Поїздка Марії, королеви Румунії до Америки
18 жовтня 1926 року королева Румунії Марія здійснила приватну подорож до Північної Америки, яка згодом стала легендарною.
Стеліу Ламбру і Василь Каптару, 02.11.2026, 07:09
Марія, королева Румунії, дружина короля Фердинанда I, була однією з видатних постатей, які творили сучасну Румунію. Вона відіграла важливу роль у становленні держави завдяки своїй сильній волі, інтелекту, освіченості, історичному чуттю, відданості, героїзму, дипломатичному таланту та харизмі. Марія Румунська – одна з тих видатних особистостей, які назавжди залишилися взірцем для наслідування не лише для Румунії, а й для всього людства. Адже завдяки тому, що вона зробила для своєї країни, Марія стала прикладом універсальних цінностей.
Восени 1926 року, 18 жовтня, королева Румунії у супроводі двох із п’яти своїх дітей – принцеси Іляни та принца Ніколає – вирушила в приватну подорож до Північної Америки, яка згодом стала легендарною. Цей візит, який у пресі також називали «американським турне», тривав понад місяць – до 24 листопада. Стефанія Діну, історикиня Королівського дому Румунії, розповіла про візит королеви 1926 року як про давню мрію, що нарешті здійснилася.
Прибуття королеви Марії до Нью-Йорка
«Це був візит, якого вона так чи інакше прагнула. Думка про подорож до Америки зародилася в неї ще 1919 року завдяки двом друзям-авантюристам і мрійникам – (ред. знаменитій американській танцівниці-новаторці) Лої Фуллер та (ред. ексцентричному американському бізнесмену) Самуелю Хіллу, з якими вона познайомилася в Парижі, а також її американським друзям, з якими вона співпрацювала під час Першої світової війни, – полковникам Генрі В. Андерсону та Літтону Аменту. Її мрія здійснилася у 1926 році. Звісно, візит ретельно підготували, нічого не залишили на волю випадку. Було укладено низку контрактів з американськими виданнями, у яких публікувалася спеціальна рубрика під назвою «Поради королеви». Вона виходила в багатьох газетах, що розповсюджувалися по всій території Сполучених Штатів. Таким чином, американці читали написані королевою Марією тексти про королівську родину та Румунію й поступово знайомилися з нею».
Королева Румунії вкотре увійшла в історію, цього разу в Новому Світі, завдяки незабутньому враженню, яке справляла на людей. Стефанія Діну розповідає:
«Королева, яка була також талановитою письменницею, уклала контракт із Північноамериканським газетним альянсом, що об’єднував майже 70 видань, які виходили в Америці, і отримала ексклюзивні права на публікацію. Для цих газет їй довелося написати 24 статті протягом усього турне. Тож, повертаючись до готельного номера, вона мусила сідати за роботу й ділитися своїми враженнями. Її зустріч в Америці була грандіозною – навіть сама королева не очікувала такого прийому. «Це було наче сон, – казала вона, – важко навіть уявити: весь Бродвей перекрили, вона та її королівський почет їхали у відкритих автомобілях, з неба сипалося конфетті, а з хмарочосів звисали стрічки, верхівок яких, за її словами, вона навіть не бачила». Надзвичайно урочисто її прийняли й у мерії Нью-Йорка».
Америку підкорила королева з маловідомої східноєвропейської країни – сповнена чарівності, співчуття та гуманізму. Стефанія Діну продовжує:
«Більшість своїх виступів вона виголошувала експромтом. Вона говорила французькою, англійською та румунською мовами, але найбільше її вразила можливість виступати по радіо. Її радіопередачі слухали численні американці як у Сполучених Штатах, так і в Канаді. Її зустрічали з великою пишністю та ентузіазмом. Вона зустрічалася з губернаторами, мерами, заступниками мерів, головами торгових палат, фотографами та журналістами. Наприклад, під час прибуття до Нью-Йорка один журналіст запитав її, скільки печива вона з’їдає на сніданок. Це були типово американські запитання, як зазначали журналісти румунської газети «Universul», яка мала ексклюзивне право висвітлювати візит. Королеву також запитували, чому натовп так нею захоплювався і чому вона мала такий великий успіх. Вона відповіла, що бачила дерева ще до того, як побачити ліс. Тобто, дивлячись на натовп, вона обирала одне обличчя й уважно дивилася людині в очі. Для неї це був не просто натовп, а окремі люди: жінка, чоловік, дитина, людина з інвалідністю, поліцейський. Вона пояснювала, що усміхалася кожному, і завдяки цьому переставала бути чужою, відстороненою монархинею, яка мала б триматися на відстані від людей, що нею захоплювалися. Вона була теплою людиною, здатною до співпереживання».
Американці зустрічають королеву Марію на вулицях Нью-Йорка
Марія Румунська також залишила в архівах згадку про зустріч із корінними народами – найдавнішими мешканцями Америки. Стефанія Діну розповідає:
«Вона мріяла зустрітися з індіанцями племені сіу, з Червоним Томагавком, і отримати вінок з орлиного пір’я, який він їй подарував. Її назвали «Жінкою-воїном», оскільки вождю племені розповіли про її надзвичайний внесок під час Першої світової війни. Червоний Томагавк вирішив, що королева заслуговує на цей вінок з орлиного пір’я. Вона також отримала ім’я Віньян Кіпанпі Він, що означає «Жінка, яку я кличу». Це ім’я пояснювали тим, що королева Марія потрібна румунам, які кликали її до себе. Насправді ж вона перебувала дуже далеко від своєї країни. Королева зізнавалася, що довго вагалася, чи варто їхати до Америки, адже їй здавалося жахливим протягом тривалого часу перебувати так далеко від Румунії».
Сто років тому королева Марія Румунська підкорила Америку. Вона зробила це завдяки тому, ким була, і тому, що дарувала людям навколо себе.
