Операція «Villages Roumains»
Комуністичний режим Ніколає Чаушеску мав намір глибоко трансформувати Румунію з точки зору урбанізму, проєкт, лицемірно названий «систематизація міст та сіл».
Steliu Lambru, 03.07.2023, 08:45
Комуністичний режим Ніколає Чаушеску
мав намір глибоко трансформувати Румунію з точки зору урбанізму, проєкт,
лицемірно названий «систематизація міст та сіл». Це означало знесення важливих
кварталів міст Румунії та столиці Бухарест, причому переважна більшість цих
знесень були непотрібними. Поширена на селах систематизація Чаушеску була так
само марною: його амбіція полягала в тому, щоб знищити приблизно 7-8.000 сіл із
понад 13.000 наявних, офіційною причиною будучи необхідність збільшити площі орних земель для сільського господарства. Те, що в теорії звучало добре, тобто
збалансований розвиток всієї території, однак на практиці виявилось катастрофою.
Комуністичний режим уже довів свою нездатність керувати гіперцентралізованою
економікою, яка приносила величезні збитки. Більше того, він не мав можливості
завершити такий сміливий проєкт і змусити його працювати.
Якщо румуни в країні не відреагували
на систематизацію через репресивний апарат, то румуни в
діаспорі не дозволили справам розгортатися за бажанням Чаушеску.
Систематизація стала останньою краплею, яка переповнила чашу гіркоти. Таким
чином, в останні тижні 1988 року в Бельгії була створена
асоціація «Operation Villages Roumains»
(Операція румунських сіл), яка мала на меті врятувати понад 13.000
румунських сіл від знищення. За дуже короткий час філії асоціації з’явилися у
Франції, Нідерландах, Швейцарії, Швеції, Великобританії,
Італії, Іспанії, Норвегії, Данії. Була величезна європейська
солідарність щодо захисту традицій і прав людини. Найактивнішими
румунськими діячами «Villages Roumains» були адвокат і політичний в’язень Діну
Замфіреску, журналістка, перекладачка та правозахисниця Аріадна Комбес, дочка
громадської активістки Дойни Корня, яка виступала проти комуністичної диктатури, а також історик Міхня Беріндей. Але їх постійно підтримувала дуже
активна група бельгійських і французьких журналістів, фотографів, юристів,
архітекторів, графічних дизайнерів, які заклали основи операції «Villages
Roumains», скорочено OVR.
Редактори Центру усної
історії румунського радіомовлення взяли інтерв’ю у Діну Замфіреску в 2003
році, який став біженцем у
Франції в 1975 році. Він був членом Національ-ліберальної
партії та журналістом румунської редакції ББС. Серед обговорених
тем була його участь в операції «Villages
Roumains»: «Ми два роки брали участь у «Операції румунських сіл». Ми, група вільних румунів, працювали разом, писали петиції, листи, тому що
іншого не могли робити. Ми, троє румунів, Міхня
Беріндей, Аріадна Комбес та я, обійшли Францію та Європу упродовж
двох років з цією темою. Ми відвідали також Угорщину, де брали
участь, саме 1989 року, в червні, у перепохованні Імре Нагі та його
друзів, які були убиті комуністами. У Франції були міста, де ми
виступали з приблизно шести конференціями на день, тобто на всіляких форумах:
у школах, публічно, всюди. Ми їхали з Франції до Англії, Бельгії, Італії. І цю
акцію ми поширювали повсюди. Аріадна, пам’ятаю, що вона була також в Норвегії, а я був й в Данії.
Нас повсюди запрошували. Був центр в Парижі,
створений навколо французької організації Médecins du Monde, центру підтриманого кількома
представниками французького соціалістичного уряду того часу. Вони підтримали нас, за допомогою цієї підтримки ми могли подорожувати та представляти також Лігу
захисту прав людини в Румунії.»
Діну Замфіреску був
членом руху, що заперечував до останніх моментів комуністичного режиму, в грудні
1989 року, знищення румунського села. Після падіння комуністичного режиму,
в перші дні свободи, він приїхав до Румунії з допомогою: «У
країні, в рамках цієї акції «Village Roumain», ми негайно зайнялися заходами
допомоги румунам. Вилетіли з першою партією допомоги Аріадна Комбес
та Міхня Беріндей на французькому військовому літаку, який приземлився в Болгарії 26 чи 27
грудня. Я також приїхав 28 чи 29 грудня з першим літаком Air France, який міг
приземлитися в Отопені, тому що аєропорт був закритий. Зі мною прибула французька журналістка,
яка також була членом Ліги захисту прав у Румунії. Вона була спеціалістом з
румунських питань. Я приїхав до Румунії, мій батько жив на селі, я йому потелефонував та сповістив, щоб у нього не стався інфаркт, якщо я відразу з’являюся вдома. Й я
пішов із цією французькою журналісткою прямо до нього. Я нічого не знав, я прибув
до Румунії після стількох років. У мене був французький паспорт, тому що маю
подвійне громадянство. Цей паспорт відкрив мені всі кордони. Світ радів, була румунсько-французька дружба тощо.»
Операція «Villages Roumains» була
прикладом європейської солідарності, яка виступала проти жорстокого політичного
режиму у всіх сферах. Румунські села в останні роки комуністичної тиранії
захищала з покликанням і наполегливістю жменька людей, які решті-врешт перемогли.
