Великодня паска та пов’язані з нею звичаї

Сьогодні, дорогі слухачі, пропонуємо вашій увазі матеріал «Великодня паска та пов’язані з нею звичаї», який підготувала пані Ольга Сенишин. Також ви зможете послухати страсну пісню «Ти бачиш, Боже, як люди гинуть», у виконанні хористів Української православної парафії села Вишівська Долина Марамуреського повіту.

Христина Штірбець, 09.04.2026, 12:19

Великдень вважається найбільшим і найважливішим святом християнства, яке символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, надію на спасіння, відродження життя та єдність родин. Великдень — народна назва свята Воскресіння Ісуса Христа, яке приносить радість у домівки і в серця віруючих.   

В українців із цим святом пов’язано багато різноманітних релігійних обрядів і народних звичаїв та традицій, як на приклад: Великий піст, Вербна неділя, Страсний тиждень, Чистий четвер, фарбування яєць, приготування великоднього кошика, готування великодньої паски, Великодня ніч, поминання предків, Великодня неділя, нести до церкви і посв’ячувати кошичок із традиційними стравами для того, щоб потім частувати ними родину та гостей.

Ольга Сенишин є редакторкою дитячого журналу «Дзвоник», який виходить за фінансової підтримки СУРу, де вона координує рубрики, присвячені народним традиціям та видатним особистостям української культури. Вона також є упорядницею українсько-румунської книги «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись» I-II томи, що вийшла за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії у бухарестському видавництві «РЧР Едіторіал».

Ольга Сенишин живе тепер у місті Клуж-Напока, але вона родом з України, звідки прибула до Румунії зі успадкованими українськими звичаями і традиціями, яких вона дуже любить. Отож, дорогі слухачі, сьогодні пропонуємо вашій увазі матеріал «Великодня паска та пов’язані з нею звичаї», який підготувала пані Ольга Сенишин. Також ви зможете послухати страсну пісню «Ти бачиш, Боже, як люди гинуть», у виконанні хористів Української православної парафії села Вишівська Долина Марамуреського повіту.

«В різних країнах готуються до Великодня по-різному, ставлять на стіл різні страви. Але у всіх християн у кошику, а потім і на столі, повинна бути святкова паска, яку вважають символом Воскресіння та Небесного Царства.

Випікання паски в Україні – це важлива, відповідальна справа для кожної господині, що супроводжувалася особливими ритауалами. Це пов’язано із багатьма давніми українськими традиціями та релігійними звичаями. Вважається, що Великодна паска повинна бути високою і пишною, адже вона є запорукою кращого урожаю, більшого приплоду худоби, родовитості та плодючості.

Раніше до випікання готувалися за добу. Велося розпочинали пекти паски (або баби, коровай, калач, кулич) у Чистий четвер, коли закінчували писати писанки. У середу ввечері ставили тісто на опару, а вже зранку в Чистий четвер починали випікати. Якщо пасок потрібно багато, їх готували три дні: в середу, четвер та суботу. Багато господинь випікає паски саме за день до свята, щоб вони зберегли свою свіжість та м’якість. Зазвичай випікають кілька пасок різних розмірів для кожного члена сім’ї і одну велику для всіх, яку потім освячують в церкві.

Паски в різних регіонах мали свої особливості. У деяких західних областях України паски намагалися спекти дуже великими, адже це свідчило про заможність родини. Іноді тісто для такого виробу важило 20-25 кг. Бували випадки, коли для того, щоб витягнути вдалу паску, доводилося розбирати піч.

Процес приготування паски вважався сакральним. Перед тим як приступати до розчинення тіста, господині спеціально вмивались, одягались у святкове вбрання, промовляли молитву: «Боже, благослови цю святу паску учинити й на той рік діждати!». На Бойківщині перед тим, як розчиняти тісто, господиня палила у ночвах (деревянний посуд для приготування тіста) пір’я, щоб тісто було легке.

Деякі господині влаштовували так, щоб залишитися у хаті самою на весь час приготування цієї випічки. Рекомендується влаштувати правильну обстановку у кухні: в приміщенні має бути тихо і тепло, ніяких протягів. Не можна гримати дверцятами, стукати по столі, брязкотіти посудом. А рухатися потрібно спокійно, без різких рухів. Бо, як вважали наші бабусі і сучасні знатоки, дріжджове тісто може застудитися і впасти, не рости. Така невдала паска могла серйозно зашкодити авторитету господині серед сусідів та родини.

Колись майже кожна родина мала свій власний перепис паски, успадкований від батьків. Господині на свій розсуд покращували тісто, додаюючи шафран, мускатний горіх, мигдаль чи родзинки. Завжди використовуються найкращі продукти – найбіліше борошно, жовтенькі яєчка і свіжі дріжджі. Прикрашали паску зверху виліпленими з тіста квітками, віночками, колосками, шишками, косичками, пташками, янголятами, решітками, хрестами тощо. Не так давно для випікання пасок використовували спеціальні форми – керамічні пасківники. Зараз часто використовують і звичайні каструлі.

Вважається, що пекти паски потрібно у гарному настрої, з чистими думками. Садовлять паску і виймають її з печі чи духовки з молитвою. У давнину господині розпалювали піч під паски живим вогнем (тобто який видобували тертям деревини), а в суботу – запалювали зі страсної свічки. Велося кинути у неї лозину свяченої на Вербну неділю верби, хлібною лопатою перехрестити піч, одвірки, двері й вікна хати зі словами: «Святий хліб у хату, а нечисть – з хати!». Коли починають пекти паски, треба стежити за тим, щоб у хаті в цей час ніхто не стукав, не шумів і не сварився.

Господиня саджала паски у піч дуже обережно, щоб не струсити тіста, щоб вони не «сіли». Це був своєрідний ритуал, що супроводжувався сакральними формулами: для кожної паски існувала своя приповідка. Наприклад, якщо в родині були дівчата, господиня, кладучи паски до печі, примовляла: «Паски в печі сидіть, а ви (Маріє, Уляно, Ольго) не сидіть, а заміж ідіть!». Потім замітала віником хату від печі до порога, проганяючи шкідників: «Паски в печі випікайтеся, а таргани, стоноги, мухи й миші з хати вимітайтеся!». Коли паску садили в піч, на ній ніхто не мав лежати, щоб «не притиснути паску», і щоб вона виросла висока й пишна. Той, хто злазив з печі, казав: «Рости, паско, висока, як верба!». Коли господиня посадила паски в піч, жартома хапала за вуха хлопчиків і легенько тричі потягувала їх: «Рости здоровий і високий, як свята паска!». На Гуцульщині після того, як господиня посадила паску в піч, вона вимитими руками торкалася кожної дитини, кажучи: «Абис такий величний, як хліб пшеничний». Посадивши форми у піч, жінки підстрибували, щоб паска була вищою, а також намагалися не сідати – щоб тісто не осіло.

Оздоблювати паски білим цукровим люкром та цукровими різнобарвними посипками, як це часто можна зараз побачити, раніше не було прийнято. Казали, що таким чином господині прикривають невдалу випічку. Наші бабусі та прабабусі казали, що зовнішній вигляд готової паски може передбачити майбутнє сім’ї. Рівна, красива паска символізувала любов і добробут, тоді як нерівна або некрасива – може передбачати сварки та розчарування. Якщо паска впала, то це до сильної хвороби або смерті когось із сім’ї. Старі люди говорили, що раз щось не вдалося, значить господиня або не помилася, або не перехрестилася.

Їсти паску сідали у перший день Великодних свят. Сніданок у сім’ї розпочинався з молитви і шматочка свяченого яйця. Далі йшли м’ясні наїдки, а вже в кінці всі пригощалися шматком свяченої паски. Та в деяких місцевостях святкове застілля розпочинали паскою. За традицією, господар обрізав зі найбільшої посвяченої паски скибочки з трьох боків, приказуючи: «Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий!». Верхівку спеціально давали корові, щоб було багато молока. Або ж зберігали до часу, коли корова буде телитися. Інші окрайки тримали до завершення свят і потім віддавали худобі. Решту святкової паски ділять за кількістю членів сім’ї, і кожного пригощають шматком.

Після святкового сніданку діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки, якими потім гралися. А молодь влаштовувала справжні народні гуляння та розваги. Сімейні люди приймали гостей, відвідували родину та найближчих і куштували паски. Бо за повір’ям, хто скуштує по шматку від дев’яти різних пасок – цілий рік буде щасливим. Та й взагалі, на Великдень усі мають веселитися – хто сумуватиме цього дня, то й увесь рік так проведе.

Сьогодні в Україні приділяється багато уваги збереженню давніх традицій, зокрема Великодних. І ця тенденція дуже тішить. Ще не так давно в морально та фізично важкі радянські часи все пов’язане з релігією та столітньою звичаєвістю переслідувалося. Але й тоді українці продовжували пекти паски і в селах і в містах. Хто як міг і коли міг. Опинившись в чужих країнах чи то в європейських чи то й заокеанських, українці і там на свята пекли і печуть паски. Для нас це не тільки традиційна випічка, а ще й часточка домівки, яку ми покинули колись.

Я особисто вже роками печу паски за одним і тим же рецептом, який я знайшла на сайті panistefa.com і який відповідає моїм уявленням про найкращу і найсмачнішу паску: процес приготування є досить простим, а виріб виходить смачний, пористий, пухкий, але і не крихкий.

Отож, ВЕЛИКОДНА ПАСКА ЗВИЧАЙНА

Складові (порція на 3-4 середні паски):

1 кг борошна + запас на домішування;

2 склянки теплого молока;

100 грам дріжджів;

8-10 жовтків;

250 грам масла (можна олію без запаху);

250 грам цукру;

200 грам родзинок;

100 грам цукатів без сиропу;

пів чайної ложечки солі;

цедра, ванільний цукор – за смаком.

Спосіб приготування:

ПІДГОТОВКА:

1. Pодзинки і всілякі сухофрукти зазвичай є досить брудними. Їх необхідно добре промити спочатку холодною водою, а потім гарячою. А вже опісля їх можна запарити для набрякання. А ще добре завжди настояти добу родзинки в алкоголі – ідеально це ром, але коньяк чи горілка теж підійдуть. Перед самим додаванням до тіста їх треба просушити і обтрусити мукою або крохмалем, щоб вони не падали вниз у тісті при випіканні.
2. Якщо бажаєте додати цедру з лимона, то тоді його потрібно ошпарити, потерти на тонкій терці цедру і залити її ложкою коньяку або спирту, щоб виділилися ефірні масла.
3. Борошно бажано просушувати і обов’язково пересіювати, щоб насичилося повітрям і не було вогким. Памятайте, що борошно буває різним, бере більше чи менше вологи. А тому при замішування орієнтуйтеся на свій досвід.
4. Важливо, щоб всі складники були кімнатної температури.
5. Форми вистелити пергаментом. Не обов’язково змащувати маслом і присипати борошном.

ГОТУЄМО ТІСТО:

6. Спочатку розчинити дріжджі – дріжджі розкришити, додати тепле молоко, кілька ложок борошна і кілька ложок цукру. Добре все розмішати й поставити в тепле місце. Розчин має побродити 15-20 хв.
7. Тим часом розтерти жовтки з цукром і ванільним цукром до піни.
8. Коли опара забродить – влити її в широку миску з пересіяним борошном і сіллю, перемішати легенько, додати перетерті жовтки і замісити. Якщо рідини забагато – підсипати потрохи борошна.
9. До замішаного тіста додати тепле розтоплене масло і ще раз вимісити до гладкості і щоб жир повністю ввібрався.
10. Додати родзинки, цукати, цедру, акуратно вимісити, накрити рушником і поставити в тепле місце, щоб росло.
11. Коли тісто підросте в об’ємі вдвоє, обім’яти, розкласти у форми на 1\3 їхньої висоти, накрити і дати ще раз підрости. Прикрасити виробами із тіста чи просто присипати маком.
12. Коли паски підростуть – помазати верх жовтком і спекти в розігрітій до 200 градусів Цельсія духовці десь 40-50 хвилин.
13. Виймати з форм холодними.

Смачної всім пасочки і веселих свят!!!

Авторка: Ольга Сенишин