Медицина в старорумунських книгах
Історики вважають, що старовинні книги друкувалися на румунських землях у період з 1508 по 1830 рік. Як і сьогодні, ілюстрації мали тоді більший вплив на читачів і завжди супроводжували друковані видання.
Стеліу Ламбру і Христина Манта, 06.04.2026, 06:25
Історики вважають, що старовинні книги друкувалися на румунських землях у період з 1508 по 1830 рік. Як і сьогодні, ілюстрації мали тоді більший вплив на читачів і завжди супроводжували друковані видання.
Анка Татай із Центральної університетської бібліотеки в Клужі вже понад два десятиліття досліджує історію румунської книги і звернула свою увагу на ілюстрації в медичних книгах, які вона розділила на чотири категорії. Перша категорія включає зображення хвороб та зображення тіла, ураженого недугою. Друга категорія — це зображення, що стосуються лікування або ліків. У них ми бачимо, що зцілення має божественне/літургійне, природне, а згодом і наукове походження. Третій тип зображень включає видатних діячів медицини, і це портрети авторитетів, які легітимізують зцілення: Ісус Христос, святі чудотворці та відомі лікарі від античності до XIX століття. Четвертий тип зображень — це зображення цілющих рослин. Також є зображення на біблійну тему зцілення сліпого та паралітика. Анка Татай виявила зображення літургійних обрядів зцілення, таких як помазання олією, та магічних обрядів, таких як метопоскопія, а також, ближче до наших часів, зображення людського тіла та внутрішніх органів.
Під час презентації книги про стародавню румунську медицину Анка Татай розпочала з найдавніших часів: «Перші зображення, пов’язані з темою хвороби, з’являються у релігійних текстах, які переважають. Я маю на увазі зцілення паралітика з Віфсаїди та зцілення сліпого від народження. Найдавніші зображення цих двох тем знаходяться у Слов’янській Тріоді П’ятидесятниці, надрукованій дияконом Корезі в Тирговіште в 1558 році. Ці гравюри відрізняються від тих, що з’являться після 1700 року. У будь-якому разі, у період між 1558 роком, коли з’являються ці гравюри, та 1700 роком існує прогалина: більше не з’являється жодної гравюри з цією темою. У Новому Завіті описано зцілення двох паралітиків: одного з Віфсаїди та одного з Капернаума. Перший був зцілений Ісусом завдяки своїй вірі, а той, що з Капернаума, — тому, що четверо чоловіків, які несли його на ношах, мали віру в Христа. Що стосується сліпих, то Новий Завіт описує три зцілення: сліпого від народження, сліпого з Віфсаїди та сліпого з Єрихону. Усі ці п’ять зображень широко поширені в європейській та румунській іконографії, і найчастіше ці зображення є канонічними».
Однак у XVIII столітті ці зображення знову з’являються. Анка Татай: «У XVII столітті ми не маємо жодного зображення. Але, починаючи з 1700 року, ми зустрінемо кілька ілюстрацій, що зображують зцілення паралітика у Віфсаїді та зцілення сліпого від народження. Перше зображення такого роду датується 1701 роком і міститься у Бузеуській Тріоді. У «Зціленні кульгавого», відомому також під назвою «Зцілення паралітика» або «Зцілення каліки», ми бачимо Ісуса, який у супроводі апостолів, підходить до ліжка хворого та запитує його: «Чи хочеш одужати?» На що він відповідає: «Господи, у мене немає людини, яка б кинула мене в купальню, коли вода заворушиться». Цей діалог зображено на малюнку за допомогою написів, які ніби виходять з вуст обох персонажів. Тоді Господь каже йому: «Встань, візьми своє ліжко й ходи!» За спиною кульгавого стоять інші персонажі — фарисеї та книжники, яких можна впізнати за вбранням, тюрбанами та прикрашеними митрами, а також натовп хворих, серед яких один має дерев’яну ногу та палицю під пахвою, на яку спирається. Ці зображення згодом стануть зразком, а всі інші, що зображують ці теми, будуть більшою чи меншою мірою натхненні гравюрами з Бузеу. Вони, у свою чергу, натхненні гравюрами з Києва з «Тріоди Цвітної» (П’ятидесятниці) 1631 року, відтвореними у «Казанії» Петра Могили».
Румунський простір пізно переходить до світського устрою, що також простежується в еволюції друкарства. Анка Татай: «Мірча Томеску, видатний історик книги, зазначає наступне: релігійна література все ще переважає. З 384 книг, надрукованих у період 1717–1780 років, 324, тобто 84 %, є релігійними, і лише 60, тобто 15 %, — світськими творами. Кількість світських книг у цей період зростає дуже незначно. Перевага релігійних книг пояснюється тим, що Церква зберігала монополію на друкарство. Друкарні діяли при митрополитах, єпископах та монастирях, і для того, щоб книга побачила світ, вона мала отримати благословення єпископа або митрополита. Однак у 1784 році, внаслідок появи світських друкарень та практики видання деяких праць за рахунок приватних осіб, окрім церковної цензури було запроваджено й князівську. Обмежувальні заходи, пов’язані із застосуванням подвійної цензури — церковної та князівської — таким чином гальмують розвиток друкарства у Волощині. Схожа ситуація спостерігається й у Молдові. Не маючи можливості друкувати свої оригінальні твори чи переклади в країні, автори змушені звертатися до світських друкарень у Сібіу, Відні, а згодом — у Буді».
Стара румунська медична книга є частиною низки історій. Вони показують еволюцію представлення знань про людину, хвороби та зцілення на румунському просторі.
