У Клужі відсвяткували 200 років від народження В. М. Білозерського
У цьому році виповнилось 200 років від народження В. М. Білозерського (1825-1899) – українського громадського та літературного діяча, журналіста, ученого та педагога 19 століття.
Христина Штірбець, 22.05.2025, 09:24
У цьому році виповнилось 200 років від народження В. М. Білозерського (1825-1899) – українського громадського та літературного діяча, журналіста, ученого та педагога 19 століття.
На думку фахівців історія цього періоду буде неповною без його прізвища, адже Василь Білозерський був одним із засновників та активним членом Кирило-Мефодіївського товариства, співавтором «Статуту Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», де висунуто ідею об’єднання слов’янських народів у федеративну державу на засадах християнства та освіти. При чому Україні там відводиться особлива провідна роль. Білозерський також є одним із засновників щомісячного журналу «Основа», який став центром українського життя в тодішній Росії. Значення діяльності цього активіста, а також його вплив на покоління української патріотично налаштованої інтелигенції, є безперечними. Цій важливій, але маловідомій широкому загалу, постаті було присвячено зустріч у Клуж-Напоці, яка відбулася 10 травня на філологічному факультеті Університету ім. Бабеш-Бояї, який є постійним партнером Клузької філії Союзу українців Румунії – ініціатора та організатора подібних заходів в місті для членів української громади і всіх небайдужих.
Подію «200 років від народження журналіста й громадського діяча Василя Михайловича Білозерського» було відкрито гімнами Румунії та України. Доцент, доктор філологічних наук та голова місцевої філії СУР Іоан Гербіл після короткої презентації заслуг Білозерського, надав слово студенту 3 курсу Іванові Папарига. У своїй роботі «Василь Михайлович Білозерський – життєпис» доповідач в першу чергу розповів про шляхетне походження багатодітної сім’ї Білозерських, про освіту і досягнення усіх дітей сім’ї. «Всі діти Білозерських стали видатними діячами української культури. … Та найбільш успішний з усіх Білозерських був Василь», – виділив хлопець. Василь Михайлович ще зі студентських часів «захоплюється славістикою, переймається ідеями слов’янського братерства і спільної майбутності всіх слов’янських народів». З часом ці захоплення і переконання, а також бажання діяти, приводять молоду людину до Кирило-Мефодієвського товариства, а від так і до арешту та заслання за ключову участь у цій організації. По поверненні із заслання, Василь Білозерський продовжив організовувати діяльності українців на території Росії, займався видавництвом, писав статті та спогади тощо. «Василь Білозерський щиро вболівав за долю України, намагався служити її кращій майбутності, збереженню мови та культури», – зазначив студент на завершення.
«Василь Михайлович Білозерський – один із засновників Кирило-Мефодіївського братства» була тема доповіді доктора-лектора Міхаєли Гербіл, в якій авторка дослідила шлях Білозерського до створення відомого товариства, а також його роль в організації та в її діяльності. Приятельські відносини ще в період навчання у Києві із П. Кулішем та Т. Шевченком сприяли розвитку «великого мрійника Білозерського». Бажання «перейти до більш практичних дій задля просвіти українського народу» призвело до його активної участі у діяльності Кирило-Мефодієвського товариства, яке Білозерський заснував разом із М. Гулаком та М. Костомаровим. Головні принципи цієї організації окреслені у Статуті братства, співавтором якого був і молодий Василь. Більш детально ці ж принципи роз’яснюються у його роботі «Записки». Головними членами організації стала група молодих інтелектуалів, які «згуртувалися довкола великого задуму – “видвинути рідну мову і націю з духовного занепаду, а українського кріпака з неволі духовної і соціальної”» – зауважила доповідачка. Цілі та діяльність братчиків тогочасне імперське керівництво каталогувало нелегальним та засудило. Тільки після 9 років заслання у Карелії, зразкової поведінки і в результаті довгих клопотань Василь Білозерський повертається до Петербурга та відновлює зв’язки із старими товаришами із Кирило-Мефодієвського товариства. Викладачка також звернула увагу на діяльність цих вже зрілих однодумців у цей період: вони продовжують втілювати в життя ідею просвітництва. Білозерському вдається отримати дозвіл, організувати, стати редактором та видавати протягом майже 2 років «українознавчий журнал “Основа”, на шпальтах якого друкували твори Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла Максимовича, Марка Вовчка, Олександра Кониського, Івана Карпенко-Карого, Івана Нечуй-Левицького та багатьох інших». Існування цього журналу особливо вагомим є через те, що в цей час на українських землях друку українською не існувало через імперську заборону. Пані М. Гербіл словами: «Його творчість наснажувала українців 19 століття на нові звершення задля відродження української самоповаги та любові до рідної мови», – наголосила на значенні діяльності цього українського патріота.
Більше уваги програмному документу Кирило-Мефодієвського товариства було приділено у роботі «Стату́т Слов’я́нського бра́тства св. Кири́ла і Мефо́дія», яку зачитала студентка 2-ого курсу відділу українська-російська мови Таня Фіріщак. «Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство – перша українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року», – таким визначенням розпочала дівчина свою роботу. Після детальнішої розповіді про членів цієї організації, вона підкреслила, що «програма братства …була викладена в «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров, …а співавторами – М. Гулак і В. Білозерський». Далі студентка детально пояснила кожен пункт із двох частин статуту, в яких викладено «основні політичні ідеї товариства.. та засади діяльності самої таємної організації». Було також зазначено: «В основу документів лягли ідеї українського національного відродження й українського панславізму, романтика загальнослов’янської єдності, автономізму та народовладдя».
Оригінальний текст вищезгаданого Статуту в перекладі на українську зачитала редактор щомісячного дитячого журналу «Дзвоник», що видається Союзом українців Румунії, Ольга Сенишин. Вона вказала і на недовгий період існування (14 місяців) товариства та невелику його чисельність (від 12 до 100 членів за різними підрахунками), а також на «дві головних течії …щодо того, яким чином треба досягти поставленої мети» (помірковано-ліберальна та радикальна). Доповідачка також повідомила про «діяльність братчиків, яка зводилася в більшості до обговорення суспільно-політичних питань, дискусій і пропагандистської діяльності.» Тим не менше, з точки зору фахівців, вплив і значення Кирило-Мефодієвського товариства є вагомим на перехід від культурницького до політичного етапу національного руху українців, на формування основних засад українського національного відродження, на внесок у розвиток української національної ідеї тощо.
«Видавнича діяльність Союзу українців Румунії дуже багата. Як ви вже знаєте, у нас виходять періодичні газети та журнали. Окрім цього СУР видає і велику кількість книжок: наукові збірки, публіцистика, художні твори та переклади», – такими словами пан Гербіл почав презентацію нової книги М. Г.Траїсти румунською «Герої ніколи не вмирають» (“Eroii nu mor niciodata”). Це збірка 155 оповідей про представників української культури – поети, письменники, художники, журналісти, юристи, медики тощо, – які загинули під час військових дій на території України. «Я вважаю цю ініціативу пана Траїсти дуже доречною. Бо як у Румунії так і в інших країнах світу, мають знати про те, що відбувається в Україні. Вічна память героям», – підсумував голова Клузької філії СУР.
Вже багаторічною є інша ініціатива Союзу українців Румунії – запрошувати на свої події всіх бажаючих, а особливо новоприбулих громадян з України, які були змушені покинути свої домівки через розпочату росією війну. У Клужі існує декілька десятків таких людей, що опинилися у чужому середовищі за кордоном й у пошуках рідного слова та однодумців стали нашими частими гостями чи навіть активними учасниками заходів. Вони не одноразово висловлювали свої почуття, свою вдячність за зусилля організаторів та підкреслювали те величезне значення, яке для них має можливість бути частиною нашої спільноти. Саме про це заговорила Наталія Логвин, біженка із Києва, на завершення: «Дякуємо за те, що збираєте нас у цьому просвітницькому колі. За те, що знайомите з відомими, а також маловідомими та талановитими нашими земляками. Ми відкриваємо для нас багато чого нового. Нам дуже приємно бути тут, відчувати ваше тепло. А головне – приємно відчувати, що ти не покинутий у цьому світі. Вдячні вам за все.»
(Авторка: Ольга Сенишин)
