Літературна карта 1-го столичного району
У жовтні в столиці проходить проект «Ти — сусід літератури в 1-му районі». Ця серія заходів є частиною ініціативи «Літературна карта» — культурного проекту, який переносить літературу з книгарнь на вулиці 1-го бухарестського району.
Йон Пуйкан і Христина Манта, 24.10.2026, 06:05
У жовтні в столиці проходить проект «Ти — сусід літератури в 1-му районі». Ця серія заходів є частиною ініціативи «Літературна карта» — культурного проекту, який переносить літературу з книгарнь на вулиці 1-го бухарестського району. Письменники та літературні історії зустрічаються у районах Грівіца, Північний Вокзал, Матаке, Букурешті Ной та Домені. Ідея проєкту проста: багато вулиць, площ і будівель, повз які ми щодня проходимо, насправді з’являлися в румунських романах, мемуарах чи віршах — просто їхня історія, як правило, залишається непомітною для тих, хто там мешкає.
Про проєкт «Літературна карта 1-го району» нам розповіла Крістіна Фоарфе, ініціаторка «Літературної карти»: «Проєкт „Ти — сусід літератури у 1-му районі”, реалізований організацією „Літературна карта” та фінансований мерією 1-го сектора, має на меті дуже просту річ: він, по суті, прагне обійти 1-й район пішки та відкрити його історії. Чому? Тому що 1-й столичний район сповнений літератури. У 1-му районі дуже багато місць, наповнених символізмом, вигадкою та поезією. І шкода, що люди, які там мешкають, і не тільки вони, а й ті, хто часто туди навідується або працює там, шкода, що вони не знають про все це. … Це також спосіб відкриття для себе книг та літератури. Це спосіб відкриття для себе нових авторів. І, насамперед, це спосіб по-іншому поглянути на місця, повз які ми проходимо щодня. …У 1-му районі ми знаходимо дуже багато історій. … тут розгортається значна частина дії роману «Яма» Єуджена Барбу — класичного роману, що є візитною карткою Бухареста. Незважаючи на те, що письменник викликає суперечливі оцінки. Ми знаходимо тут дуже багато класичної літератури. Зустрічаємо, наприклад, Міхаїла Себастіана з його щоденником. Зустрічаємо Лівіу Ребряну. Зустрічаємо, звісно ж, Еліаде. Але зустрічаємо й сучасну літературу. Кожен куточок 1-го района сповнений історій. І я запрошую вас зайти на сайт www.hartaliterara.ro/sector-1, щоб їх відкрити для себе».
«Літературна карта» — це перша інтерактивна карта літературних місць Румунії, презентована в Бухаресті, а в 2026 році її охоплення було розширено на Брашов, Ясси, Тімішоару та Кишинів. Наразі платформа задокументувала понад 2 000 зв’язків між реальними місцями та книгами. На заходи в рамках програми приходять люди, які зазвичай не відвідують культурні події. Чи вважаєте ви, що вони знаходять для себе щось у ідеї літературної «карти» ?: «Те, що за рік або навіть менше ніж за рік проект вирушив із Бухареста і дійсно дійшов до Брашова, Ясс, Тімішоари і навіть до Кишинева, на мою думку, свідчить про те, що людям подобається така ініціатива. Вони ідентифікують себе з ідеєю літературної карти. Вони хочуть досліджувати, хочуть мандрувати, хочуть відкривати для себе історії. І ми дуже раділи, що в усіх цих містах, де ми побували, нас дуже тепло приймали. … Мешканці району для нас дуже важливі. Можливо, найважливіші. Адже саме мешканці району найкраще знають, що відбувається на їхній вулиці. Більше того, саме вони найбільше зацікавлені у тому, щоб дізнатися, що пишуть про їх вулицю, про їхні будинки, про дитячий садок, куди вони відводить дітей, про лікарню, куди вони потрапляли на лікування, про податкову службу, куди вони сплачують податки. Вони мають тісний зв’язок із цим районом. …»
Що цей проєкт означає для молоді, розповідає Крістіна Фоарфе: «Ми хотіли, щоб учні, щоб молодь мала змогу зустрітися з письменниками. Щоб вони могли спілкуватися з ними, задавати їм питання, адже нерідко ми чули таку реакцію: «Ми навіть не знали, що є живі письменники». І це говорили діти чи підлітки. Але особливо від найменших дітей. Вони не знали, що є письменники, які саме зараз пишуть книги, книги, які незабаром з’являться на полицях книгарнь, і вони їх читатимуть. Тому, на мою думку, для дітей це велика справа — мати можливість спілкуватися з письменниками. Мати змогу запитати їх: «Як ти пишеш? Чому ти так написав? Що означає писати? Чому важливо читати?» …»
Про літературні тури з гідом, про те, як їх готують і як обирають, детальніше розповідає Крістіна Фоарфе, ініціаторка «Літературної карти»: «Не буду приховувати, що підготувати такий тур — справа нелегка. Зазвичай ми виходимо з автора. Тобто беремо за основу авторів, які мають що сказати про те чи інше місце. Ми думаємо, хто міг би стати репрезентативним для цього місця, наприклад, для 1-го району. … Залежно від їхньої доступності, ми обираємо письменників, з якими будемо проводити ці тури. І я дуже радію, що досі не отримували відмов. Тобто всі письменники, яким ми запропонували провести літературні екскурсії, погодилися це зробити, що для нас стало великою честю та принесло велику радість. Маршрут обирає сам письменник. Отже, ми ніколи не нав’язуємо маршрут. Письменник сам обирає, куди хоче піти, адже, безперечно, саме він найкраще знає свою творчість. Він найкраще знає, про що хоче розповісти. І тут є дві категорії: письменники, які розповідають про місця, що з’являються в їхніх книгах… І ті, хто розповідає й інші історії, тобто ті, хто встановлює зв’язки з іншими літературними творами, можливо, класичними, хто обирає певну тему і йде слідами цієї теми».
На завершення проект додає 50 нових літературних місць із 1-го району на платформу hartaliterara.ro. Крістіна Фоарфе розповідає про свої подальші плани щодо цього проекту: «Дійсно, на Літературній карті залишиться дуже багато нових місць із 1-го району. Насправді, вони вже є — у нас є безліч місць у 1-му районі, і вони залишаться там назавжди. Ніхто їх не видалятиме. До них можна отримати доступ у будь-який час і використовувати, наприклад, для створення літературних маршрутів, які допоможуть у викладанні певних книг у класі. Для організації певних заходів з дітьми, наприклад, щоб пройти слідами письменника. Або, скажімо, дослідити певний літературний період, наприклад, міжвоєнний. Бульвар Каля Вікторієй рясніє посиланнями на міжвоєнну літературу. Так, ці місця залишаться на карті, і цей проєкт, безсумнівно, триватиме. «Літературна карта» продовжує існувати й розвиватися. Це проєкт, який потребує подальшої підтримки та стабільності. Але я дуже впевнена, що це станеться, адже я бачила, з якою відкритістю його сприймали до цього моменту».
