Патріотична підробка
У ХІХ столітті румунська інтелігенція та взагалі суспільство намагалися створювати національну державу. Для досягнення цієї мети, історики і філологи звертаються не тільки до наукових аргументів, але й до підробок.
Steliu Lambru, 12.08.2019, 12:24
У ХІХ столітті румунська інтелігенція та взагалі суспільство намагалися
створювати національну
державу. Для досягнення цієї мети, історики і філологи звертаються не
тільки до наукових аргументів, але й до підробок. Патріотичні підробки
мобілізували енергії, які згодом мали позитиві наслідки у напрямку до національної емансипації.
У середині ХІХ століття, після закінчення
Кримської війни 1853-1856 рр., вирішувалася доля румунських князівств, Молдови і Волощини. Національний рух, що виник в останнє десятиліття XVIII
століття, вимагав об’єднання двох князівств в одну державу і вихід з-під османського впливу. Це могло
відбутися лише завдяки переконання великих західних держав, а румунська інтелігенція використала всі засоби для досягнення цієї
політичної мети.
Одним із засобів було підроблення документів доби Середньовіччя, щоб довести кращу ситуацію в періоді що
передував наступу Османської імперії до Європи і завоювання ними румунських земель. Найвідомішою
патріотичною підробкою був«Літопис Гуру», що мав бути офіційною хронікою Молдови ХІІІ століття, яка свідчила про латинське походження румунів.
Той, хто написав цей літопис, Гуру, був ніби-то літописцем принца Драгоша, засновника Молдови.
Мірча Ангелеску,
професор Філологічного
факультету
Бухарестського університету, написав книгу під назвою Містифікації, в якій розглядає підробки, апокрифи, байки та інші містифікації
румунської
літератури. Один розділ присвячений «Літопису Гуру», якого вважає типовим проявом історичного періоду:
«Є особливі умови, які створюють цю атмосферу, в якій з’являються патріотичні
підробки. Підставою для цього є історичний період. Створюється критична маса і
з’являється ідея, і хтось втілює її в життя. Йшлося про спроби зберегти
незалежність, про бої, про те що румуни повинні жити в оточені ворогів, і про
те що було дуже важко зберегти хоча б деяку автономію. Йдеться про історичний
момент, який вимагає і підтримує появу цієї підробки та її поширення. Відомою
підробкою, що передувала підробці ХІХ століття, є підробка мальтійського ченця.
Він стверджував у ХУІІІ столітті, що арабські анодні релігійні рукописи були літописами,
що містили свідчення про певні земельні володіння на Мальті. Наполеон втрутився
і врятував життя ченця, який називався Джузеппе Велла. Це змінило економічний
порядок в країні, з наслідками».
Патріотична підробка
мобілізувала енергію, критичні ставлення були припинені. Ці міркування були більш важливими, ніж
академічні дебати, і румунська інтелігенція запозичила практику часу. Мірча
Ангелеску: «У період Революції 1848 року, яка вимагала
в проголошенні Іона Геліаде Редулеску повернення до стану речей до
османської присутності, було сказано:«Ми не хочемо революції, а реституції», а саме
повернення до старих законів. Проголошення це, ймовірно, підпалило
уявлення одного з
членів родини Сіон. Ніколи не було доведено саме хто був справжнім автором підробки «Літопису
Гуру», який вважав давність свідоцтвом давності
власної родини,
оскільки вони хотіли зареєструвати своїх синів у дворянській школі в Росії, в Петербурзі. У період після Кримської
війни, коли майбуття Князівств залежало від того, що вирішував Паризький мирний
конгрес, з’явилася
ця підробка,
яка навіть була
опублікована. Як з’явилася підробка? Одним з бенефіціарів, але наївним і який не був втягнутий у цю
підробку, був
нащадок боярської
сім’ї Болдур-Лацеску, який зізнався, цитую «потрапив у мої руки цей документ». Ніхто не запитав його, як дістався
йому він? Хтось
його дав йому, чи знайшов він його в архіві? Сьогодні, оскільки ми маємо
легалістичний погляд на історію, це запитання щодо власника було б першим
на наших устах.»
Як будь-яка підробка, «Літопис Гуру» був викритий, однак пізніше, після того, як
румунські політичні претензії були виконані. Мірча Ангелеску: «Першою ознакою, якою
користувалися сучасники
цієї розмови, що завершилася в кінці ХІХ століття, була мова. Вони співставили найдавніший документ з деякою
послідовністю румунською мовою кінця ХУІ століття, із текстом «Літопису Гуру». Текст літопису був
абсурдним, він містив латинські слова, оскільки припускалося що тому що документ
мав бути давнім, він повинен був містити латинські слова. Текст також
містив похідні слова з латинської етимології, найімовірніше взяті від Димитрія Кантеміра. Таким чином, першою
прикметою була мова. Другою ознакою було знання про давні доби. Цей літопис мав цілу низку ознак: певну дату
написання,
підпис автора, ніби
це був нотаріальний акт. У ХІУ-ХУ століттях ніхто не думав про
це.»
Патріотична підробка не була обманом, а засобом досягнення
політичних цілей. Махіавелізм для суспільного блага – це мистецтво, а не
моральне судження.
