10 лютого виповнилося 625 років від першої писемної згадки про Сучаву

Сучава, одне з найстаріших і найбільш важливих міських поселень середньовічного Молдовського князівства, є першою офіційно зафіксованою столицею Молдови, центром якої була протягом двох століть.

Steliu Lambru, 11.02.2013, 02:00

Сучава є одним з найстаріших і найбільш важливих міських поселень середньовічного Молдовського князівства є, першою офіційно зафіксованою столицею Молдови, офіційним центром якої була протягом двох століть. Розташоване на крайній півночі сучасної Румунії, місто розвинулося на шляху розширення середньовічного Угорського королівства в напрямку на північ від Карпат.

Створення міста має безпосередній зв’язок з виникненням середньовічної держави Молдова. У середині XIV-го століття, румуни з Мараморощини, на чолі з місцевим лідером Драгошем, отримали наказ від угорського короля Людовика I-го захистити буферну територію Молдову від татарської загрози зі сходу.



Таким чином після консолідації Молдовського князівства упродовж останньої чверті XIV-го століття Сучава стала княжою резиденцією Петра I Мушата (1375-1391 рр.) і залишилася столицею князівства протягом двохсот років.

Є дві версії щодо походження назви міста. Одна із версій така. Літописець Семен Диякон, який написав в XVІІ столітті “Літопис Молдови до Арона Воде”, в якому він цитує Григорія Урекє, розповідав, що в Сучаві оселилися кожухарі з Угорщини. В угорській мові “кожух” означає szücs (вимовляється суч). Отож назва міста є результатом поєднання угорського слова суч та румунського суфіксу – ява, і означало ” кушнірська майстерня”. За іншою версією назва міста походить від поєднання назви дерева бузини [румунською “сок”] зі словянським суфіксом -ва, тобто бузиновий ліс.



Про середньовічну Сучаву в наші нагадують дві фортеці, навколо яких розвинулося місто. Перша фортеця, яку називають Шкея або Західна фортеця Сучави, знаходиться на північний захід від міста. Вона розташована на пагорбі заввишки 384 метрів, на висоті 80 метрів над рівнем моря і була складовою оборонних споруд, побудованих князем Петром І Мушатом в кінці XIV-го століття. У часи господаря Александра Доброго, на початку XV-го століття, фортеця була занедбана. В даний час руїни фортеці є важливим археологічним обєктом і представляють особливий інтерес для істориків і просто любителів історії. Так само вони були включені до Списку памяток історії повіту Сучава.

Друга фортеця — Тронна фортеця Сучави, розташована на схід від міста, на пагорбі заввишки 70 метрів. І ця фортеця була побудована в кінці XIV століття молдовським господарем Петром I Мушатом, але на відміну від першої була збережена і розбудована його наступниками. Ця кріпость була місцем коронації молдовських господарів. У XV столітті вона була істотно зміцнена молдовським господарем Штефаном Великим.

Проте в XVII столітті, а саме в 1675 році за наказом турків господар Думітрашку Кантакузино зруйнував фортецю. Турки боялися, що вона може бути використана проти них молдовськими господарями, які не хотіли підпорядковуватися Османській імперії або польською армією. Кажуть, що її заповнили гарматним порохом та підірвали, але стіни витримали. Потім покликали грецького фахівця, який констатував, що розчин, що з’єднував каміння і цеглини являв собою суміш вапна та піску, і велів наповнити фортецю дровами та підпалити їх. Фортеця згоріла, мури звалились і тому мало що залишилось від колишньої оборонної споруди.

Про неї забули до того часу, коли її побачив австрійський архітектор Карл Адам Ромшторфер та розповів імператору про давню фортецю Молдови. Теж він провів тут перші археологічні розкопки в період 1895 — 1904 роки.

Реставрація Сучавської фортеці почалася в другій половині ХХ сторіччя, коли її стіни були частково відбудовані, до рівня, що дозволяв уникнути подальшу руйнацію оборонної споруди. Біла демаркаційна лінія, яку можна побачити на стінах старої фортеці зараз відмежовує колишнб основу від відбудованих стін. І Тронна фортеця включена до Списку історичних памяток Сучавського повіту. В даний час Тронна фортеця знаходиться на реставрації.

Отже понад двісті років, у XV — XVI століттях, Сучава займала центральне місце в історії Молдовського князівства, будучи найбільш важливим торговим центром того часу. Піку своєї могутності місто досягло в часи великого господаря і полководця Штефана Великого (1457-1504 рр.), який укріпив та розширив фортецю, побудував Господарський двір та інші будівлі в місті, піклуючись і про економічний та культурний розвиток Сучави.

У 1775 році взамін на позицію нейтралітету під час військового конфлікту між Росією і Туреччиною (1768-1774 рр.), Австрія отримала частину молдовської території в тому числі й місто Сучаву. Протягом півтори століття ця територія входила до складу Австро-угорської імперії, отримавши назву Буковина. Сучава була другим за величиною і важливістю буковинським містом після Чернівців.

Зараз місто є центром Сучавського повіту і його населення становить приблизно 86 тисяч осіб. Слід відзначити, що в Сучаві народився Петро Могила, а професор Костянтин Мандичевський у 1884-1893 рр. працював вчителем у Сучавському ліцей де читав історію та німецьку мову. І теж у Сучаві певний час мешкала з родиною видатна буковинська письменниця Ольга Кобилянська.