SOVROM-и
Хоча у травні 1945 року перебувала в таборі коаліції, яка розгромила фашистську Німеччину, Румунія вважалася переможеною країною і зобов'язана відшкодувати різними завдані СРСР збитки.
Steliu Lambru, 10.03.2014, 11:26
Хоча у травні 1945 року перебувала в таборі коаліції, яка розгромила фашистську Німеччину, Румунія вважалася переможеною країною, оскільки виступала на боці країн Осі до 23 серпня 1944 року.
В Угоді про перемиря наголошується на цьому статусі Румунії, який випливає саме із преамбули: “Уряд і Головне Командування Румунії, визнаючи факт поразки Румунії у війні проти Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки та інших Обєднаних Націй, приймають умови перемиря, предявлені Урядами згаданих трьох союзних держав, що діють в інтересах усіх Обєднаних Націй.”
Румунія була зобовязана протягом шести років відшкодувати різними товарами (нафтопродуктами, зерном, лісовими матеріалами, морськими та річковими суднами, різним машинним обладнанням та т.п.) завдані Радянському Союзу збитки. У разі невиконання зобовязань, відповідно до графіка, встановленого Союзною Контрольною Комісією, з Бухареста стягувалася пеня, в розмірі 5% від загальної кількості кожного виду товару за кожен місяць.
Сума репарацій склала 300 млн. американських доларів, за курсом стосовно золота зафіксованим на позначці $ 35 за унцію. Водночас ціна на румунські товари була встановлена на рівні 1938 року. До відповідних номінальних цін додалося 15% для елементів рухомого складу і 10% – для іншого товару. В дійсності на світовому ринку ціни на відповідні товари до 1945 року збільшилися в порівнянні з 1938 роком на 33%. 300 млн. доларів США в ті роки означало більше 55% ВВП Румунії, який у 1945 році становив 519 млн. доларів.
Максим Бергіану був головою майбутнього Державного планового комітету. У 2002 році, коли він дав інтервю Центру усної історії Румунського радіо, він поклав на Захід частину провини, за вчинення Радянським Союзом грабежу Румунії. Бергіану розповів, що багато румунських компаній з іноземним капіталом, як наприклад авіаційний завод “IAR”, увійшли в програму так званих Sovrom-ів, тобто спільних румуно-радянських підприємств, які охоплювали практично всю національну економіку, від транспортної та будівельної галузей до промисловості і видобутку корисних копалин. Найбільш прибутковими були Sovrom-и, які займалися видобутком природних ресурсів: деревини, вугілля, металів, урану і, звісно, газу та нафти.
Розповідає Максим Бергіану. “Коли Захід вирішив віддати нас в обійми Росії, радянська влада скористалася тим, що багато підприємств були з іноземним капіталом, а завод “IAR” працював на німців. Це був авіазавод “Meserschmitt”, який потім виробляв трактори. Пізніше були створені Sovrom-и, настала черга хімічної промисловості, яка в багатьох випадках була використана для зброї та виробництва тротилу і динаміту. Так виникли Sovrom Tractor, SovromChim, SovromGaz, SovromPetrol. Росіяни обрали найбільш прибуткові галузі, сировинні ресурси, здатні у перспективі отримати значні прибутки. Не кажучи вже про уран, який вони видобували просто жахливо.”
SovromPetrol, як решта подібних спільних румуно-радянських підприємств став великим тягарем для економіки Румунії, яка до початку 1950-их років стикалася з великими труднощами. Це усвідомлювали й тодішні румунські комуністичні лідери, які вирішили вжити заходів. Про це в 1994 році нашому радіо розповів Гьорге Апостол, людина з близького оточення лідера Народної Республіки Румунія Гьорге Гьоргіу-Дежа. “СРСР, за допомогою цих Sovrom-ів повністю контролював румунську економіку. Ми здійснювали інвестиції в промисловість, в сільське господарство, у всі галузі економіки, але вигоду від цього отримували вони. 7 листопада 1952 року, напередодні урочистого прийому у Посольстві СРСР, Деж викликав усіх нас до себе додому. Він отримав від радянського уряду пропозицію sovrom-ізувати й видобуток метану, бо нафта вже була sovrom-ізована. І Деж сказав: “Доста! Ми не повинні більше поступатися. Проблема Sovrom-ів повинна бути вирішена на взаємовигідній базі, але ми повинні діяти в напрямку їх ліквідації. Ми йдемо до радянського посольства, я прикинуся, що пю і скажу все це про Sovrom-и.”
Усі знають, що найважливіші рішення приймаються в неформальній обстановці. Цим спробували скористатися й румунські комуністи. Гьорге Апостол розповідає. “Після завершення прийому, зазвичай посол запрошував усіх нас в іншу кімнату, де був також накритий стіл з різними стравами і напоями, і де обговорювалися різні внутрішні проблеми і міжнародні питання. Нарешті Деж підійшов до радянського посла, біля якого стояв представник радянського уряду з питань Sovrom-ів. І раптом, лідер Компартії Румунії звернувся до представника радянського уряду: “Товаришу, скажіть будь-ласка, що означає вивезення капіталу”, на що той відповів: “А до чого таке запитання?”. Деж відповів: “Ми інвестуємо, а вигоду забираєте ви”. На цьому розмова завершилась.”
Sovrom-и були скасовані, однак, лише після смерті Сталіна. Перші з них, в тому числі SovromPetrol, припинили свою діяльність лише в 1956 році, тобто через 12 років роботи, а не 6, як передбачалося в Угоді про перемиря. А останні Sovrom-и зникли в 1959 році, після 14 років функціонування.
