100-річчя об’єднання Бессарабії з Румунією
27 березня 1918 року, Рада країни, законодавчий орган Молдовської Республіки або Бессарабії, що увійшла до складу Росії в 1812 році, проголосувала за об'єднання з Румунією.
Steliu Lambru, 02.04.2018, 05:03
27 березня 1918 року, Рада країни, законодавчий орган Молдовської Республіки або Бессарабії, що увійшла до складу Росії в 1812 році, проголосувала за об’єднання з Румунією. Таким чином, історична несправедливість, що сталася 106 років тому, була виправлена. В результаті катастрофічної ситуації, яку принесли три роки війни в Росії, яка абияк знаходилася в стані максимальної соціальної напруженості через невдалі реформи і недостатню модернізацію, послідовні революції 1917 року, з лютого-березня і жовтня-листопада, відновили надію про новий початок. На цьому фоні агітації у багатьох соціальних, політичних та економічних планах, політична карта Росії зазнала змін. Відродилися старі держави, такі як Польща, інші ствердили нову політичну ідентичність, в той час як інші території були об’єднані із сусідніми державами. Бессарабія увійшла до цієї останньої категорії, приєдналася до Румунії. Союз був особливо результатом праці еліти.
Історик Іоан Скурту розповість механізм формування еліт Бессарабії в період до 1917 року: Бесарабська політична еліта сформувалася особливо після 1900 р., зокрема після російської революції 1905 р., після чого послідувала певного роду поблажливість до населення імперії шляхом запровадження реформ, включно через доступ до культури, до освіти, очевидно, не румунською мовою. Виникла, також, можливість того, щоб молдовська молодь відправлялася на навчання на території Росії. Це створило еліту, яка відіграла дуже важливу роль у процесі розвитку національної свідомості румунів. Повернувшись до Бессарабії, інтелігенти почали видавати газети, книги, які розповсюджувалися підпільно. Бесарабський лідер Костянтин Стере, котрий за свою націоналістичну діяльність був висланий до Сибіру і який, після відбування покарання, прибув до Румунії, висунув ідею залучення молодих людей до Румунії до університету в Яссах, які б створили міцну румунську культуру.
Але великі політичні перетворення – це не просто робота інтелектуалів. Вони також є результатом зусиль організованих та дисциплінованих структур, таких як армія. Іоан Скурту: У 1917 році, коли спалахнула російська революція, існувала бесарабська інтелектуальна еліта. До неї приєдналися військовики. Це було під час війни, Росія вступила у війну в липні 1914 року, і, очевидно, що бесарабську молодь було включено до складу російської армії. У 1917 р спалахнула революція в Петрограді, був створений тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим, який прийняв два дуже важливих заходів для ситуації армії. Першою мірою було право солдатів більше не вітати своїх начальників. Для армії, яка в першу чергу означає ієрархію та дисципліну, ця міра була досить винятковою. Почався процес створення солдатських комітетів, які обирали своїх командирів і принижували генералів та полковників, що створило стан нестабільності в рядах армії. Інша міра полягала в тому, щоб військові в російській армії могли бути організовані за національними критеріями. І тоді почався рух в рамках російської армії, коли солдати різних національностей покидали свої підрозділи і створювали свої власні підрозділи на національних основах. Так поступили й молдовські військовослужбовці, які стали надзвичайно динамічним фактором, активним, в національному русі, бо тимчасовий соціал-демократичний уряд ствердив, що він визнає автономну організацію російських територій на основі національних критеріїв. Національний рух з’явився повсюди, у Фінляндії, Прибалтиці, Польщі та, зрозуміло, Бессарабії, тобто організування територій на основі національних та автономних критеріях.
27 березня, Рада країни, парламент Бессарабії, проголосував шляхом відкритого голосування на користь об’єднання з Румунією. З тих 135 присутніх депутатів, 86 проголосували на користь Об’єднання, три проголосували проти, 36 утрималися і 13 депутатів були відсутні. Було сказано, що в цього законному акті Румунія взяла участь шляхом підкупу голосування. Іоан Скурту прокоментував цю інтерпретацію: Це легенди, бо документи чітко демонструють тодішній настрій. На військовому з’їзді, в липні 1917 року, було прийнято рішення про створення парламенту під назвою Рада країни і відбулися вибори, основною метою яких було отримання автономії, і в перспективі, об’єднання з Румунією. Ці вибори були проведені за професіями, тобто вчителів, майстрів, священиків, студентів, солдатів. Коли відбулося засідання Ради країни, 21 листопада 1917 року, вже мета була відомою. Не йшлося про підкуп голосів, тим більше, що йшлося про досить складну структуру, не йшлося про кількох людей, яких можна було легко підкупити. Слід запримітити, що роботи Ради країни відбулися в позитивній атмосфері, в повазі, визнання висловлених поглядів. Так само, відносно велика кількість людей утрималися голосувати. Це не означало протистояння об’єднанню, хоча вони належали до національних меншин. Їхні представники заявили, що їх відправили взяти участь в Раді країни, щоб проголосувати за автономію, і що ще не відбулося ніяких консультацій на тему об’єднання.
27 березня 1918 р., об’єднання Бессарабії з Королівством Румунія мало стати першим моментом серії, яка закінчилася 1 грудня 1918 року. Тоді, коли разом з об’єднанням Трансільванії, відбудеться підписання акту про народження Великої Румунії.
