Місто Сігету-Мармацієй
Перша документальна згадка про місто датується 1326 роком. Воно було столицею історичного Марамурешу протягом понад шести століть. Сігету-Мармацієй має історичні пам'ятки, гідні інтересу – музеї, місця, де відчутна історія, та чудові краєвиди – все це відкрите запрошення для туристів.
Христина Манта, 16.11.2025, 06:42
Сьогодні запрошую вас на північ країни, до міста Сігету Мармацієй, про якого жартома кажуть, що це місце де «карта вішається на цвях». Тому у 2017 році на єдиній пішохідній алеї в цьому місті встановлено новий пам’ятник. Він являє собою величезний цвях, вбитий у табличку з написом: «Ласкаво просимо до Сігету-Мармацієй. Кажуть, що тут карта вішається на цвях, тож ось він, цей цвях!». Представники влади стверджують, однак, що це меморіальний пам’ятник, який був побудований на згадку про жертв комуністичного режиму в Румунії і символізує страждання і репресії під цим режимом.
Місто Сігету-Мармацієй вважається культурним та економічним центром історичного Марамурешу. До 1919 року воно було резиденцією комітату Марамуреш, а в міжвоєнний період — резиденцією повіту Марамуреш. Місто має трикутну форму, а його назва походить від угорського слова «sziget», яке вимовляється так само, як і румунською мовою, і означає «острів», що пов’язано з тим, що воно оточене річками Іза, Тиса і Ронішоара. Хоча це невелике місто, воно має особливий шарм, багату культуру, історичні будівлі та музеї. Оскільки воно розташоване на кордоні з Україною, на вулицях міста можна почути щонайменше три мови: румунську, українську та угорську. В історичному центрі знаходиться один з найбільш відвідуваних музеїв північного заходу Румунії, Меморіал жертв комунізму та опору, номінований Радою Європи серед трьох найкращих місць для збереження європейської пам’яті, поряд з Меморіалом в Аушвіці та Меморіалом миру в Нормандії. Поруч можна бачити пам’ятник Голокосту, пам’ятник мила, єврейське кладовище, Синагогу та Меморіальний будинок Елі Візеля – музеї, які нагадують про численну єврейську громаду, що мешкала тут кілька десятиліть тому. Ще одна пам’ятка, яку не варто пропустити, — Музей села. Прогулянка цим музеєм створить враження повернення в минуле, на вулички давніх марамуреських сіл.
Дикастерський палац – найбільший світський архітектурний комплекс у місті Сігету-Мармацієй, в якому зараз розташована міська рада. Він був збудований у 1896-1897 роках для розміщення Королівського трибуналу комітатенів, першої двоповерхової будівлі в місті. Міська рада перенесла свою штаб-квартиру до цієї будівлі лише у 1948 році. Архітектурний стиль будівлі з трьома поверхами та внутрішнім двором є еклектичним, представляючи як елементи епохи Відродження, так і класицизму. Меморіальний будинок доктора Іоана Міхалі де Апша був заснований у 1984 році і знаходиться саме в будинку, де жив цей історик, член-кореспондент Румунської академії та доктор юридичних наук (1869). На першому поверсі знаходиться художня галерея та кілька складів кераміки, на другому поверсі, в одній з кімнат, відтворено зал «Товариства читачів Драгошана». У п’яти кімнатах представлені свідчення епохи в незмінному вигляді, з життя та діяльності історика та його родини. В інших кімнатах (три великі зали) розташована виставка з історії культури, присвячена, зокрема, Асоціації культури румунського народу в Марамуреші.
Найбільш знаковою пам’яткою міста є Меморіал жертв комунізму та опору, відкритий у колишній в’язниці Сігет, страшній в’язниці, яку комуністичний режим використовував для знищення еліт Румунії. З 1994 року будівля була перетворена на музей, відомий також під назвою Меморіал болю в Сігеті. Меморіал був започаткований і реалізований Фондом Громадянської академії (засновник і президент Ана Бландіана). Окрім широкого відображення страждань, яких зазнали румуни за часів комунізму, через експонати, що відтворюють нелюдські умови життя у в’язниці, відвідувачі можуть дізнатися історії антикомуністичного опору священиків усіх конфесій, інтелектуалів, а також простих людей, яких депортували до Берегану. Колишня в’язниця має три рівні, на кожному з яких розташовано кілька музейних залів, облаштованих у колишніх камерах. Деякі з них були збережені в первозданному вигляді для автентичності. Мова йде про камери, де померли провідні політики, такі як Юліу Маніу та Г. І. Бретяну. У дворі музею відвідувачів зустрічає група скульптур, створена скульптором Аурелом Владом, яка в шокуючій манері ілюструє страждання тих, хто потрапив сюди.
Цвинтар бідняків — це архітектурний комплекс, присвячений пам’яті політичних в’язнів, які загинули або були страчені в тюрмах, таборах і депортаціях комуністичного режиму. Облаштування цього кладовища розпочалося після 1997 року, коли Меморіал жертв комунізму та опору був оголошений – законом № 95 – «комплексом національного значення», водночас кладовище вважається частиною Меморіалу, оскільки в 50-х роках тут були поховані в анонімних ямах тіла кількох десятків політичних в’язнів, які загинули у в’язниці в Сігеті. Тут встановлено карту Румунії, зроблену з ялин, а на місці міста Сігет на карті встановлено вівтар-кенотаф.
Розслаблюючим, але водночас пізнавальним місцем є Музей марамуреського села. Музей розташований просто неба та відтворює образ історичного Марамуреша. Він був відкритий у 1981 році. Франциск Ністор разом з Міхаєм Данкушем були тими, хто розпочав роботу з ідентифікації та придбання найрепрезентативніших пам’яток народної архітектури та селянських технічних споруд. Тут знаходяться відреставровані та збережені 34 пам’ятки народної архітектури під відкритим небом, більшість з яких датовані XVI, XVII, XVIII та XIX століть. Всі будинки були привезені з підрайонів історичного Марамуреша. Біля входу в кожен будинок є табличка з QR-кодом. Туристи можуть відсканувати цей код і прослухати історію кожного будинку. Інтер’єри оформлені у стилі 17-18 століть. При вході, праворуч, знаходиться піч, потім ліжко, з іншого боку розміщені скрині, лавки, ящики, що обрамляють стіл, а на стінах – чергуються розписані ікони і послідовність керамічних тарілок, а над ними, звичайно, прикрашені рушники. До речі, всі вулички села ведуть до пагорба, де, як і в будь-якому селі, розташована церква. А церква є другою за віком у музеї, вона датується 1621 роком.
