210-ту річницю від народження Тараса Шевченка відсвяткували в Клуж-Напоці
Представники української громади та члени Клузької філії СУР, студенти та викладачі, молодь та представники старшого покоління, а також переселенці з України вшанували Тараса Шевченка.
Христина Штірбець, 28.03.2024, 08:57
«Між українцями, де б вони не проживали, не знайдеться жодної людини, яка б не знала постаті видатного поета та художника, справжнього сина свого народу – Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні просто не можливо уявити українську літературу, культуру та історію без творчого доробку великого Кобзаря,» – такими словами голова Клузької філії Союзу українців Румунії пан Іоан Гербіл відкрив захід, присвячений 210 річниці від народження Т. Г. Шевченка (1814-1861). 16 березня представники української громади та члени СУР, студенти та викладачі, молодь та представники старшого покоління, а також переселенці з України, зібралися на філологічному факультеті Університету імені Бабеша Бояї, щоб ще раз згадати та вшанувати славетного українського письменника та художника, громадського діяча та мислителя, генія та пророка. Подію було, як завжди, організовано та проведено місцевою філією Союзу українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури Клузького університету імені Бабеша Бояї.
У вступному слові пан І. Гербіл також виділив: «Традиційно в березні в Румунії вшановують пам’ять Т. Г. Шевченка …, зокрема в місцях компактного проживання української громади. У цьому місяці СУР проведе понад 15 заходів, присвячених Шевченку.» Захід в Клужі розпочала солістка Румунського національного оперного театру українського походження Ліза Кадельник, яка виконала всім відому пісню на слова Шевченка «Реве та стогне» в інструментальному супроводі своєї доньки, Надії.
«Вічність миті або рятівна сила мистецтва в повісті Тараса Шевченка “Музикант” була тема першої доповіді, яку зачитала доктор філологічних наук, доцент Діана Тетян. Вона зразу звернула увагу: «Якщо поетичній творчості Тараса Шевченка були присвячені цілі томи літературознавчих досліджень, то його проза тривалий час залишалася в тіні.» Доповідачка розповіла про долю Шевченкових рукописів прози та зазначила: «Негативна оцінка прози Пантелеймоном Кулішем, її публікація з великим запізненням і з численними помилками та відхиленнями від оригінального тексту призвели до применшення цінності цих творів в очах громадськості. Людей, які знають про існування прози великого національного поета, достатньо мало, не кажучи вже про обмежену кількість тих, хто її читав.» До нас дійшло всього лише 9 прозових творів, але вони «доповнюють наше уявлення про письменника.» Тема творення і творця стала лейтмотивом в цих творах, в тому числі в повісті «Музикант», де головним героєм є талановитий скрипаль-кріпак. Доповідачка розглянула вкраплення автобіографічних деталей у цьому творі, пояснила вибір і значення музичних творів, які головний герой виконує протягом описуваного періоду. «Численні згадки в оповіданні про відомих письменників, поетів чи артистів, будь то художники, композитори чи відомі виконавці, підкреслюють дивовижну ерудицію автора та викликають співчуття до головного героя – талановитого, але знедоленого митця,» – підкреслила викладачка. На її думку Шевченко «скористався російською мовою, щоб ще раз продемонструвати тодішній владі велику істину – правдиві таланти не зупинити перепонами, які їм намагаються створити люди, бо справжній талант за своєю суттю завжди універсальний.» Підкреслюючи глибину та тонкощі Шевченкової творчості, пані Д.Тетян завершила: «Мова, якою співало його серце, була українською, а мова, якою він розмовляв зі своїми сучасниками і нащадками, була універсальна мова чистого мистецтва.» Зразком і тої і іншої мови стали пісня «Думи мої, думи», професійно виконана меццо-сопрано Лізою Кадельник, та вірш «Світає, край неба палає», який продекламувала школярка Краснова Аліса.
Доктор-лектор українського відділення на філологічному факультеті пані Міхаєла Гербіл виступила з презентацією «Короткий огляд на рецепцію Т. Шевченка в румунському культурному просторі». В своїй роботі, що базується на дослідженнях зроблених і опублікованих професором Бухарестського університету І. Ребошапкою, викладачка розповіла про зародження і розвиток вивчення творчості українського митця від перших згадок про нього і по сьогодні. «У порівнянні з іншими країнами, румунська шевченкіана є і молодшою, і не настільки багатою, але все ж таки цікавою і важливою своїми здобутками,» – зазначила вона. Основоположником румунської шевченкіани є К. Доброджану-Геря, який підкреслював, що «після появи його віршів «зразу стало видно, які поетичні скарби криються в глибоких масах українського народу». По закінченню Другої світової війни, коли відносини між Румунією та СРСР були дружніми, «про Шевченка починають захоплено писати румунські діячі культури, письменники та інші, в тому дусі, в якому писалося тоді в Союзі.» На цей час припадає перше повне видання «Кобзаря» в перекладі на румунську та його поглиблене вивчення на кафедрах славістики, зокрема в Бухаресті. Крім того, доповідачка згадала про переклади творів Шевченка на румунську Корнелія Ірода та про дослідження його творчості буковинськими письменниками Євсебієм Фрасенюком та Іваном Кідещуком. «Проникнення неповторної постаті Тараса Шевченка до громадян Румунії і його вхід у їхню свідомість почало здійснюватись особливо після заснування у 1990 році Союзу українців Румунії, який щороку в березні у всіх своїх філіях організовує заходи, присвячені Тарасу Шевченку. Також, за сприяння Союзу українців Румунії публікуються книги, статті, дослідження, як румунською так і українською,» – підкреслила пані Гербіл.
Після декламування віршів студентами Т. Фіріщак та І. Папаригою, було переглянуто документальну стрічку, яка нагадала присутнім головні події в житті та творчості Тараса Григоровича. Про ту поезію Шевченка, в якій описано козацькі звитяги, йшлося в роботі доктора філологічних наук, доцента І. Гербіла «Образ козацької України у творчості Тараса Шевченка». «Значне місце у творчості Тараса Шевченка посідає поезія, яка за змістом, проблематикою та мистецькою вартістю є важливою часткою його поетичного доробку. Це та поезія, в якій Шевченко описує тяжку козацьку долю. Серед них – історичні поеми та вірші, сюжети яких відтворюють реальні події минулого України або героями яких є історичні діячі», – зазначив доповідач на початку. Він розкрив різноманітність козацьких образів в творах Шевченка різних періодів, згадав причини і мету такого частого звернення до тієї частини історичного минулого України. Пан Гербіл також наголосив: «образ козацької України витворювався Т. Шевченком на основі глибокого знання усної народної творчості та історичних і літературних праць, в яких містилася інформація про події XVI-XVIII ст. На нього значною мірою впливали й українські реалії ХІХ ст., коли соціальне та національне гноблення в імперській Росії сягає апогею. Це зумовило філософське осмислення поетом козацької доби і своєрідну її інтерпретацію.» Загалом Шевченко захоплювався героїчним протистоянням українських козаків могутнім силам їхнього часу – турецькій, польській та російській імперіям – та їхньою боротьбою до останнього за свободу, незалежність і право жити своїм життям. На думку викладача: «поет глибоко вірив у майбутнє українського народу, коли історична пам’ять про героїчну козацьку епоху допоможе постати “новій Україні”». Він також додав: «І я теж вірю!»
«Від себе та й від всіх присутніх я хочу подякувати організаторам за сьогоднішнє дійство, на якому ми присутні у ці традиційно шевченківські дні. Дякуємо за слово, за пісню, за вірші, за історію, за те, що розкриваєте нам шевченкіану на просторах Румунії» – з такими словами подяки звернувся гість з України, пан Володимир. Він згадав підтримку, яку СУР надав біженцям ще з перших днів війни, і наголосив наскільки важливою вона була в «боротьбі з шоком, в якому ми всі тоді перебували». В цей важкий період пан Володимир для себе відкрив цікавий факт, про який він дізнався із книги І. Кідещука, яку раніше у своєму виступі згадувала пані М. Гербіл, – про шевченкові переспіви псалмів Давида. На його думку, вони є дуже актуальними, бо в них, «в їхніх складових – це і віра, це і надія, це і любов до України.» «Оті молитви у тих псалмах – це молитви за нас. У них Шевченко звертається до Бога з проханням: «Встань же Боже, поможи нам. Встать на ката знову». Нам треба вірити, що ці молитви будуть почутими і збудуться і Бог нам допоможе! Нехай нам щастить!» – такою оптимістичною ноткою було завершено не тільки виступ пана Володимира, але й подію в Клужі, присвячена, без перебільшення, одному з найбільших патріотів свого краю, відомого, шанованого та все ще недостатньо оціненого – Тараса Григоровича Шевченка.
(Авторка: Ольга Сенишин)
