подумав підключити Сібієл до туристичної мережі. На Водохрестя священик ходив з хати в хату і бачив ікони, тканини, меблі, а в 1969 році закликав жителів села, подарувати ці предмети музею.
