Українська громада у Клужі відзначила 825 років від дня народження Данила Галицького

13 червня, на Філологічному факультеті Університету ім. Бабеша-Бойoї, за підтримки Союзу українців Румунії відбулася зустріч української громади Клуж-Напоки на тему «825 років від дня народження Данила Галицького – великого князя Київського, короля Русі».

Христина Штірбець, 06.08.2026, 14:08

Останню зустріч 2025-2026 навчального року українська громада Клуж-Напоки присвятила темі «825 років від дня народження Данила Галицького – великого князя Київського, короля Русі». Зустріч відбулася 13 червня на Філологічному факультеті Університету ім. Бабеша-Бойoї за сприяння відділу української мови та літератури та за постійної фінансової підтримки Союзу українців Румунії.

Король Данило Галицький (1201-1264) — видатний державний діяч, полководець та дипломат XIII століття, який зміцнив і розбудував Галицько-Волинську державу, об’єднавши під своєю владою значну частину південно-західних земель колишньої Київської Русі. Постать Данила Романовича нагадує, що українська державна традиція має глибоке коріння, а ним створене королівство проіснувало до 1918 року. Його правління стало прикладом мудрої дипломатії, військової мужності, відваги, далекоглядності та турботи про розвиток країни. Тому король Данило є не лише історичною постаттю, а й одним із символів української державності, незалежності та європейської приналежності України. На його честь в сучасній Україні названо державну нагороду (Орден Данила Галицького) та елітні підрозділи Збройних Сил. Знати про нього має кожен українець, а вивчення його діяльності є запорукою збереження історичної пам’яті та національної свідомості, глибшого розуміння української історії та державотворення – тим цінностям, про збереження яких піклуються організатори цього та інших подібних заходів.

Після прослуховування гімнів Румунії та України, вступне слово промовив голова Клузької філії СУР, доцент, д-р. філологічних наук пан І. Гербіл, подякувавши учасникам та гостям заходу за присутність. Свою презентацію на тему: «Король Данило Галицький – продовжувач європейського курсу України» доповідач розпочав із періоду коронації Данила Романовича у 1253 році. «Традиційно вважається, що Данило Галицький прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. …У підсумку … Данило залишився з титулом Короля Русі, але сам на сам із монголо-татарами», – зазначив пан Гербіл. Він також наголосив, що «Данило вирішив готуватися до звільнення своїх земель від Орди самотужки. Він розгромив Куремсу, що стало першою перемогою Русі проти Монгольської імперії. Так, у 1254–1255 роках Данило звільнив великі території. Протягом кількох років Данило Перший успішно відбивав набіги монголо-татар.» У своїй роботі викладач підкреслив, що «історики вважають короля Данила найвеличнішим лідером Русі у 13 столітті та одним із найвизначніших постатей давньої історії України.» Він також прослідкував долю корони Данила Романовича, яку той отримав від посланця папи римського під час коронації, протягом століть – від її отримання до часу останньої згадки про неї.

«Данило Галицький – король Русі та один із найважливіших правителів України» була тема доповіді пенсіонерки, львів’янки та шанувальниці історії пані Марії Кагуй. У ній авторка в першу чергу пояснила політичну ситуацію на території сучасної Європи у часи Середньовічча, а також «плутанину між назвами Русь та Росія». Вона визначила короля Данила як «правителя України з проєвропейським баченням розвитку держави» та підкреслила, що «Данило Галицький був не лише воїном, а й дипломатом, будівничим міст і правителем, який намагався зробити свою державу частиною європейського світу.» Доповідачка токнулася питань походження, коронації, боротьби із монголо-татарськими набігами, дипломатичної та засновницької діяльності цього непересічного історичного діяча. Вона також перерахувала ті музеї та історичні пам’ятки, які сьогодні можна відівідати у різних місцевостях на заході України і які пов’язані із княжою добою, а також вказала на найцінніші із них з історичної точки зору. Звертаючи увагу на значення постатті короля Данила Романовича пані Кагуй виділила наприкінці: «Його ім’я й сьогодні нагадує про те, що українські землі мали власну державну традицію, були частиною європейської історії та відігравали важливу роль у середньовічному світі».

Продовженням тематики коронування нащадка князя Володимира Мономаха, яким був князь Данило Романович, та набуття статусу «королівства Русі» землями, що належали цьому князю, став перегляд документальної стрічки «Король Данило Галицький та його Корона» братів Капранових на їхньому каналі. У ній автори прослідковують спадковість титулу «король Русі» та корони ще від попередників князя Данила і аж до розпаду Австро-Венгерської імперії у 1918 році, до скдаду якої ця територіальна одиниця й входила. «Згодом звідси повстала Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), яка злилася у єдину державу із Українською Народною Республікою (УНР), підписавши акт Злуки у 1919 році», – було виділено там. Автори стрічки, підсумовуючи значення існування королівства Русь, закликали: «Ви мабуть чули міф про те, що українці – бездержавна нація. То тепер відповідайте міфотворцям, що наше королівство існувало з часів давньої Русі аж до ХХ століття».

Продовженням розгляду та спростування міфів, пов’язаних із історією давньої Русі, була робота редакторки дитячого журналу «Дзвоник» Ольги Сенишин на тему: «Король Данило: міфи і реалії». Авторка в першу чергу пояснила походження самої назви «Галицький», яка за життя князя Данила ніколи не вживалася. Словосполучення «Данило Галицький» з’явилося набагато пізніше, по смерті князя, і має відношення до міста Галича, де він був князем, а не до регіону Галичина. Але закріпився цей історичний термін ще за царської імперії безперечно для применшення значення цього величного руського князя, існування і досягненнь якого не відповідали теорії «переміщення центру руської землі у Москву після занепаду Київської Русі». По тій самій причині й державу великого князя Данила називали Галицько-Волинською, натякаючи на сучасні невеликі регіони України. Насправді князівські землі охоплювали в деякі періоди величезну територію від Києва і аж включно із частинами сучасних територій Польщі, Румунії, Білорусії. Доповідачка зупинилася також на огляді ніби то ганебних залежних відносин ще тоді князя Данила із потужним завойовником – монгольською Золотою Ордою, якій князь був змушений підкоритися, виконувати їхні вимоги та сплачувати данину. Ще не так давно не було прийнято розглядати результати ризикованої поїздки князя до хана Батия як успіший дипломатичний крок. Він дав змогу Данилу Романовичу після нищівного набігу ординців зібрати сили, переозброїти армію та через декілька років вже успішно виганяти ворога. Більше того, сьогодні ми зазначаємо розумну політику, що була спрямована на збереження населення та держави. Ми також говоримо про укладені вдалі домовленності із ханом Батиєм, що сприяло підвищенню міжнародного авторитета князя. Ці події швидше за все вплинули і на рішення про коронування Данила Романовича, що теж приховувалося і піддавалося сумнівам ще десяток років тому. «Думаю всі згодяться, що історія України сповнена міфів, яких потрібно позбуватися, якщо ми хочемо будувати своє здорове майбутнє», – було підкреслено у висновках.

Постать великого борця і державотворця князя Данила Романовича притягувала погляди митців різних часів. Про нього писав не один письменник чи поет. На зустрічі прозвучали тільки декілька віршованих творів, в більшості сучасних авторів, які виразили різний погляд митців на діяльність великого керманича із далекого минулого. Пані Тетяна Тицина прочитала вірш Олександра Мачули «Данило Галицький», де перелічені його найбільш відомі досягнення. Боротьбі за князювання та проти монголо-татар був присвячений вірш «Король Данило» Олександра Олеся, поета початку ХХ століття, який зачитала пані Олена Пономаренко. Тетяни Захарова продекламувала вірш львівської поетеси Марії Хоросницької «Звідки в міста назва Львів», у якому йдеться про найменування міста на честь сина Данила Романовича – Лева. Вірш Степана Бабія «Данило Галицький» про відновлення слави і сили Русі після нищівного набігу орди, зачитала пані Ірина Щур. Уродженка Волині, пані Ольга Павлюк зачитала власний твір «Волинь», присвячений батьківщині короля Данила. Вона також завершила захід своїм твором «Варто жити», в якому закликає не опускати рук, не втрачати надії на перемогу сил Добра і Любові на нашій землі. Здається, що й шлях короля Данила був пересипаний труднощами і здавалося б надзвичайно важкими випробовуваннями. Та якщо змогли наші предки побороти труднощі свого часу, то й ми не маємо як марнувати час, а тільки йти вперед, боротися і перемагати. Слава Україні!

Авторка: Ольга Сенишин