У Клуж-Напоці відсвяткували 225-ту річницю з часу видання “Енеїди” Івана Котляревського
13 травня в приміщенні Університету імені Бабеша-Бойоя в Клуж-Напоці пройшов захід присвячений 225 річниці з часу виходу у світ твору «великої сили і краси» - «Енеїди» І. П. Котляревського.
România Internațional, 06.07.2023, 07:06
13 травня в приміщенні Університету імені Бабеша-Бойоя в Клуж-Напоці пройшов захід присвячений 225 річниці з часу виходу у світ твору «великої сили і краси» – «Енеїди» І. П. Котляревського. Ця поема своєю появою розпочала «новий етап розвитку української літератури» та залишається «цікавим історико-культурним надбанням», а тому організатори – місцеве керівництво Союзу українців Румунії у партнерстві з відділом української мови та літератури вищезгаданого університету – не залишили без уваги цю дату в літературному календарі.
У вступному слові голова Клузької
філії СУРу пан І. Гербіл підкреслив приналежність «Енеїди» І. Котляревського до «100
найкращих творів української літератури за версією ПЕН клубу України». Він розповів
і про неавторизоване автором перше видання цієї поеми 1798 року в Санкт-Петербурзі «зусиллями багатого
конотопського поміщика, …яке було орієнтоване на російського читача і тому наприкінці
містило українсько-російський словник, у якому надавалося тлумачення слів так
званого «малоросійского нарѣчія» для російськомовних читачів». І хоча факт
такого видання розлютив Котляревського і він «зганьбив її авторів», на
думку дослідника Сергія Єфремова все-таки це було зроблено в першу чергу з «бажання
поділитися з громадою цікавою літературною новинкою», а не з якимось іншими
корисними чи нечистими помислами.
У першій доповіді «Роль
Котляревського у модернізації української літератури», яку зачитала
студентка 3 курсу Деніса Козачук, авторка виділяє І. П. Котляревського як «обдаровану
людину та чудовий талант від Бога». Фахівці називали його
«досконалим майстром слова, який літературну ниву […] засіяв новими літературними
формами, дав їй свіжий зміст і чисту народну мову.» Дівчина звертає увагу на такі всім відомі класичні твори
Котляревського як «Енеїда», «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», якими
автор довів здатність розмовної мови до «творення високохудожньої літератури».
Поява творів Котляревського стає початком відходу «у
минуле традиційної
форми книжної мови, розрахованої на обслуговування самих тільки освічених кіл
суспільства. В літературу дедалі активніше проникає народна розмовна мова, …народна поезія, фольклор як художній літопис життя,
історії, світобачення…» Через це в літературі Котляревський вважається «зачинателем
нової української літератури», а після нього «українське письменство
приймає характер новочасної літератури, стає чимраз ближче реального життя, чимраз
відповідніше до його потреб», – зауважила студентка на завершення.
У презентації румунською Івана-Аліна
Папаріги на тему: «Еней Котляревського – більш гуманний герой» студент
першого курсу, за його ж словами, «прямо продемострував гуманність Енея Котляревського
в порівнянні з іншими героями класичної літератури.» В першу чергу
доповідач досить детально порівняв класичну «Енеїду» Вергілія та варіант
Котляревського з точки зору опису головних героїв, сюжету, мови творів тощо.
Він також зазначив, що «….російське міщанство веселилося і критикувало
твір, бо вбачало в ньому відображення того, що може передати українська мова -
лише кумедну пародію на класичний твір і не більше…» В результаті
порівняльної характеристики доповідач дійшов висновку, що в однойменному творі
українського письменника «крім імен персонажів і сюжетної лінії, з
Вергілієвого епосу нічого не збереглося.» Більше того, він погоджується з
думкою, що «твір Котляревського – це набагато більше, а саме сатира на
мораль українського суспільства кінця XVIII-го ст.» Вже в своїх висновках студент
говорить: «Еней Котляревського …- це образ козака, образ українця. …Український народ
може насолоджуватися образом Енея Котляревського як національним символом, символом
гордості та сили простого українця.» В кінці доповіді, завершуючи дослідження про способи досягнення
Котляревським більш гуманного героя, хлопець згадав таких відомих класичних
персонажів як Цезаря у Шекспіра та Гуллівера у Свіфта. Вони теж, не дивлячись
на свою героїчну чи символічну сутність, набувають різних елементів, ознак простої
людини. «Проте підхід Вергілія та Котляревського є природніший, невимушений,
який змушує простого читача поставити себе на місце героя, навіть більше -
уявити себе в тих місцях та побачити їх очима чи то Енея, чи то
троянців/козаків,» – завершив доповідач.
До цього оригінального порівняльного
огляду «Енеїди» долучилася доктор-лектор філологічних наук М. Гербіл, зачитавши
уривок з третьої частини «Енеїди». В цьому фрагменті описана подорож головного
героя в пекло в такій манері, що переконує деяких дослідників в тому, що це є
відображенням саме народної уяви про це місце – новий елемент, який до
Котляревського не використовувався в літературній українській мові. Інший елемент
– просту повсякденну мову – можна було легко помітити в іншому фрагменті з
першої частини поеми, яку було зачитано пізніше на заході.
На стислому аналізі творчості
І. П. Котляревського та його поеми «Енеїда» разом з коротким оглядом життєвого і
творчого шляху митця була зосереджена документальна стрічка, яку було переглянуто
в продовжені заходу. «Старту процесу народження української літератури дав
Котляревський, підхопив – Квітка-Основ’яненко, кульмінацією стала творчість
Тараса Шевченка,» – підкреслив вже на початку ведучий роль Івана Петровича
в нашій літературі. А в кінці було наголошено на тому, яке значення мала робота
цього митця і поза межами України: «Так завдяки літературному подвигу Івана
Котляревського всі філологи світу дізналися і визнали українську мову.»
«Український народ у Енеїді і
сьогодні» був заголовок останньої доповіді, яку зачитала Джесіка Більчик.
Вже на початку дівчина нагадала про велику популярність «Енеїди», яку автор
створював протягом 30 років: «І. Котляревський був відомий не тільки серед
українців, а й за межами своєї землі. Про нього писали різні журнали Англії,
Франції та Італії. Але ще до того «Енеїду» з автографом Котляревського дбайливо
зберігав імператор Олександр І. Примірник твору також був у особистій
бібліотеці Наполеона І Бонапарта.» Далі студентка другого курсу
українського відділення в живій і простій формі виділила головне і важливе в
сюжеті поеми та засоби зображення, використані поетом. Вона цікаво висвітила тему
актуальності «Енеїди»: «225 років тому,
Котляревський усвідомив та допоміг і читачам зрозуміти наскільки прекрасна
українська мова, а ще й наскільки цінна вона для волі українського народу.
Зараз, українці знов усвідомлюють цінність другої наймелодійнішої мови у світі.» А далі доповідачка додала: «У 1798 році була
написана перша друкована українська книга живою народною мовою. Сьогодні, у
2023 році пишеться жива історія у серці кожного українця, тією самою співучою
українською мовою.» У підсумках вдумлива студентка пояснила своє бачення
позачасової вартісності «Енеїди» для українців, з яким погодилися всі учасники
цього заходу: «У той час, світ захоплювався Енеїдою та зображеною у ній
культурою. …Багатий фольклор, різнобарвні костюми, привабливі й смачні
страви, таємничі народні вірування, сміливі персонажі, волелюбність – всі ці
елементи не перестали ніколи дивувати і свідчити про незмінний український
народ. І не перестануть. Тому що краса – незмінна, а наш народ – прекрасний.»
(Авторка: Ольга Сенишин)
