“Соленоїд” Мірчі Кертереску – найкращий роман 2015 року
На звернення одного відомого літературного сайту, понад 7 тисяч румунських читачів обрали найкращою румунською книгою 2015 року Соленоїд Мірчи Кертереску (Видавництво Гуманітас, 2015).
Corina Sabău, 09.04.2016, 13:18
На звернення одного відомого
літературного сайту, понад 7 тисяч румунських читачів обрали найкращою
румунською книгою 2015 року Соленоїд Мірчі Кертереску (Видавництво Гуманітас, 2015). Після того, як у листопаді 2015 року пройшла її презентація
на Книжковому ярмарку Гаудеамус, збірка стала за короткий час книгою-культом,
визнаною такою як читачами, так
критиками, які наділили її широкими хроніками. Соленоїд не
має для себе пари навіть і в творчості Мірчи Кертереску. Це портрет творця у
зрілості, коли він ставить у гру все/ pune în cauză totul,
починаючи навіть з мистецтва та письма, і намагається зі всіх сил свого розуму
розв’язати величезну загадку світу. Красою є те, що він робить цю спробу й після
того, як продемонстрував самому собі (через теорію завжди більших вимірів
світу), що це неможливо, що йому це не вдасться. Але замість цього, в романі, богу
сновидінь Морфею приходить на допомогу його батько Гіпнос, створюючи в читача
особливий морфіно-гіпнотичний ефект, немов дійсно стіна нашого обмеженого світу
тріснула і чудові справжні двері відкрилися у повітрі.
Ми
процитували уривок із хроніки письменниці Іоани Пирвулесу, присвяченої роману
Соленоїд, презентація якого відбудеться цими днями й на книжковому ярмарку Букфест Тімішоара, де
письменник Мірча Кертереску є почесним гостем. Іоана Пирвулеску: Для мене, найкращим
ключем до розуміння цієї книги, яка тут більше, ніж в інших книгах автора,
перетворюється в поетичне мистецтво та в естетику життя, є оніризм, сон. Сон є як
для автора журналу, Мірчі Кертереску, так і для всіх його вигаданих его,
ключем, є тим, що може відкрити йому
двері до іншого світу. Ця онірична жилка у книзі є незвичайно гарною,
вона здається невичерпною, іноді жорстокою й лякливою, іноді витонченою, вона
переносить тебе у казкові чи історичні світи. Існує, наприклад, чудовий спуск у
часі, регресія до печерної людини або інша регресія в царствах. Є в
Соленоїді деякі приголомшливі образи, які відносяться до цієї
оніричної жилки, єдиної, яка може допомогти вам зрозуміти інший
світ, зрозуміти щось із цього світу. І ще одна річ, окрім історії зі
сном, оніристичного плану, який переповнює книгу, стаючи поетичним мистецтвом,
ми знаходимо в цій книзі більше, ніж де-небудь у творчості Мірчі Кертереску,
теорію, що тільки в собі можна шукати відповіді. Ця книга є свого роду широкою
філософською поемою, її можна розташувати біля великих філософських поем світу,
але в той же час, і в цьому полягає дивовижна новизна в літературі Мірчі Кертереску, це роман, дуже добре збудований з розповідної точки зору.
Я хочу написати звіт про
мої аномалії. У моєму темному житті, без будь-якої історії, і яку тільки
історія літератури могла б зафіксувати в її таксономіях, сталося багато речей,
які не відбуваються ані в житті, ані в книгах. Я міг би написати про них
романи, але роман тривожить і робить неоднозначним сенс фактів. Я міг би
тримати їх для себе, так я робив це й дотепер, і думати про них, поки мені не
трісне голова, сидячи щовечора, згорнувшись калачиком під ковдрою, в той час як
надворі дощ сердито б’є у вікна. Але я не хочу більше тримати їх для себе. Я
хочу написати звіт, хоча ще не знаю, як і що зроблю з цими сторінками. Я не
знаю навіть, чи вдалий для цього час. Я ще не прийшов до якихось висновків, до
якоїсь зв’язності, мої дії є невизначеними спалахами в банальній гладкості
самого банального життя, маленькі щілинки, маленькі неточності. Ці безформні
форми, натяки й інсинуації, нещасні випадки, іноді незначні, але, взяті разом,
злягаються, набувають чогось чужого і нав’язливого, і потребують нової й
незвичайної форми, щоб змогти бути викладеними. Не роману, і не поеми, тому що
вони не вигадка (або не повністю), і не об’єктивного дослідження, тому що
багато з моїх вчинків є своєрідностями, які не дозволяють відтворювання навіть
в лабораторіях мого розуму. Так представляє Мірча Кертереску роман
Соленоїд.
Мірча Кертереску: У цій книзі я мав про
читача більше турботи, ніж у всьому тому, що я написав; читач дуже важливий,
він займає центральне місце в цій книзі. Погляд читача існував завжди в моїй
голові, поки я писав Соленоїд. Як помітила Іоана Пирвулеску, це
побудована книга, це не книга вільних спогадів, розпливчастих галюцинацій, хоча
вона містить і їх. Звичайно, це онірична книга, тому що для мене немає ніякої
різниці між сном і реальністю, між сном і галюцінацією, між сном і божевіллям,
сном і поезією, між реальністю й поезією. Вірніше, ми всі живемо і в денний, і
в нічний час в цій благословенній реальності. Тому я б сказав, що однією з
найважливіших тем книги є реальність. Чим є реальність, що означає це поняття,
що таке реальність. Зазвичай, коли говоримо про реальність, ми гадаємо, що
говоримо про щось надзвичайно просте, але насправді реальність є однією з
найскладніших конструкцій нашого розуму. Реальність є в нашій свідомості,
згадаймо, що Бідний Діоніс Міхая Емінеску починається з роздумів
про реальність.
Книги Мірчі Кертереску були
нагороджені Румунською академією, Спілкою письменників з Румунії та Республіки
Молдова, Міністерством культури, ASPRO, Асоціацією письменників Бухареста,
Асоціацією видавців Румунії. Роман Ностальгія отримав у 2005 році
літературну премію ім. Джузеппе Ачербі, Кастель-Ґоффредо, Італія. Крім того, автор отримав Міжнародну
премію в галузі літератури Віленіца (2011), Міжнародну премію з
літератури Будинок культур світу, Берлін (2012), Міжнародну премію
в галузі літератури, Берлін (2012), Літературну премію Лоук, Швейцарія (2013),
Гран-прі Міжнародного фестивалю поезії у Новому Саді (2013), премію Буря в
склянці води, Іспанія (2014 року), премію Срібний Еускаді,
Сан-Себастьян (2014 року), премію книги за європейське розуміння міста Лейпциг,
2015; Австрійську Державну премію за європейську літературу, 2015. Останніми
роками Мірча Кертереску був і серед фаворитів на Нобелівську премію, на думку
літературних букмекерів.
