200 років з дня народження П.О. Куліша відсвяткували у Клужі

16 листопада Клузька повітова організація Союзу українців Румунії провела захід присвячений видатній українській постаті 19-го століття та культурно-освітньому діячеві,одному із найосвіченіших українців свого часу, мислителю-енциклопедисту...

România Internațional, 26.11.2019, 02:38

16 листопада Клузька повітова організація Союзу українців
Румунії провела захід присвячений видатній українській постаті 19-го століття
та культурно-освітньому діячеві,одному із найосвіченіших українців свого часу,
мислителю-енциклопедисту і багатогранному творцю, «першорядній звізді»-
Пантелеймону Олександровичу Кулішу(1819-1897).Він проявив себе як талановитий письменник,
поет, драматург,маляр і графік, мовознавець і історик, фольклорист і етнограф,видавець і перекладач, журналіст і критик. Один з головних організаторів зустрічі, а також голова
повітової організації,пан І.Гербіль
зазначив: «Так як ми працюємо в
університеті, то звичайно ж в першу чергу святкуємо тут особистостей важливих
для розвитку української мови і літератури. … П.О.Куліш відноситься до таких,
бо ж він в першу чергу для нас є творцем першої граматики української мови та
її орфографії, які залишаються основою і сучасної літературної мови.»

Привітальне слово було надано і заміснику декана панові
Д.-І. Кіра, який запевнив присутніх у своїй незмінній прихильності до подій
такого формату на українському відділі факультету іноземних мов. Він також
підкреслив важливість рідної мови «яка є, без сумніву, дуже
важливою у побудові національної ідентичності», а, як тепер відомо, саме
боротьба за «націєтворення – центральна у Кулішевій діяльності». Перша доповідь на румунській мові на тему: «Пантелеймон
Куліш-полівалентна особистість української літератури і культури» було
зачитано третьокурсницею Денісою-Марою Рус. В ній дівчина зосередила нашу увагу
на життєвому шляху Куліша, сповненого частих подорожей і зустрічей з цікавими людьми,
відповідальних посад і далекого заслання, довгих годин роботи і визначних
досягнень, які викликали то захоплення то критику і несприйняття.

Студентка першого курсу Оксана-Мірабела Шмуляк у роботі «Літературна
спадщина Пантелеймона Куліша» розглянула творчий доробок цього митця, що «устиг проявити себе мало не в усіх сферах письменницької та
гуманітарно-наукової діяльності». Його оригінальна філософська система,
погляди на історію і інше тепер викликають зацікавлення і напевне знаходять
більше прихильників, ніж коли не-будь раніше.
Дослідники з вивчення процесу українського культуротворення вважають, що
в «десятках випадків нашого культурного,
літературного, наукового життя біля імені Пантелеймона Куліша маємо поставити
епітет – п е р ш и й .» Наприклад, він є першим, хто почав писати
українською народною мовою наукові праці та поставив на наукову основу вивчення
українського фольклору та етнографії. Він заснував власну першу українську
приватну друкарню XIX ст. і почав видавати книжки з найкращими творами
українських письменників.. Куліш став батьком першого історичного роману
українською мовою «Чорна рада» (1859), автором перших перекладів українською
мовою з Біблії та визнаних класиків світової літератури тощо. Красу і глибину
ліричного таланту Куліша продемонструвала група молоді та студентів, які
поетично зачитали декілька уривків з його віршованих творів.

Документальна стрічка про Пантелеймона Куліша у двох
частинах розкрила присутнім в першу чергу не простий характер цієї обдарованої особистості
через його взаємини з друзями, колегами і однодумцями, через відносини з
люблячою дружиною та через романтичні захоплення іншими жінками. В товаристві
його звали «гарячий» Куліш за гостре слово, не любили за горду і гоноровиту
натуру, прояви непомірно роздутого честолюбства та за відмову визнання своїх
хибних вчинків. Його шлях, як творця і як людини, дослідники справедливо
називають суперечливим і неоднозначним. Йому не раз докоряли за ідеалізм, за релігійність,
за нерозуміння історичного прогресу, за ідеалізацію всього «хуторського» та т.п.
Куліш протягом свого довгого життя
переходив найрізноманітніші зміни, топтав найрізноманітніші сліди, виступав у
найрізноманітніших ролях і полишив по собі багату літературну спадщину, в якій
обік цінного, було багато схибленого, багато суперечностей.. – так
відгукнувся про нього І.Франко.

Та не дивлячись на суперечності, поєднання для нас
несумісних поглядів (наприклад, український патріотизм і симпатії до царизму та
її представників) Куліш був і дуже послідовним у своїх прагненнях і цілях.Такою
провідною у всій його діяльності була ідея «…повноправного
й повноцінного відродження українського народу, передусім його національної
культури – мови, літератури, преси, гуманітарних наук, Церкви, і на цій основі
– відродження української державності. При цьому Кулішева діяльність була
україноцентричною і загальнолюдською – тою мірою, якою загальнолюдські цінності
передбачають право нації на створення національної держави, захист національної
мови та культури.»- йшлося у доповіді доктора-лектора, пані М.Гербіль на
тему: «Роль П.Куліша в пробудженні національної свідомості українського
народу».Сучасники Куліша чи не найбільше докоряли йому за проросійський дух,
зневіру у можливість отримання незалежності українським народом. Та при більш
уважному вивчені його спадку стає
зрозумілим, що Куліш «передбачав таку перспективу»,
тільки не в той час, а десь у майбутньому.
У листі до Івана Пулюя від 10 лютого 1880 р. Куліш «наділений історичним терпінням, …писав … що Україна дочекається
своєї історичної черги, яка до неї, за його слушним спостереженням, зазвичай приходила
пізніше, ніж до інших народів.» Більше того, на думку пані Гербіль, ця
виняткова людина «поставила перед собою та українською інтелігенцією завдання сформувати
в українців такий рівень національної свідомості й політичної культури, який
уможливив би їм, на його погляд, найефективніше, найпевніше і з найменшими
людськими втратами виборення омріяної незалежності.»

На жаль, довгий час у роки сталінщини та брежнєвського
застою ім’я П.О.Куліша згадувалося науковцями здебільшого в негативному плані,
його заслуги не помічали, а твори майже не видавалися.«…Пантелеймон Куліш – суперечлива постать в історії української
літератури і культури, але його помилки аж ніяк не повинні домінувати в наших
уявленнях над його достойностями» – зауважив Микола Жулинський, доктор філологічних наук, академік НАНУ. Відтак
тепер фахівці визнають специфічність світу Куліша в основі якого «лежав своєрідний синтез релігійних,
просвітницьких, романтичних і згодом позитивістських уявлень.» Його
називають великим трудівником, «генератором
української національної ідеї і ідеології», провідником української нації. На
сьогоднішній день Пантелеймона Олександровича заслужено відносять до ряду «найвпливовіших і найвидатніших українських
постатей ХІХ ст.» Його доробок віднесено на належне йому вагоме місце у
збереженні і розвитку української літератури, культури і національної
свідомості.

Автор: Ольга СЕНИШИН