Національний фестиваль традиційної української пісні «Червона ружа трояка»
Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала 5 липня 2026 року у своєму новому приміщенні VIII-ий Національний фестиваль традиційної української пісні «Червона ружа трояка».
Христина Штірбець, 09.07.2026, 09:00
Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала 5 липня 2026 року, у своєму новому приміщенні в столиці Румунії, VIII-ий Національний фестиваль традиційної української пісні «Червона ружа трояка». Головною метою заходу є збереження та продовження українських традицій, а також популяризація фольклорної спадщини. Фестиваль зібрав українців Румунії, українців переселенців та друзів румунів.
Захід розпочався круглим столом на тему «Роль фольклору для української меншини Румунії». Потім, шанувальники української пісні насолоджувались чудовим виконанням гурту «Едельвейс» й театрального гурту «Favorite». У рамках фестивалю виступив також Дан Васілеску, який підкорив публіку гітарою, виконуючи українські та румунські традиційні пісні, а також нові композиції. Пісні з українського фольклору виконала Зеновія Мандюк та сопрано Марина Івановна, а з румунського фольклору виконали Анка Ґросу та Ліса Йонеску.
У своєму виступі голова Союзу українців Румунії (СУР), депутат Микола-Мирослав Петрецький подякував Бухарестській філії СУРу за постійні зусилля, яких докладає для збереження української культури, організуючи цікаві заходи серед яких фестиваль «Червона ружа трояка», який досяг восьмого випуску, що є чітким доказом його якості та визнання, яким він користується. Микола-Мирослав Петрецький також відмітив той факт, що Бухарестська філія успішно залучає у своїх заходах українських переселенців, будучи зразком передової практики на рівні всього СУРу. Він висловив свою подальшу підтримку, а також підтримку СУРу. Голова СУРу звернувся до переселенців з України наступними словами: «Хочу привітати наших друзів з України, які беруть участь у наших заходах, хочу запевнити Вас, що ми й надалі будемо підтримувати вас. Ми дуже раді, що Бухарестська філія СУРу є тією домівкою яка об’єднує українців з Румунії, українців з України і я впевнений, що ми разом будемо творити чудові проєкти і надалі. Я дякую вам, що знаходити енергію підтримувати і українців з Бухареста і що разом можемо ми збагачуємо як європейську культуру, так і культуру Румунії, але звичайно зберігаючи те, що ми маємо найважливіше, а саме нашу українську мову, нашу культуру та наші традиції. Ще раз запевняю Вас у всій моїй підтримці і я дуже радий бути сьогодні тут з вами.»
Голова Бухарестської філії СУРу Михайло Трайста говорить про мету та хід фестивалю: «Метою цього фестивалю є збереження та передавання української пісні, обрядів та звичаїв майбутнім поколінням. Захід відкрив голова СУРу Микола-Мирослав Петрецький, який у своїй промові підкреслив роль фольклору для української меншини Румунії та роль, яку відіграває СУР, який підтримує такого роду заходи. Потім відбувся круглий стіл на тему «Роль фольклору для української меншини Румунії», на якому виступили з доповідями Степан Трайста, літературний критик Йон Дан Марта та публицист Траян Кірікуце. На заході виступали артисти з України, співачки театрального гурту «Фаворіте», сопрано Марина Івановна Вінницькоî філармонії, а також бухарестський гурт «Едельвейс» з низькою пісень. На фестивалі також виступили відомі бухарестські співаки: Анка Гросу, Дан Васілеску та Марія Ліса Йонеску, які є і членами Національного українського театру «Іван Франко».
Заходи, присвячені українському фольклору користуються підтримкою СУРу, додав Михайло Трайста: «Підтримка є дуже великою, від організування такого роду фестивалів та заходів, починаю з фестивалями колядок у зимі та кінчаючи з святами урожаю і різними фестивалями танців і пісень. По-друге. СУР підтримує художні гурти 15 філій СУРу. У кожній філії, не існує організація СУРу, яка б не мала свій гурток танців або пісень. СУР забезпечує їх народними костюмами та інструментами. І ще одне вагоме підтримання полягає в тому, що СУР друкує книги українських фольклористів. Є дуже багато книг надрукованих за підтримкою СУРу. Ми сьогодні представила кілька з них. Йде мова про давні книги, які були надруковані ще видавництвом «Кретиріон»: «Червона ружа», «Ой, ковала зозулечка», «Ой Дунаю, Дунаю», «На високій полонині» та сучасні книги «Ой, у Лузі при долині» Марії Чубіки, книги Віргілія Ріцка з Добруджі, який теж зібрав і надрукував кілька томів фольклору задунайських козаків, «Черешеньки білим цвітуть» Олекси Бевки, 7-8 збірок Івана Лібера, серед яких «Явір над водою», «Ясна Зоря засвітила» і книги композитора Паращинця. Надіємося, що появиться нове покоління, якого зацікавить фольклор. Я хочу запропонувати Комісії з питань книговидання СУРу перевидати давні книги, які вийшли 60-70 роки тому. Кілька таких примірників є у бібліотеці СУРу, але я запропоную їх перевидати. Я також пишу багато на тему села, крім сучасних книг, але у всіх моїх книгах я звертаюся й до народних пісень, переказів, казок, легенд. Йде мова про романи «Конокрадська честь», «Мадам Боварі» (існувала така жінка, яку громада так прозвала), «Людина з потойбіччя», новела «Ненависть до ближнього» тощо.
Сопрано Вінницької філармонії Марина Івановна з березня 2022 року живе у Бухаресті. Вона виступила на фестивалі «Червона ружа трояка» з двома піснями. Ось її враження: «Я дуже рада, що змогла поспівати українських пісень. Дуже добре, що є осередок Союзу українців Румунії й тут в Бухаресті, який підтримує українців. Також і румуни взяли участь у цьому заході, одні з них переклали українські пісні на румунську мову. Я у захваті від цього. Я виконала дві пісні акапельно, а саме «Зелене жито, зелене» та «При долині кущ калини». Я зустріла приємне відчуття, прийняли мене дуже радо і добре. Я дуже задоволена.»
Кристина Джаламага, переселенка з України, талановита акторка, режисерка та керівниця народного українського театру «Фаворіте», який діє в Бухаресті, також виступила разом з членами театру на фестивалі. Ось її думка: «Сьогодні ми зібралися з нашим колективом на цьому святі. Було дуже чуттєво. Пісня завжди наповнює серця і нам подобається і румунська і українська музика, це нас надихає. Ми заспівали сьогодні пісню «Вишиванка», тому що вона така близька до серця, заспівали пісню «Чи є в нас мова», тому що ми всі зараз боримося за свою мову і щоб наша квітуча Україна розквітала попри все проти те, що зараз страждає. Ми віримо, це саме головне, що як після кожної ночі приходить світанок, а після зими приходить весна, так само після цього всього болю і жаху розквітне наша Україна.»
