Культура після COVID-19

Криза, спричинена пандемією нового типу коронавірусу, зачепила у культуру. Якщо фінансування, виділені сфері культури, були, й так невеликими, то недавня криза загострила проблеми, з якими стикаються як державні, так і приватні культурні установи...

Monica Chiorpec, 29.08.2020, 06:53

Криза, спричинена пандемією нового типу коронавірусу, зачепила у культуру. Якщо фінансування,
виділені сфері культури, були, й так невеликими, то недавня криза загострила проблеми, з якими стикаються як державні, так
і приватні культурні установи або незалежні митці. Не менш важливим є зменшення
числа публіки на будь-якому типі
культурних заходів. Протягом надзвичайного стану, запровадженого владою, культурні установи намагалися підтримувати
зв’язок з громадськістю виключно через Інтернет, але цей безпрецедентний виклик випробовує не лише культурну стратегію у критичних ситуаціях, але й інтерес громадськості до
культурних заходів.

Здається, конкуренція за збір коштів має місце, переважно, між громадськими та незалежними установами. З нагоди дебатів,
організованих Національним інститутом культурних досліджень, Анда Бекуц
Марінеску, директор цієї установи пояснила: «Ми не повинні забути про те, що ця конкуренція повинна проявлятися і на рівні залучення громадськості. Те, що
відбудеться далі, буде дуже залежати від рівня довіри людей до громадських та приватних культурних установ».

Крім того,
управління ризиками не повинно бракувати зі стратегії жодної культурної установи чи організації, вважає Анда Бекуц
Марінеску. Це було продемонстровано в останні місяці реальністю, на яку мало
хто очікував: «Важливим питанням є спосіб сприйняття ризиків людми. Ці ризики слід усвідомлювати і, можливо, ми повинні навчитися управляти ризиками, в тому числі на рівні культурних організацій. Виключається не лише громадськість, а й професіонали, які працюють у
культурній галузі. Очевидно, якість
художнього акту переосмислена з точки зору цього ризику, з яким ми всі
стикаємося».

Напевно, теж якість культурного акту є тією, яка змобілізує громадськість і поверне цю незамінну галузь будь-якому сучасному суспільству в цілому. Культурний
контент, хоча і поширюється у віртуальному середовищі, повинен адаптуватися до
попиту різних культурних громад і, водночас, підтримувати високі
стандарти. Анда Бекуц Марінеску: «Увагу, у наступному періоді, слід зосередити на якості
художнього акту, на якості змісту. Останнім часом ми спостерігаємо
надвиробництво культурного контенту в онлайн-середовищі, деякі з них не найкращої якості. Це глобальна конкуренція. Так само я
думаю, що важливо, як ми сприймаємо потреби громади, що означає фізична близькість, а також
спільноти смаків та уподобань, які утворюються в онлайн-середовищі».

Іріна Чіос, директор Адміністрації Національного фонду культури, бачить кризу
COVID-19 як своєчасність для культурної сфери.
Так чи інакше, події останніх місяців повернули увагу всіх до важливих проблем, з якими стикається культура в Румунії: «Цей вірус, для всіх нас, насправді – чудова своєчасність. Я думаю, що це вперше в історії Румунії, коли ми
говоримо про культуру на громадському та центральному рівнях. Це вперше коли були зроблені реальні кроки для підтримки цього сектору та початку системних
роздумів. Можливо, ми повинні скористатися цією можливістю серйозно, зібратися разом і подивитися, що можна зробити для
відомої культурної стратегії, а також якими можуть бути кроки для просування концепції культури на рівні загального менталітету».

Якщо період нав’язуваної ізоляції скоротив культурне
споживання, статистика показує тривожні цифри навіть у періоди нормальної
діяльності, коли доступ до культурних заходів був необмеженим у всій Європі. Румунія знаходиться в нижній частині
рейтингу на континенті щодо участі у культурних заходах. Більше про це розповість Тудорел Андрей, директор Національного інституту статистики Румунії:
«Наскільки мобільним є населення
Румунії з культурної точки зору, якщо говорити про цифри, порівняно з показниками, які ми маємо в інших європейських країнах. Дуже
важлива цифра, яка дає уявлення про те, що
означає соціальна мобільність румунського населення, вимірює участь у культурних заходах. Лише 30% населення Румунії
бере участь щонайменше в одній культурній події протягом року. У Франції понад 75% населення бере участь
хоча б в одному культурному заході протягом року. Середній показник в Європі -
понад 60%».

Статистика не доводить, що ми знаходимося в обнадійливій ситуації, пояснює Іріна Чіос: «Це стається тому, що населення Франції з раннього віку виховують для цього, тобто французи знають,
що для духовної та людської емансипації їм необхідна культурна складова. Дітей ведуть до музеїв, вони проводять там творчі заняття та майстер-класи. Це вони навчають змалку і продовжують так жити, незалежно від життєвих кар’єрних варіантів».

Як потужне і стабільне фінансування, так і залучення громадськості до культури можуть в майбутньому
врятувати культурні установи, і митців і свідомості. На думку фахівців, Румунія повинна слідувати європейським тенденціям з метою реформування цієї сфери
діяльності.