Чотири королі Румунії — Кароль I, Фердинанд I, Кароль II та Міхай I — були мисливцями. Вони організували полювання як інституцію, ухвалювали закони, збирали навколо себе оточення.
Після 1945 року феміністичний рух у Румунії був повністю підпорядкований політиці комуністичного режиму, а його діяльність визначалася передусім ідеологічними настановами.
У столиці Буковини, Чернівцях, формувалися румунські еліти в національному дусі, а ліцей імені Арона Пумнула був наконечником списа.
Історики вважають, що старовинні книги друкувалися на румунських землях у період з 1508 по 1830 рік. Як і сьогодні, ілюстрації мали тоді більший вплив на читачів і завжди супроводжували друковані видання.
Католицька конфесійна освіта на румунських землях має давню й багатовікову традицію, тісно пов’язану з історичними та релігійними процесами у регіоні.
З 1877 року, після того як Румунія здобула державну незалежність, відносини вийшли на новий рівень. У XX столітті Румунія та Туреччина побудували привілейовані відносини, засновані на традиціях.
В історії Румунії були родини, яким буквально завдячуємо існування країни, такі як родини Бретяну, Кантакузіно, Голеску, Гіка, Лаховарі та інші. Але є й приклад родини, яка відіграла згубну роль, як-от родина Чаушеску.
Розглядаючи історію Дунаю, легко помітити, що ця річка відігравала ключову роль у формуванні європейських культурних, політичних та економічних зв’язків.
20 лютого 1856 року румунське суспільство зробило великий крок до модернізації, звільнивши ромів від рабства. Один дуже чутливий розділ минулого був закритий, але відкривався інший – інтеграції та побудови клімату визнання та рівності.
Для румунської культури дата 19 лютого 2026 року є дуже важливою, оскільки виповнюється 150 років від дня народження Константина Бринкуша, скульптора світового рівня.
Об’єднання румунських князівств Молдова та Волощина 24 січня 1859 року стало визначальним моментом формування румунської державності та національної свідомості.
Румунська церква об'єднана з Римом, або Греко-католицька церква, була заснована наприкінці XVII століття та на початку XVIII століття, під час дій Австрії спрямоване проти прозелітизму Реформації.
Тенденції у міжнародних відносинах після Другої світової війни були чітко спрямовані на деколонізацію та заохочення колишніх колоній до здобуття незалежності. Так з'явилися рухи національного визволення. Існувала амбіція створити новий, кращий і справедливіший світ.
Нещодавно відбулася презентація книги колишнього посла Республіки Молдова в Румунії та історика Міхая Грібінчі, присвячена молдо-російській війні на Дністрі 1992 року
Початок 1960-х років привів до важливих змін у мисленні та румунській дипломатії. Зменшення радянського впливу призвело до зростання ініціативи соціалістичних сателітних держав самостійно представляти свої інтереси. Румунська дипломатія перейшла до репрофесіоналізації свого персоналу.
