Ліцей імені Арона Пумнула в Чернівцях
У столиці Буковини, Чернівцях, формувалися румунські еліти в національному дусі, а ліцей імені Арона Пумнула був наконечником списа.
Стеліу Ламбру і Христина Штірбець, 13.04.2026, 07:57
Школа є та, яка найбільше сформувала сучасну людину, починаючи з XVIII століття, коли освіта стала переконанням, що завдяки їй можна емансипувати людську істоту. Освіта на всіх рівнях сприяла поширенню знань і виховувала громадян у дусі ідей того часу. І румуни приєдналися до духу часу через школу.
Однією з провінцій, що об’єдналися з Королівством Румунії у 1918 році та утворили Велику Румунію, була Буковина, 28 листопада. У столиці Буковини, Чернівцях, формувалися румунські еліти в національному дусі, а ліцей імені Арона Пумнула був наконечником списа. Тут навчалися протягом років чимало поколінь румунів, серед яких був і соціолог та демограф Владімір Требіч. У 1997 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення Требіч, який народився в селі за три кілометри на схід від Чернівців, на березі річки Прут, згадав про свої ліцейські роки в ліцеї імені Арона Пумнула: «Бажанням батьків, благородним бажанням, було, щоб усі діти отримали освіту вищого рівня, ніж початкова школа. Завдяки цьому всі діти закінчили ліцей, а двоє з них, а саме я та мій старший брат, навчалися в ліцеї імені Арона Пумнула, про який я навіть написав монографію. Ліцей був заснований у 1808 році, він став відомим, зокрема, серед румунів тим, що у 1849 році Арон Пумнул розпочав у цьому ліцеї курс румунської мови. А серед його учнів найвідомішим був Міхай Емінеску. Отже, ми двоє браття, діти, навчалися в ліцеї імені Арона Пумнула, а інші двоє братів навчалися в ліцеї, який згодом отримав назву імені Митрополита Сільвестра; тоді як наш ліцей був класичним, інший був реальним ліцеєм».
Владимір Требіч потрапив до елітного ліцею завдяки своїм здібностям. Однак початкова школа дала йому основні знання: «Перед тим, як піти до ліцею, батьки мали добру ідею віддати мене до початкової школи в Чернівцях, найстарішої школи, яка за часів Австрії називалася Головною молдавською школою, і де моїм попередником був той самий Емінеску. Емінеску пройшов два класи в початковій школі в Чернівцях у 1858–1859 та 1859–1860 роках; я навіть бачив атестати учня Еміновіча, як його тоді звали. Там я закінчив останній клас початкової школи, і мушу сказати, що це було через вісім років після Великого об’єднання 1918 року. Отже, ця початкова школа також перебувала в процесі румунізації, як і вся освіта в Буковині».
Хоча національні ідеї повною мірою проявлялися ще до 1918 року в австрійській Буковині, багатомовність у Чернівцях була цілком звичним явищем і сприймалася як належне. Владімір Требіч: «Колись Чернівці були космополітичним містом. Кілька років тому я мав нагоду, на запрошення Асоціацій буковинських німців з Німеччини, виступити з доповіддю про толерантність у моїх Чернівцях у той час, коли я був учнем та студентом. Я розповідав про відносини між численними етнічними групами, що існували тоді в усій Буковині, але особливо в Чернівцях. У Чернівцях були румуни, були австрійці, тобто німці, але найчисленнішою етнічною групою були євреї. Також були українці, поляки, вірмени тощо. Таке було середовище міста, середовище, яке я дуже добре знав та його повсякденне життя. Я міг свідчити, як і надалі буду свідчити, про дух толерантності, що сформувався там».
Ліцей увійшов до системи освіти Румунії з міцними традиціями, що сягали часів Габсбургів. Це було середовище здорової конкуренції, де навчання винагороджувалося, а приналежність до неї була приводом для гордості навіть для тих, хто вже не був учнем. Владімір Требіч: «Це була серйозна гімназія. Коли я кажу «серйозна», я маю на увазі австрійську традицію. Ліцей був заснований у 1808 році і був найстарішим ліцеєм у Буковині; у перші роки, аж до 1848 року, — це майже неймовірно, — мовою викладання була латинська. Я вступив до ліцею в 1926 році, ті, хто був перед мною, вивчали латинську з 1-го по 8-й клас, щодня, а в суботу навіть дві години. Класичну грецьку мову вивчали з 3-го по 8-й клас. Тож не дивно, що навіть обслуга ліцею та інші працівники пишалися тим, що могли сказати кілька слів латинською мовою. Ми, діти, були дуже розвеселені, але водночас і вражені тим, що навіть прибиральники знали трохи латинської. Такою була традиція ліцею: математика займала набагато менше місця в навчальній програмі, натомість латинську, грецьку, історію, географію, хімію та фізику ми вивчали досить добре. Не кажучи вже про те, що в нашому ліцеї обов’язковим предметом була релігія».
Ліцей імені Арона Пумнула в Чернівцях був кузнею освічених людей, які пішли за своїм покликанням і побудували кар’єру. А румуни з Буковини завдячують йому величезною мірою за те, ким вони відчувають себе сьогодні.
