Адвокат Істрате Міческу
Істрате Міческу був відомим юристом міжвоєнної Румунії, університетським професором та політиком.
Steliu Lambru, 17.10.2022, 08:22
Істрате Міческу був відомим юристом
міжвоєнної Румунії, університетським професором та політиком. Народився в 1881
році в місті Плоєшті, за 60 кілометрів на північ від Бухареста. Міческу походив
із дворянської родини з Арджеського повіту, документально підтвердженої з 16
століття. Він є випускником Паризького юридичного факультету та отримав ступінь
доктора юридичних наук у 1906 році. Він працював адвокатом у судах у повітах Арджеш
та Ілфов, паралельно був професором цивільного права та філософії права в
Бухарестському університеті. Своїми виступами на уроках він
справляв враження на покоління й покоління студентів, які часто його
обожнювали. Міческу також став відомим судовими процесами, на яких виступав.
У 2000 році Центр усної історії
Румунського радіо взяв інтерв’ю у політв’язня Аурела Обреджі. Він розповів про
славу Міческу, про яку йому розповів його співв’язень у 1950-х рр. Ця слава походить
зокрема від цинізму, однієї з характеристик адвокатів, як їх зазвичай сприймає
публіка: «Я сидів у в’язниці разом із
секретарем Міческу, Хорією Космовичем, надзвичайно розумною людиною, який
розповів нам, як Істрате Міческу зазнавав успіху на судових процесах. Він розповів нам про судовий
процес в Англії проти лорда, який убив свою дружину. Лорд цікавився відомими
адвокатами, і дізнався, що в Румунії є адвокат Істрате Міческу. Він найняв
його, і сказав Міческу, що він убив свою дружину, тому що він не міг її більше
терпіти. Він вдарив її чимось по голові, і вона померла. Міческу постає перед судом. Було багато людей,
присяжних… Мінческу почав: «Пане президенте, шановний суд, шановний суддя
тощо», – і зупинився. «Давай, сер, починай, – каже йому суддя». «Пане
президенте, шановний суд, пане суддя…» І Міческу знову зупиняється. «Давай, сер,
починай негайно», каже йому суддя. Мінческу знову промовив: «Пане президенте,
шановний суд, шановна аудинція…» і знову зупиняється. «Давай, сер, починай
негайно! – каже суддя, втрачаючи своє терпіння. «Ну, бачите, пане президенте, у
вас не вистачає терпіння чекати 10 хвилин, поки почнеться мій виступ, а цей бідолаха
терпів свою жінку 20 років!» І врешті-решт лорда виправдали.»
Завдяки професійній кар’єрі він став політиком.
Міческу займався ліберальною політикою і був обраний депутатом у 1920, 1927 і
1931 роках. Будучи шанувальником короля Карла II, він мав добрі стосунки з ним, починаючи з 1930
року. До кінця тих років він ще сильніше висловлював свої антисемітські та
расистські погляди і був у складі уряду фашистської орієнтації Гоги-Кузи з
грудня 1937 по лютий 1938, коли він був міністром закордонних справ. Він є «батьком»
Конституції 1938 року, конституції, яка посилила авторитарний режим короля Карла
II. Міческу стає членом Національної вищої ради Національного фронту відродження, єдиної партії після 1938 року, сенатором у новому парламенті та
міністром юстиції в уряді Георге Титиреску з листопада 1939 року по травень 1940
року. Серед його ганебних вчинків є: головування в 1937 році зборів
Бухарестської асоціації адвокатів, коли було вирішено виключення єврейських
адвокатів.
Але незабаром історія змінить долю
Міческу. Після 1945 року, з приходом радянців до Румунії, його засудили
як прибічника фашистського режиму. Його виключають з адвокатури, заарештовують
у 1948 році і засуджують до 20 років ув’язнення. 22 травня 1951 року він помер
у в’язниці Аюд, при його смерті був присутній Ніколає Енеску, студент
юридичного факультету та політичний в’язень: «Двері кімнати відчиняються, і
з’являється Йордаке, політичний офіцер, «страшний звір». Він пройшов повз наших
ліжка, і ми почули: «Що ви робите?» А ви знаєте, що це означало для нас? Звір
такий жахливий, що звертався до нас тільки чобітьми та кулаками, де б нас не
застав, без жодної причини, що вживав цю мову? І ми дивилися один на одного,
наївні, ми думали, що щось змінилося. І один із нас, лікар Уце, відповідає
Йордаке: «Що нам робити, пане командире? З нашими проблемами, з нашими
хворобами». – Хто з вас хворіший? – питає Йордаке. І тоді доктор Уце каже:
«Професор Міческу». Поведіть мене до нього! І ми повели його до
ліжка Істрате Міческу, який помирав. «Ну що з ним? Невже він не зміг врятуватися?»
– запитує Йордаке. Коли ми побачили стільки доброї волі, в умовах коли нам навіть
не давали аспірину, ми перезирнулися. Доктор Уце відповідає: «Так, пане
командире, якщо ви схвалюєте рецепт для нього». «Так, я схвалюю». І він вирвав
аркуш із зошита. «Пише!» – каже Йордаке лікареві. Він дав йому ручку, і лікар
почав писати. І лікар простягає йому рецепт. Наївно, ми подумали, що щось змінилося
в поведінці звіра. «Тоді гаразд!», – каже Йордаке. І він бере рецепт і кидає
його на груди Істрате Міческу і каже: «Я знаю, що тобі потрібно, бандите! Труну,
і ми її тобі дамо». Так помер Істрате Міческу.»
Істрате Міческу був відомий як
особа, яка своїми особистими якостями продемонструвала, що сумлінно виконує
свою професію. Але його особистість не відповідала професійним навичкам.
