Епічний твір “Ціганіада”
Єдиний епічний твір румунською мовою, Ціганіада (або Циганський табір), опублікований в остаточному виданні Жаком Бик, між 1800 і 1812 рр, відтворює ідеї Просвітництва Трансільванської школи, чиїм представником був Іон Будай-Деляну, автор цього твору.
Monica Chiorpec, 05.10.2015, 08:15
Єдиний епічний твір румунською мовою, Ціганіада (або Циганський табір), опублікований в остаточному виданні Жаком Бик, між 1800 і 1812 рр, відтворює ідеї Просвітництва Трансільванської школи, чиїм представником був Іон Будай-Деляну, автор цього твору.
Сатирична поема “Ціганіада є виразним свідченням політичної ситуації в румунському просторі досучасного періоду, з перспективи “просвітительської доби. Ось що каже літературознавець Паул Чернат про появу і значення Ціганіади Іона Будай-Деляну: Ціганіада це більше ніж проста іграшка, як сам автом назвав цей твір. Це політичний твір, це твір з помітним політичним підтекстом. Твір містить дебати про найкращий устрій циганів. Це майже кодований текст і розглядати його з кута ідей Просвітництва і навіть ідей Французької революції, які Будай-Деляну майстерно описує у віршах, було б більш ніж цікаво і повчально. Це один з найважливіших творів Трансільванської школи і я б сказав, що у плані літератури, є найбільш значущим. Але це більше ніж література. Це надзвичайно комплексний ідеологічний твір, дуже складний і це майже неймовірно як, у момент народження мови Деляну міг написати такий епічний твір, в якому були б обговорені найпередовіші ідеї часу, ідеї доби просвітництва, які Будай-Деляну дуже добре знав. Є езотеричні і масонські елементи там у творі. Це, в кожному разі, є твором з багатьма ящиками. Це свого роду маніфест Трансільванської школи. На жаль, цей маніфест не користувався тих відгуків, які він заслуговував би. Сприймання Ціганіади, як відомо, належить іншому культурному віку.
Погляди Іона Будай-Деляну про владні відносини в румунському просторі XV століття генерують твір із сильним антифеодальним наголосом. Через чотири століття від дії епічного твору Трансільванська школа виводила на перший план ідеї, поширювані французькою революцією, проти аристократичних і релігійних привілеїв. Його твір став дійсно зрозумілим тільки в середині XIX століття. Паул Чернат: Соціальна атмосфера є менш помітною, однак ідеологічний ландшафт є сильно присутнім. Так як і лінгвістичний, наважуся я сказати. Щоб дістатися до соціального ландшафту, читач повинен пройти через деякі алегоричні шари. Цей епос, героїко-комічний, вводить нас у часи Влада Цепеша. Але поза цим шаром і утопічне вимірювання, поза посиланнями до Рабле і все решти, йдеться про суспільство кінця XVIII і початку XIX століття. Звичайно, Іон Будай-Деляну був людиною свого часу, який хотів написати твір із негайними політичними наслідками. Те, що це не сталося, це інше питання. Але це картина світу на рубежі століть.
Сама назва твору Іона Будай-Деляну веде думкою до древніх епосів. З лінгвістичних причин, автор Ціганіади вирішив, на початку XIX століття, використати сатиру, всіяну культурними посиланями на античність: З перших піснеспівів автор робить посилання на героїко-епічні твори Гомера -Омер або Омір, як називає їх автор у Ціганіаді – Батрахоміомахія або Війна жаб з мишами. Це варіант для героїчного епосу тоді коли не вистачає слів у певній мові, щоб цитувати Будай-Деляну. Тодішня румунська мова не була готова, не була в змозі поглинути мовні вимоги трагедії такого епосу, у високому регістрі. Тоді, автору залишився варіант народного епосу, комічного. Епос, як ви знаєте, має два можливих регістрів: серйозний і комічний. Будай-Деляну вирішив обрати останній варіант. Але попри комічний відтінок твору, у ньому є й дуже серйозні речі і ціла ідеологічна суперечка, про найкращу форму правління. Перш за все, це роздуми про те, як влада корумпує і руйнує суспільство, як ніби це сталося із тією циганською громадою XV століття. Так само, рішення автора написати саме твір про циганів має глибокі, езотеричні коріння, що походять з древнього Єгипту. Як відомо, циганів ще називали єгиптянами, так що автор робить всілякі посилання на піраміди, на думки Гермеса Трисмегіста (алхіміка стародавнього міста Олександрія). Речі дуже складні, і оскільки описанням життя циганської громади Будай-Деляну, як сам до речі сказав, зробив натяк, і “на інших, він мав на увазі, насправді, і румунів. Це свого роду метафора, що розповідає про більш широку категорію людей.
“Ціганіада Іона Будай-Деляну є, так би мовити, засобом висловлюватися, в алегоричному ключі, про дуже важливі речі для румунського суспільства початку XIX століття. Тонкощі, за допомогою яких один з найвидатніших представників Трансільванської школи використовує у його творі, є насправді елементами, що будують шедевр з ідеологічною основою.
