Новий рік в українському стилі
Зі святкуванням Нового року в українців пов'язано ряд традиційних веселих обрядів – щедрування, водіння Кози, засівання тощо. Інша його невід'ємна частина – ворожіння. Про звичаї на Новий рік в українців сьогодні розповідає Ольга Сенишин, редакторка дитячого журналу «Дзвоник».
Христина Штірбець, 01.01.2026, 12:03
Зі святкуванням Нового року в українців пов’язано ряд традиційних веселих обрядів – щедрування, водіння Кози, засівання тощо. Інша його невід’ємна частина – ворожіння. Про звичаї на Новий рік в українців сьогодні розповідає Ольга Сенишин, редакторка дитячого журналу «Дзвоник», що виходить під егідою Союзу українців Румунії (СУР), де з великою відданістю вона координує рубрики “Славетні українці” та “Сторінку народознавства”.
Ольга Сенишин – віддана співробітниця Клузької філії СУР вже більше десяти років, вона бере участь і допомагає у організації культурно-наукових заходів, організованих Союзом, які вона з професіоналізмом і витонченістю відобразила у своїх статтях у часописі «Вільне слово», які були представлені і в рамках рубрики «Українці в Румунії» Всесвітньої служби радіо Румунії.
Ольга Сенишин живе тепер у місті Клуж-Напока, але вона родом з України. За освітою – філолог, володіє п’ятьма іноземними мовами. Активна волонтерка, Ольга Сенишин є взірцем щедрості, врівноваженості та відданості. Вона також є упорядницею українсько-румунської книги «Українська традиційна кухня: сьогодні і колись» I-II томи, що вийшла за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії у бухарестському видавництві «РЧР Едіторіал». Отож, дорогі слухачі, сьогодні пропонуємо вашій увазі матеріал про «Новий рік в українському стилі», який підготувала пані Ольга Сенишин.
Дата святкування Нового Року на території України змінювалась декілька разів протягом століть. Це було і в середині січня, і навесні, і восени. З 1362 року на українських землях було встановлено 1 січня як початок року. В наші дні 1 січня є державним святом, а повсюди в Україні святкують Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня. Традиційно в українців виділяється ціла низка зимових свят, серед яких найважливішими вважаються Різдво (25 грудня), Новий рік (1 січня) і Водохреще або Йордан (6 січня). Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом довгого періоду склався цілий комплекс надзвичайно багатої звичаєвості.Новий рік вважають найголовнішим переважно в областях півдня та сходу України, тоді як в центральних та західних областях більшість віддають перевагу Різдву.
В наші дні напередодні зимових свят люди інтенсивно готуються до святкувань: не можливо не помітити яскравих святкових прикрас та вогників у вітринах магазинів та харчових закладів, всюди чути тематичні національні і закордонні мелодії та пісні. Для українця Новий рік асоціюється із гарним застіллям, веселощами із піснями та танцями. Хтось святкує із родиною чи друзями, в домашній обстановці або ж гучною вечіркою. Є люди, які дотримуються традицій, а є такі, кого більше приваблюють сучасні тенденції. В загальному можна сказати, що не дивлячись на те, що новорічні звичаї відрізняються залежно від регіону, але є й загальні риси, які об’єднують більшість українців. Ці звичаї також створюють неповторну атмосферу свята, родинного тепла та надії на нові кращі досягнення в новому році.
В першу чергу, до новорічних традицій в Україні відносимо звичай ставити живу або синтетичну ялинку. Її вносять і прикрашають різноманітними іграшками, гірляндами, лампочками ще до Різдва. Цей процес приносить багато радості і є одним із символів святкового настрою. Колись родини середнього достатку прикрашали ялинку яблучками, горішками у фользі, саморобними прикрасами з соломи, яєчної шкаралупи, кольорового паперу. Навіть робили кульки із газет, обгортаючи їх фольгою. Цукерки чи медівнички – то були найбільш бажані ялинкові прикраси для малечі. Дуже урочисто виглядали свічечки на ялинці із спеціальними лапками, щоб ялинка не загорілася. В наш час українці продовжують випікати пряники з тематичними формами (сніжинки, ялинки, півмісяць або зірки, сніговик) для ялинки, виготовляють яскраво розмальовані іграшки з дерева, солом’яні фігурки чи різнокольорові стрічки і ліхтарики із різних матеріалів.
Але ялинка стала відносно недавно традиційною в домівках європейців. За давніх часів українці на Різдво приносили до хати «дідуха», якого виготовляли зазвичай із першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп із колоссям. Гілки «дідуха» – за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, – обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак.
Напередодні Нового року українці зараз, як і багато сотень років до того, традиційно збираються на святкову вечерю – накривають святковий стіл і збираються разом із родичами та друзями коло столу. В давні часи обов’язковими були книші, паляниці, квашені овочі, галушки, м’ясне, рибне. Через те, що жодну українську родину не можна було уявити без випічки, на столі не обходилося без хліба і пирогів із різними начинками. Святкова вечеря в радянські часи зазвичай складалася із кількох страв, серед яких часто були салат олів;є та «шуба» (салат із оселедцем), холодець, торт, мандарини і традиційний напій — шампанське. З віддаленням від тих часів святковий стіл стає різноманітнішим. Тепер до цих невибагливих, але ставших традиційними на новий рік страв, додають стейки, запечені індичка чи качка, грецький салат, страви із дарів моря тощо.
О 12 годині вночі традиційно зустрічають Новий рік із гучними побажаннями щастя. Важливим є дзвін курантів, під який люди зазвичай виголошують новорічні побажання. В деяких регіонах України також існують традиції підсумовувати рік, що минає, і загадувати бажання на майбутнє. Подекуди пишуть бажання на папірці, який потім спалюють, або вживають 12 виноградин на кожну секунду бою курантів. Також вважається, що потрібно голосно співати, веселитися, виголошувати тости, кричати та танцювати не лише заради забави, а й щоб відлякувати злих духів якомога далі від дому.
Як і в багатьох інших країнах, українці заздалегідь підготовляють подарунки членам родини. Їх розміщують під ялинкою або в іншому спеціально підготовленому місці. Відкривають ці подарунки або у новорічну ніч або вже 1 січня – в залежності від сімейних звичаїв. Цей звичай відносно недавно укорінився тут. В українській традиції не існує на Новий Рік святкового дідуся, який би приходив і дарував подарунки, як це робить Санта Клаус, Пер Ноель, Мікулаш чи Дід Мороз. Традиція дарувати подарунки чемним дітям була і залишається на День Святого Миколая 6 грудня. Цей герой не є казковим, а реальним. Він жив колись на землі і не мав ніякого відношення до Нового Року. Так само не має відношення до зимових свят український сивий та добрий дід, який символізує зиму, Морозко.
Не можна не згадати таких традиційних українських новорічних звичаїв, як величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками («Маланка», «Коза») тощо. В цих дійствах участь приймає в переважній більшості молодь – ходить по хатах і отримує частування або гроші за свої пісенні чи віршові побажання достатку в господі. Деякі з таких звичаїв майже не пропадали навіть в часи заборон і перслідувань. Інші – продовжують відроджуватися та поширюватися в маленьких та великих населених пунктах по всій Україні.
До звичаїв, що побутують і донині, можна також віднести ворожіння у новорічну ніч на долю. Особливо багатим є дівоче ворожіння. Це і, коли півня вносили в хату, ставили водичку, дзеркало, сипали зерно – куди півень піде таким міг бути чоловік цієї дівчини. Якщо піде до зерна – буде хлібороб, якщо до водички – може бути п’яниця, а якщо піде до дзеркала – може бути хвастівливим. Також дівчата виходили слухати долю в новорічну ніч – з якої сторони собака загавкає, в ту сторону вони заміж можуть піти. І багато іншого.
Існувало й немало прикмет, у більшість з яких ми віримо й досі: Не можна виносити сміття перед Новим Роком – інакше в будинку не буде злагоди і миру. Викидайте старі й поламані речі з дому – щоб не знати скрути в новому році. Одягайте для святкування найдорожчі прикраси та новий одяг, щоб жити в достатку. Під час рахунку останній секунд до Нового Року – загадайте своє найбільше бажання.
Також, аби жити багато, до столу подавали кашу, а зерном посипали рідних та друзів, особливо під час щедрування. Якщо зранку 1 січня на деревах іній – то буде багато хлібу. А як нема зовсім, то рік буде голодним. Під час святкування Нового Року покладіть хоча б одну монету в кишеню, щоб не потребувати нічого. В період з 31 грудня до кінця 1 січня – не давайте нікому нічого у борг та не позичайте. Інакше віддасте всю вдачу і залишите собі нещастя. Це стосується не лише грошей, а й навіть продуктів. Якщо 31 грудня по дорозі додому зустрінете пса – то в наступному році познайомитись із вірним другом.
Якщо новорічна ніч ясна та зіркова, то прийдешній рік буде врожайним. Всім гарної забави і веселого Нового року!! Достатку й злагоди в сім’ї!!
