Виставка «Максим Думітраш – син і батько»
На початку грудня в Музеї сучасного та новітнього мистецтва Павла Шушари в Бухаресті відбулося відкриття виставки, яка залучає до діалогу два покоління: «Максим Думітраш - син і батько», кураторами якої виступили Павел Шушаре та Даліна Бедеску.
Ion Puican, 30.12.2023, 05:07
На початку грудня в Музеї сучасного та новітнього
мистецтва Павла Шушари в Бухаресті відбулося відкриття виставки, яка залучає до
діалогу два покоління: «Максим Думітраш – син і батько», кураторами якої
виступили Павел Шушаре та Даліна Бедеску. Виставка буде доступна для
відвідувачів до початку лютого 2024 року.
Ми поговорили з куратором виставки про те, що вона
представляє в сучасному мистецькому ландшафті. Під час розмови Павел Шушаре
розповів про її унікальність: «Дійсно, це особлива і більш ніж особлива
виставка. Вона унікальна, тому що таку виставку неможливо повторити, навіть
якщо, в принципі, хтось інший пройшов би через той самий сценарій. Її неможливо
повторити, тому що героїв, які робили цю виставку, вже немає, або їх не буде.
Це художня виставка на першому поверсі і, звичайно, у нас є всі художні
конвенції, у нас є живопис, у нас є графіка, у нас є скульптура, у нас є всі
усталені жанри, але те, що робить її унікальною – це її людський зміст, спосіб,
в який вона народилася і спосіб, в який вона набула форму, набула консистенції.
Йдеться про останній період життя, останні сто метрів батька Макса Думітраша,
якого Макс попросив перев’язати свою самотність і свої страхи, намалювати лінії
на деяких композиціях Макса Думітраша. А те, що здавалося стереотипною роботою
і свого роду механічним жестом, стало формою порятунку від страху, стало формою
притулку від страху, від самотності, від неминучості смерті, від якої він,
очевидно, був у відчаї, він поставив своєрідну завісу, сітку між своїм світом і
світом потойбічним, який був світом, заданим Максом, сконфігурованим ним самим.
Але він створив своєрідну захисну стіну, за якою був у безпеці. Він був
захищений від власних страхів, власної тривоги і з часом ця сітка ліній стала
своєрідним рентгенівським знімком або картою його фізичного, психічного і
морального стану. Лінія стає все більш нерішучою, все менш суворою, все більш
плинною, поки в останні моменти не стає зовсім випадковою і невпорядкованою. І
таким чином виставка живопису стає медитацією на тему життя і смерті, стає
своєрідним порятунком через мистецтво, стає своєрідною терапією від страхів,
стає простором, в якому, принаймні на рівні ілюзії, впевненість буття все ще
має сенс. Вона все ще є визначеністю.»
Що художник Максим Думітраш представляє для румунського
сучасного мистецтва у баченні Павла Шушари? «Він є інституцією. Максим
Думітраш, окрім того, що він створює інституції, він є справжньою інституцією і
тим, що він зробив, і тим, як він згенерував події навколо себе, організував
симпозіуми, облаштував природний простір, деякі яри, які стали резиденціями і
простором дії для художників. І він не естетизував природу, він не вводив
штучні елементи в природне середовище, а інтегрував мистецтво в природний
простір, імпліцитно демонструючи, що мистецтво взагалі, творчість, не є чимось
відірваним від світу, за який ми не несемо відповідальності, а є актом тяглості
і способом осягнення його гармонії.»
Павло Шушаре також розповів про те, що Музей сучасного та
новітнього мистецтва готує на 2024 рік: «Ми вже розписали усі виставки на цілий
рік. Маємо чудову співпрацю з Пловдивською бієнале мистецтв у Болгарії і ми є їхніми
партнерами у 2024 році. Поїдемо з творами 10 румунських митців, які будуть там
виставлені. Наприкінці року ми зробимо виставку мініатюр, яку цього року не
робили, і зробимо її бієнале. Фактично на наступний рік заплановано близько 6-7
виставок.»
Митець Максим Думітраш розповів про процес створення
цього проєкту, який він зробив разом зі своїм батьком в останні роки його
життя: «Я почав його 8 років тому, працюючи разом з батьком. Він подбав про
вертикальну лінію композиційно, я подбав про колір. Ми працювали разом над творами,
які, власне кажучи, є палицями, і вони теж, як і лінія мого батька,
трансформувалися з часом і стали об’єктами, до яких неодмінно хочеться
доторкнутися. Їх називають «об’єктами покращення». Я працював над 150 малюнками
разом з батьком, ми зробили кілька книг під назвою «Пакети мрій», в яких він робив
контури та лінії, а я – кольори. З 71 до 92 років він щодня був моїм учнем у
майстерні. Коли він був молодим, я був його учнем, а потім ми помінялися ролями
і він став учнем-творцем. Він був своєрідним філософом, у природній сфері речей
– був людиною виняткової справедливості, виняткової елегантності. А у 93 роки, крім того, що він був моїм батьком, ми стали дуже добрими друзями.»
Наприкінці нашої розмови Максим Думітраш розповів, що
приніс йому 2023 рік: «Я завжди намагаюся спрощувати речі, але з кожним роком
це стає все складнішим. Я зробив монументальну скульптуру вагою близько 15
тонн. У мене була виставка в Бістріці, кілька проєктів у Синджорз-Бей. Це був
дуже плідний рік.»
