У Бухаресті вшанували пам’ять українських письменників Румунії

Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала захід із вшанування пам'яті бухарестських українських письменників та культурних діячів під назвою Я на сторожі коло їх поставлю слово.

Христина Штірбець, 25.11.2021, 07:23

Бухарестська філія Союзу українців Румунії організувала 13 жовтня 2021 року захід із
вшанування пам’яті бухарестських українських письменників та культурних діячів під назвою Я на сторожі коло їх поставлю слово.

Голова Бухарестської філії СУР, письменник Михайло Трайста, розповідає про вшанувальний
захід: «Члени Бухарестської філії поклали квіти до могили українського письменника
Миколи Корсюка, колишнього головного редактора дитячого журналу «Дзвоник». Вшанувальний захід продовжився у приміщенні СУРівської філії Бухаресту, де учасники
відмітили могутню роль бухарестських українських письменників у розвитку
української літератури та культури, взагалі. У неділю, 14 жовтня, в
українській церкві столиці, отець Володимир Малкович відслужив поминальну
панахиду за українськими письменниками та культурними діячами. У поминальному
заході взяли участь члени та прихильники Бухарестської філії СУРу, письменники,
журналісти і, звичайно, родичі та знайомі покійних письменників і культурних
діячів. Варто підкреслити те, що завдяки цим початківцям української літератури,
українська література Румунії досягла високого рівня, про що говорять великі
письменники України Іван Драч, Дмитро Павлечко та інші.»

Присутні на вшанувальному заході споминали вихідців з Мараморощини,
Буковини та інших регіонів Румунії, а також із Чернівців, які оселились,
творили та були поховані в Бухаресті, серед них: Орест Масикевич, Іван
Федько, Оксана Мельничук, Михайло Небеляк, Юрій Лукан, Євген Мигайчук, Степан
Ткачук, Іван Негрюк, Корнелій Регуш, Василь Цаповец, Кирило Куцюк, Стеліан Груя
Яцентюк, Юрій Павліш, Ілля Кожокар, Василь Баршай, Іван Непогода, Ігор Лемний,
Степан Левинський, Ірина Левинська, Микола Лясевич, Остап Шандро, Денис Онищук,
Микола Корсюк, – додав
Михайло Трайста.

Далі представимо коротенько аспекти з життя і творчості двох з видатних українських письменників Румунії,
пам’ять, яких була вшанована 13 жовтня 2021 року Бухарестькою філією
СУР. Микола Корсюк, український поет і прозаїк в Румунії, активний член та один
із засновників Союзу українців Румунії, народився 30 березня 1950 року у
марамуреському селі Луг над Тисою. Після закінчення початкової школи в рідному
селі отримав середню освіту в українській секції педагогічного ліцею в місті
Сігету Мармацієй, потім закінчив Філологічний факультет Бухарестського
університету, де згодом викладав українську літературу. Після здобуття вищої
освіти Микола Корсюк працював редактором у видавництві «Критеріон», де започаткував
колекцію книжок для учнів «Мала бібліотека», в яких були опубліковані твори
класиків української літератури. Працював головним редактором журналу «Наш
голос» і головним редактором дитячого журналу «Дзвоник», що видаються Союзом
українців Румунії. Свої перші твори Микола Корсюк почав друкувати у 1971 році в
українській газеті «Новий вік», а також у колективних томах «Сонячне відлуння»
та «Наші весни», але як письменник він дебютував у 1972 році з книгою «Нащадки
сонця». У 1973 році видав свою першу прозову книжку – збірку новел «Роздоріжжя»,
за яку був нагороджений премією за дебют Спілки письменників Румунії. Микола Корсюк є
автором поетичних та прозових творів «Ворота» (1975 р.), «Сюжет для новели»
(1977 р.) «Монолог дерева» (1980 р.); «Чужий біль» (1985 р.), «Монолог» (2003
р.), «Яйце райце» (2005 р.), а також прозовий роман «Ні бог, ні люди» (2008
р.), за який отримав премію Спілки письменників Румунії. Письменник також видав
збірку віршів для дітей «Зайчикова книжка» (2009 рік). Кілька його творів
перекладено на румунську, німецьку та угорську мови. Микола Корсюк був членом Спілки
письменників Румунії, Національної спілки письменників України, а також членом
Українського ПЕН-клубу. Микола Корсюк відійшов у
вічність на 71-му році життя.

Степан Ткачук, видатний український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч
в Румунії, колишній депутат та перший голова СУР, народився 13 січня 1936 року
в селі Данила Сучавського повіту. Закінчив Український ліцей у місті Сігету
Мармацієй Марамуреського повіту та Бухарестський політехнічний інститут. В його
творчому доробку – кілька десятків поетичних збірок та прозових книг, серед
яких збірки поезії: «Розколоте небо» (дебютна збірка 1971), «Час без часу»
(1975), «Посміх світу» (1977), «Подорож у вічність» (1982), «Сміх і плач слів»
(1986), «Молитва за рідну мову» (1996), «Воскреслі поезії» (1999), «Дзвони
пам’ять» (2000); збірки прози: «Сузір’я предків» (1974), «Каледойскоп» (1985),
«Хвилино, зупинись! » (1989); роман: «Нічия пора» (1979), а також численні
переклади. Його вірші та проза друкувалися в журналах та антологіях України,
США, Канади тощо.Степан
Ткачук відіграв велику роль у популяризації української літератури в Румунії,
зокрема своїми перекладами на румунську мову, серед яких тритомну антологію
української сучасної поезії 80 de privighetori ucrainene («80 українських
солов’їв»,1995), сприяючи таким чином доступу румунських читачів до української
літератури. Отримав чимало національних та міжнародних премій. Член Спілки
письменників Румунії та Національної Спілки письменників України. Помер Степан
Ткачук 27 липня 2005 року в Бухаресті.