235 річницю П. Гулака-Артемовського відсвяткувала українська громада в місті Клуж-Напока
25 жовтня, у незвично теплу та погожу днину, українська спільнота міста Клуж-Напока зібралася на Філологічному факультеті Університету імені Бабеша-Бойої відзначити річницю Петра Гулака-Артемовського (1790-1865) – видатного українського письменника, поета, байкаря, перекладача, науковця та педагога.
Христина Штірбець, 06.11.2025, 08:27
25 жовтня, у незвично теплу та погожу днину, українська спільнота міста Клуж-Напока зібралася на Філологічному факультеті Університету імені Бабеша-Бойої відзначити річницю Петра Гулака-Артемовського (1790-1865) – видатного українського письменника, поета, байкаря, перекладача, науковця та педагога. Він був одним із засновників «Українського журналу» (1824-1825) та лідером Харківської школи романтиків, що сприяло розвитку української словесності. Він також є відомим як автор першої віршованої байки та перших в українській літературі романтичних балад. Значення його творчості полягає в тому, що він виступив зі своїми українськими поезіями якраз у той час, коли освічені люди вважали, що українська мова «забута» й «вимирає». Його твори закладали грунт для подальшого розвитку української літератури.
Подію «235 років від народження байкаря Петра Гулака-Артемовського» , організовану і проведену в результаті співпраці Клузької філії Союзу українців Румунії та Відділу української мови на кафедрі слов’янистики місцевого університету, було розпочато гімнами Румунії та України. Серед присутніх, окрім викладачів та студентів, були члени Клузької філії СУР, а також численні гості з України, які, рятуючись від війни, тимчасово проживають у місті Клуж-Нарока.
Після вітального слова голови Клузької філії СУР пана І.Гербіла, студентка третього курсу Лавінія Сакала зачитала румунською доповідь на тему: «Петро Гулак-Артемовський – один із найвидатніших представників раннього українського відродження.» У цій роботі вона зазначила в першу чергу: «Український письменник, поет і байкар Петро Гулак-Артемовський своєю літературною та громадською діяльністю є визначним явищем у розвитку української національної культури». Після стислої оповіді про навчання та становлення митця, як викладача та науковця, дівчина перейшла до його творчої діяльності. «Перші твори Гулака-Артемовського з одного боку виявляють його як послідовника традицій класицизму, а з іншого – як прихильника нових літературних стилів і напрямів, зокрема просвітницького реалізму,» – нагадала доповідачка. Надалі вона зупинилася на творчому аналізі тематики байок «Пан та собака» (1818) – «байка, що принесла визнання, здобувши високу оцінку сучасників і критиків» – і «Солопій та Хівря» (1819), балади «Рибалка» (1827). Це, напевне, одні із найвідоміших творів Гулака-Артемовського. Їх також відносять до найвдаліших як за формою так і за змістом. На думку студентки «можна стверджувати, що Петро Гулак-Артемовський розвинув традиції, започатковані Іваном Котляревським щодо демократизації української мови, суттєво збагативши її літературну форму елементами народної лексики. Переосмислюючи слова Миколи Костомарова, можна сказати, що Гулак-Артемовський був глибоким знавцем українського життя і традицій, а його творчість яскраво відображає національний характер української людини.»
Доповідь «Петро Петрович Гулак-Артемовський – український письменник, вчений, перекладач, поет, байкар» зачитала українською студентка третього курсу Анастасія Федурян. У цій роботі дівчина звернула увагу на людський вимір постаті цього відомого митця. Вона розпочала свою роботу із розповіді про дитячі роки письменника, сповнені втрат та смутку, про скрутні роки навчання у Києві та тяжко пережиту втрату коханої дівчини. Після декількох років учителювання та посиленої самоосвіти в приватних бібліотеках польських магнатів під час перебування на Волині, молодий талановитий юнак по приїзді до Харкова розпочинає свою педагогічну кар’єру. «У 31 рік Петро Гулак-Артемовський став викладачем Харківського університету. Перші 13 років Петро Петрович працював в університеті та в інституті шляхетних панянок… безоплатно, працював із повною віддачею – на добровільних засадах і з величезним натхненням,» – підкреслила доповідачка. Гулак-Артемовський був професором, деканом і останнім вибірним ректором Харківського університету. Викладанню та адміністративній роботі письменник віддавав усі свої сили, бо «був відповідальним за своїх дружин, дітей; знав, що він годувальник і опора рідних». Студентка також згадала і про літературну діяльність Гулака-Артемовського, який «у 27 років увійшов у літературу, коли 17 вересня 1817 року …написав українською мовою перший оригінальний вірш – “Справжня добрість (Писулька до Грицька Прокази)”». Наголошуючи при кінці на значенні творів цього автора, студентка навела слова українського літературознавця С. Єфремова: «Вже першими своїми творами Гулак-Артемовський закроївся був на першорядного поета, що почин Котляревського не тільки міг далі посунути, а й підвести під нього глибшу підвалину насущних інтересів життя».
Доцент, доктор філологічних наук пан І.Гербіл свою доповідь «”Пан та Собака” – блискучий зразок антікрипосницької сатири Петра Гулака-Артемовського» розпочав із короткого введення в історію зародження байки у світовій літературі. Петро Гулак-Артемовський був одним із основоположників цього жанру в українській літературі: «Байкарський доробок Гулака-Артемовського дуже різноманітний. Сам поет характеризував свої байки по-різному: “казка”, “писулька”, “супліка”, “приказка”. Байки Гулака-Артемовського набули свого часу дуже великої популярності. Вони ходили в списках, їх вивчали напам’ять,» – виділив викладач. Переходячи до байки-казки «Пан та собака» (1818), доповідач зазначив, що вона була створена на основі творів польського письменника І.Красіцького: «П. Гулак-Артемовський розширив «приповістку» польського письменника до 183 рядків, надавши твору виразного протипанського звучання. Під пером українського байкаря ця тема вирішується цілком оригінально. Національний колорит і соціальна актуальність тут підкреслюються багатьма сюжетними деталями і авторськими коментарями.» Далі йшлося про тему, дію та мораль твору, про характеристику персонажів, про реалістично-сатиричні тенденції та злободенні питання суспільного життя, підняті у цій байці. Словами І.Франка про значення цього твору він завершив свою роботу: «Хоча основана на фальшивій ідеї, що признає управнення підданства, а тільки висміває явні надужиття і капризність панів, яким підданий ніколи не може догодити, ся байка … була деяким ферментом, що збуджував думки про потребу реформи селянських відносин.»
Уривок із цієї байки, а точніше висновок головного героя в кінці твору, зачитала редакторка дитячого журналу «Дзвоник» О.Сенишин. За її допомогою було організовано декламування й інших творів П. Гулака-Артемовського представниками української громади, що опинилися в Клужі після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Вони все частіше приймають участь у наших подіях не тільки в якості пасивних слухачів, але й активних творців. Цього разу біженці з України вибрали твори Гулака-Артемовського у відповідності до улюбленої чи важливої для них тематики. Таким чином на заході прозвучали уривки з першого вірша, написаного автором українською, – байки «Справжня добрість» (1817) у виконанні Крючковенко Любові – та уривок із байки-казки «Солопій та Хівря» (1819) у виконанні Ірини Щур про неуцтво, пихатість та обмеженість. Віршовану «побрехеньку» «Тюхтій та Чванько» (1819) про віршомазів та марнотратників паперу, а також епіграф до цього твору, зачитала пані Надія Книш. Пролунали також у чудовому емоційному виконанні байки, створені у 1827 році: «Батько та Син» про старі методи виховання в інтерпретації пані Ольги Павлюк; «Рибка» про силу кохання, продекламована пані Оленою Астафьєвою, та «Дві пташки в клітці» про тугу за волею, яку зачитала Тетяна Захарова. Пані Олена Пономаренко прочитала баладу «Рибалка», яка була однією з перших романтичної поезії в українській літературі. Із творів останнього періоду митця прозвучали «Петро мужик непокорний» у виконанні пані Анастасії Дено, а також «Сину моєму», яку зачитала пані Лідія Гливіч. Пані Сенишин також навела слова вихованця і студента П.Гулака-Артемовського, потім професора Петербурзького університету, відомого мовознавця М.І.Костомарова, який у своїй «Автобіографії» так описав природній талант свого наставника: «Гулак-Артемовський – людина, безперечно, поетично обдарована, як засвідчили його малоросійські вірші… (Він) залишився безсмертним як народний малоросійський поет: ніхто не перевершив його у знанні всіх тонкощів малоросійської народності й у непідробному мистецтві передавати їх поетичними образами і прекрасною народною мовою.»
У продовженні не тільки заходу, але й теми українського письменництва – на цей раз сучасного, відбулася презентація збірки румунською мовою «Між коханням і смертю» Михайла Гафії Трайсти у перекладі Степана Крістіана Давида Трайсти. В передмові цю книгу називають «літературним твором, який поєднує канонічні жанри – епічний, ліричний і драматичний, а також різноманітні стилі вираження». Збірка, яка вийшла друком у цьому році за фінансової підтримки Союзу українців Румунії, описує міжвоєнний період на Мараморощині та розкриває життя героїв «між вічними полюсами – коханням і смертю». В ній можна знайти відображення не тільки побуту і традицій українців, але й «сукупності внутрішніх людських трагедій та переживань». Тому цю «марамороську поему», як її називає сам автор, рекомендують прочитати широкому колу шанувальників літератури.
Авторка: Ольга Синишен
