Захід «Лущінки» у Вишівскій долині

У селі Вишівська Долина Марамороського повіту 28 вересня відбувся захід «Лущінки».

Христина Штірбець, 10.10.2024, 14:36

У селі Вишівська Долина Марамороського повіту 28 вересня Марамороська Філія Союзу українців Румунії разом з місцевою сурівською організацією провели захід «Лущінки». Захід, відомий як «Чищення кукурудзи», є давнім сільськогосподарським ритуалом підготовки кукурудзи до зими, який практикували українці Мараморощини.

Головною метою заходу було відновлення давнього звичаю лущінки, ознайомлення молодого покоління з цим ритуалом, який є доброю нагодою для згуртування людей, для показу того, що працювати разом є приємніше, а також для збереження народних українських пісень, оскільки відомо, що під час чищення кукурудзи, присутні співають, жартують та оповідають різні життєві історії або події, що відбулися в селі протягом часу.

Директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту Марія Папарига говорить про захід, організований у її селі та про цей дуже цікавий звичай – лущінки, якого вона практикувала у своєму дитинстві: «Доброго дня всіх слухачам! Зараз я коротенько вам розкажу про одну із дуже цікавих подій, яка відбулася в нашому селі Вишівська долина на кінці вересня. Цю подію ми назвали «Лущінки», тому що цей ритуал називався так й в минулому і означало обчищувати кукурудзу, визбирану з поля від листя, яке обґортує її. Мета такою події була об’єднати людей, пригадати як це відбувалося ще тоді коли кожне господарство ставило акцент на вирощування кукурудзи, коли не було звідки купувати стільки кукурудзи, а люди користувалися лише тим, що  самі вирощували. Також інша мета була показати й молоді та дітям як люди приємно робили в купі в минулі часи і як їм було легше, тому що і скоріше закінчували роботу, а ще заспівали, зажартували і не помічали труднощі роботи. Що таке «Лущінки»? Після того як позбирали кукурудзу з поля, привозували у міхах до господарства, потрібно було обчистити її від шмителени, як кажуть у нас, тобото від листя кукурудзи. Сьогодні, тому що люди не так багато садять кукурудзу, вони обчищують її відразу в полі, але минулими роками не вистачало для цього часу і люди скоро визбирювали її з поля, а потім увечері лущили її разом з усією сім’єю, сусідами та людьми з села. Наставала осінь, вечори вже були більш довгі й було часу ввечері здійснити цю роботу. Це був дуже веселий момент. Люди бачили в селі газдів, які збирали кукурудзу з поля і вже приготувалися йти у ввечері на лущінки. Тут багато дечого обговорювали, розказували різні смішні трафунки, а також співали, за те обов’язково було, щоб був присутній і музикант, а саме скрипач. Всіх людей, які так старанно працювали на цих лущінках, газди пригощували різними стравами а також напоями. На «Лущінки», які відбулися у нашому селі взяли участь зокрема члени місцевої організації Союзу українців Румунії з нашого села. Молоді жінки відповіли позитивно на таку пропозицію і відразу долучилися. Крім членів місцевої організації прийшли й мої сусіди та інші люди, які дізналися, що ми організуємо таку зустріч. Мене також дуже зрадувала присутність молоді та дітей, які й працювали і гралися в кінці заходу, в яких пам’яті, на мою думку, залишиться цей захід на завжди, як у мене залишилися ті лущінки з мого дитинства».

Директорка Марія Папарига разом зі своєю командою має намір продовжити такого роду звичаї та робити все можливе, щоб і молоде покоління дізнавалося про них: «У нашому селі є що зберігати. Захід «Лущінки» є однією мрією, яка здійснилася, але ще багато на що звертати увагу. Я пригадала катунські (рекрутські) пісні, які співалися давно, коли молоді парубки йшли у військо.  Ми знаємо, що сьогодні хлопці вже не йдуть у військо як минулими роками і такі пісні вже, на жаль,забуваються. Також бажаємо навивати кросна, щоб молоде покоління бачило як проходить ткання, щоб вони пізнавали цю роботу, з якою займалися жінки у минулі часи. У нашому селі є багато є багато музикантів, які грають на скрипці і маємо намір зробити зустріч з ними для того щоб краще пізнавати їх та їхній талант, а також щоб краще пізнавати навіть їхню особисту лінію мелодії, в якій вони виконують українські коломийки, тому що ми знаємо, що з давніх давен кожен музикант мав свою особливий спосіб виконання цих пісень. Ось, таке багате наше село Вишівська долина і ми всі стараємося зберігати своє рідне і сподіваємося і віремо в те, що ми зуміємо це зробити. Дякую всім за увагу. З наступними нагодами наших подій  запрошую слухачів долучитися до наших подій та завітати у наше село».