Презентація книги «Весела божевільня» Корнелія Ірода (повторно)
Нещодавно, за фінансовим сприянням Союзу українців Румунії, у видавництві “RCR Editorial” (РЧР Едиторіал) побачила світ книга «Весела божевільня» відомо українського письменника з Румунії Корнелія Ірода.
Христина Штірбець, 03.07.2025, 07:55
Нещодавно, за фінансовим сприянням Союзу українців Румунії, у видавництві “RCR Editorial” (РЧР Едиторіал) побачила світ книга «Весела божевільня» відомо українського письменника Румунії Корнелія Ірода.
Розміром у 454 сторінок, книга містить 35 коротких проз – «промахів». Редактор та один із референтів цієї книги – Володимир Антофійчук, український літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Іншими двома референтами лектор д-р , головний редактор журналу «Українські відлуння» Михаєла Гербіл, та письменник Михайло Трайста. Вигляд книги дуже гарний і цікавий. Над обкладинками й техноредагуванням працювала Ірина Мойсей, головний редактор літературно-культурного журналу «Наш голос».
Корнелій Ірод пояснює у вступі до своєї книги «Весела божевільня», а саме у застереженні до читача, що таке «промахи»: «Отож, недавно з’явилася моя книжка «промахів». Це книжка короткої прози. Я таке не люблю називати її малою прозою, як прийнято, а саме «Весела божевільня». А що таке «промахи», я у короткому застереженні пояснив своїм читачам. Дозвольте і вам, шановні слухачі, прочитати це застереження: «Ви, шановний читачу, певне, запитуєте себе: що таке Промахи? А ось, що – гіркувато-смішні спогади про різні, скажімо, негаразди. Мої або чужі. Але щоб не було незручно, прикро чи ніяково мені за якийсь промах, іноді – через брак у мене елементарної відваги – я переводжу той промах на чужого. А коли якийсь промах – нічого собі або дає змогу чимось похвалитись, тоді, само собою зрозуміло, я беру його на себе. Мушу також визнати: мої вони чи чужі, промахи вам не мемуари й не репортаж, тобо там не все реальне: дещо таки так було, а інше – для забарвлення події – треба буде відшукати, шановний читачу, у вашій власній фантазії; інакше кажучи, це свого роду автофіктивні сторінки. А вже котрі промахи гіркі, а котрі смішні, гадаю, не треба пояснювати. Річ проста: коли промах мій, він здебільшого гіркий, бо хто дурний насміхатися над самим собою?! Ну а коли він чужий, може бути й смішним… А буває, оскільки у кожного з нас промахів чимало, іноді вони й не такі, й не сякі…»
Представимо на початку кілька аспектів життєвого шляху письменника, прозаїка, поета і перекладача, отця Корнелія Ірода. Народився він 24 серпня 1937 р. у ceлi Мaріцей Cучавського повіту. Закінчив український теоретичний ліцей в місті Сірет, Сучавського повіту (1952-1955), 5-річний філологічний факультет Бухарестського університету, спеціальність українська мова і література та румунська мова (1955-1960) та Теологічний інститут Бухарестського університету (1972-1974). У 1960-1966 роках він був коректором і редактором шкільних підручників і університетських курсів у Дидактично-педагогічному видавництві Міністерства освіти, потім головним методистом Народного університету Бухареста (1966-1968), інспектором у Державному Комітетi культури і мистецтва (1968-1972), а з 1976 по 2005 рoку був священиком, парохом і протоієреєм Олтенської архієпархії. Корнелій Ірод – член Спілки письменників Румунії (1968), Національної спілки письменників України (Київ, 1990), Українського ПЕН-клубу та член-засновник Союзу українців Румунії. Зараз працює редактором літературного часопису «Українські відлуння». Корнелій Ірод є автором понад 35 томів поезії та прози, а також численних художніх перекладів. Був нагороджений численними преміями, серед яких премією «OPERA OMNIA» Спілки письменників Румунії у 2023 році за всю літературну діяльність.
Професор д-р Володимир Антофійчук, редактор та референт книги «Весела божевільня» презентує основні аспекти творчості письменника Корнелія Ірода: «Корнелій Ірод – визначний поет, прозаїк, критик, публіцист і перекладач, з ім’ям якого нерозривно пов’язаний понад півстолітній розвиток української літератури Румунії. Своєрідний художній світ, неповторний індивідуальний стиль, постійні жанрові імпровізації, ідейно-тематична розмаїтість – це те, що в загальних, але точних оцінках характеризує талант письменника. Після виходу поетичної збірки «Вечірня молитва» (1973), першого значного свого творчого успіху і визнання читачів, Корнелій Ірод повністю віддався прозі, опублікувавши чотири книжки новел та оповідань і тетралогію «Свято», які стали одними із найпомітніших здобутків української літератури Румунії.
Корнелій Ірод почав писати прозу одночасно з віршами. Колективні збірники «Серпень» (1964), «Про землю і хліб» (1972), «Наші весни» (1972) та ін., що виходили під егідою українських письменників Румунії, щедро зарясніли його новелами та оповіданнями, які згодом склали основу збірки «Світлотінь» (1974) – першої книжки уже сформованого прозаїка, зверненого до образу людини нової доби, її морально-етичних орієнтацій і прагнень. Враження від малої прози письменника доповнюють його пізніші збірки: «Білий рояль» (1990), «Від учора до завтра» (2014), «Сhixuri» (2015) та ін., які здобули всезагальне визнання завдяки філософському проникненню у зміст і сенс людського буття. Письменник акцентує на морально-етичних і соціально-психологічних проблемах своєї дійсності, тлумачить їх з позицій загальнолюдських духовних цінностей. З винятковою гостротою він ставить питання морального вибору, особливо коли йдеться про вірність і зраду, милосердя і жорстокість, сумління і лукавство, чесність і підлість.
Корнелій Ірод – майстерний оповідач, художній світ якого виявляється у різнобарв’ї тем і жанрово-стильовому багатстві. Зовнішній сюжет його творів послідовно розкриває якусь таємницю, дає відповідь на несподівану загадку, розслідує певну головоломну історію тощо. Невипадково низці його творів властиві елементи пригодницького, детективного жанру. Зокрема «Житіє Тодера Боцана» – романтичний міні-роман, сюжетні лінії якого складає драматична історія вірного кохання, пересипана розповіддю про розслідування протиправної діяльності сучасного героя опришківського (робін-гудівського) типу.»
Професор д-р Володимир Антофійчук говорить далі про зміст книги «Весела божевільня» Корнелія Ірода та про особливості жанру «промахів», видуманий автором: «Весела божевільня» Корнелія Ірода представляє своєрідний авторський винахід – жанр «промахів», тобто, за визначенням самого письменника, «гіркувато-смішних спогадів». Сюжети у них будуються на реальних випадках із життя автора чи його знайомих. Зауважмо, що подібний жанр культивується у творчості й інших українських письменників Румунії – Михайла Михайлюка («трафунки») та Михайла Трайсти (пригоди вуйка Феріщака). Безумовно, ці новації додають творчості письменників естетичної привабливості й неповторності в самовираженні, а водночас підвищують популярність їхньої творчості з боку читачів.
Особливості жанру «промахів» у напівжартівливу тоні (інакше й бути не могло!) Корнелій Ірод з’ясовує у вступі до «Веселої божевільні». За його тлумаченням, це гумористичні чи іронічні історії з життя якоїсь особи (наприклад, автора чи його колег), які часто-густо стосуються не лише окремої людини, а й усього суспільства. Промахи, як зауважує сам автор, – «не мемуари й не репортаж, тобто там не все реальне: дещо таки так було, а інше – для забарвлення події – треба буде відшукати, шановний читачу, у вашій власній фантазії; інакше кажучи, це свого роду автофіктивні сторінки». Письменник поділяє промахи (знову ж таки не без долі гумору!) на свої і чужі, або по-іншому сказати, на позитивні і на не зовсім позитивні. При цьому пояснює: «Щоб не було незручно, прикро чи ніяково мені за якийсь промах, іноді – через брак у мене елементарної відваги – я переводжу той промах на чужого. А коли якийсь промах – нічого собі або дає змогу чимось похвалитись, тоді, само собою зрозуміло, я беру його на себе». Та найважливіше, що «Весела божевільня» – це сміхотерапія, яка лікує людей від будь-яких недуг. Бо, як каже лікар Мею – один з її персонажів, «сміх і хороший настрій – більш сприятливі, ніж медикаменти, приписані нами».
Значна частина тексту «Веселої божевільні» Корнелія Ірода – це історії про соціалістичну Румунію, соціалістичну за назвою, бо насправді, на моє переконання, менталітет румунського народу, як і будь-якого іншого із так званого соціалістичного табору, не міг прийняти цієї штучної соціально-політичної системи. Тому, що це суперечило його історії, культурі, релігії, традиціям і звичаям, призводило до катастрофічних наслідків у економіці, а найприкріше – спричинювало деформування національного характеру, принижувало національну гідність, нівелювало традиційні норми співжиття. Але, чесно зізнаюся, мені у новій книжці Корнелія Ірода найбільше імпонує велелюдна галерея неповторних особистостей, чесних і благородних, талановитих і діяльних, з тонким почуттям гумору та оптимістичним світобаченням.
«Весела божевільня» Корнелія Ірода, як і вся прозова творчість талановитого письменника, переконливо підтверджує художню вартість і мистецьку оригінальність української літератури Румунії, її співмірність із кращими зразками національної і загалом європейської прози другої половини ХХ – перших десятиріч ХХІ ст. Тому вона повинна популяризуватися всіма можливими формами: і через засоби масової інформації, і через вихід окремими виданнями.»
